Патогенетичне обґрунтування та клінічна оцінка диференційованого лікування хворих на артеріальну гіпертензію і хронічний обструктивний бронхіт - Автореферат

На особливу увагу заслуговують хворі із артеріальної гіпертензією (АГ) і хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ), 90% з яких складає хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ), з формуванням у пацієнтів синдрому взаємного обтяження, що створює проблеми при підборі адекватної терапії (Зодионченко В.С., 2001; Денисюк В.И, 2002). Водночас, за прогнозами ВООЗ, при збереженні темпів зростання частоти виникнення патології органів дихання, у 2020 році ХОЗЛ посідатимуть третє місце серед причин смерті населення світу, поступаючись лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням (Фещенко Ю.И., 2001; Шальмин А.С., Ершов А.Б., 2002), що свідчить про необхідність подальшого вивчення особливостей патогенезу і клінічного перебігу поєднаної патології дихальної і серцево-судинної систем для розробки більш ефективних методів її лікування. гіпертензія ліпін легеневий Водночас використання сучасних антигіпертензивних препаратів у хворих на ХОБ обмежується їх побічними ефектами (підвищення тонусу гладкої мускулатури бронхів за рахунок активації b1-адренорецепторів, кашель), тоді як бронхолітичні засоби (еуфілін, b2-адреноміметики, а також комбіновані препарати) підвищують частоту серцевих скорочень та АТ (Денисюк В.И., 2002). Підвищити ефективність лікування хворих на АГ та ХОБ шляхом диференційованого застосування в стандартній терапевтичній програмі ультразвукових інгаляцій ліпіну або його суміші з іпратропіумом бромідом і фенотеролом з оцінкою впливу останніх на ліпопероксидацію, гемостаз, протеоліз та баланс між про-і протизапальними цитокінами. Визначити зміни варіабельності серцевого ритму (ВСР), параметрів функції зовнішнього дихання (ФЗД) і гемостазу та дослідити особливості системних і локальних змін ліпопероксидації, протеолізу, фібринолізу, а також визначити баланс між про-та протизапальними цитокінами в конденсаті видихуваного повітря (КВП) у хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ та із супутньою АГ.Пацієнти були розподілені на дві репрезентативні групи: І - 74 хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ, ІІ - 69 пацієнтів, у яких виявлено ХОБ із супутньою АГ. У хворих із супутньою АГ (ІІ група) вміст IL-1b, TNF-a, особливо TGF-b1 у КВП були достовірно вищими, ніж у хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ, у яких до початку лікування спостерігалось збільшення вмісту в КВП МДА у 2,2 рази (з 0,60±0,03 до 1,32±0,03 нмоль/1 мг білка, p<0,001). Водночас рівень ВГ у пацієнтів І групи зменшувався на 48,4% (з 0,62±0,04 до 0,32±0,01 мкмоль/1 мл, p<0,001), а у хворих з ГХ і ІСГ - на 31,6 і 53,2% (до 0,36±0,02 і 0,29±0,01, p<0,001) при зниженні АК на 61,9% (з 9,51±0,94 до 3,62±0,19 мкмоль H2O2/хв на 1 мг білка, p<0,001), у хворих ІІ групи на 74,0 і 75,9% (до 2,47±0,19 і 2,29±0,18 мкмоль H2O2/хв на 1 мг білка, p<0,001). КВП-індукований лізис ВМБ збільшувався відносно контролю у хворих на ХОБ з ГХ на 77% (до 2,55±0,07 мкмоль азоказеїну/1 мл за 1 год, p<0,001), а хворих на ХОБ, поєднаного з ІСГ - на 73,6% (до 2,50±0,06 мкмоль азоказеїну/1 мл за 1 год, p<0,001) і виявився більшим за такий показник у хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ на 17,0% і 14,7% (p1<0,001), відповідно. Лізис азоказеїну в крові у хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ перевищував показники у здорових осіб на 55,3% (відповідно 3,29±0,17 і 5,11±0,04 мкмоль азоказеїну/1 мл за 1 год, p<0,001), тоді як у пацієнтів із супутньою ГХ і ІСГ він був вищим за контроль на 62,3 і 64,1% (5,34±0,07 і 5,40±0,08 мкмоль азоказеїну/1 мл за 1 год, p<0,001).У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення змін ВСР та ФЗД для диференційованого комплексного лікування хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ та із супутньою АГ з використанням ліпіну або його суміші з іпратропіумом бромідом і фенотеролом з урахуванням динаміки клінічних, функціональних, коагулометричних, цитокінових і біохімічних змін та нове вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні доцільності і визначенні ефективності зазначеного лікування ХОБ у пацієнтів із супутніми ГХ і ІСГ. У разі включення до комплексного лікування ультразвукових інгаляцій ліпіну у хворих на ХОБ із супутньою АГ спостерігається зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску на 10-15 мм рт. ст. У хворих на ХОБ з переважанням парасимпатичної регуляції серцевого ритму та бронхітичним варіантом генералізованої бронхіальної обструкції, у комплексній терапії яких використовували ультразвукові інгаляції суміші ліпіну з іпратропіумом бромідом і фенотеролом, у 88,9% випадків відмічається прискорення регресу проявів загострення захворювання. У значної частини (42%) хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ спостерігається стійке переважання парасимпатичної регуляції серцевого ритму. Включення до лікувального комплексу ультразвукових інгаляцій суміші ліпіну з іпратропіумом бромідом і фенотеролом у хворих на ХОБ з нормальним рівнем АТ збільшує ЖЄЛ внаслідок підвищення дихального обєму та резервних обємів вдиху і видиху при суттєвому покращенні бронхіальної прохідності на рівні великих, середні

Основний зміст роботи