Клініко-демографічні показники та особливості репродуктивного здоров"я жінок з запальними захворюваннями придатків матки. Обґрунтування лікувальної тактики щодо хворих хронічними запальними захворюваннями придатків матки з використанням інтерферону.
Аннотация к работе
Серед основних проблем сучасної медичної науки та охорони здоровя України найважливіше місце займає проблема збереження репродуктивного здоровя, величезна роль в порушенні якого належить запальним захворюванням придатків матки. У звязку з цим, а також у світлі затвердженої на урядовому рівні Національної програми “Репродуктивне здоровя населення України" (2001-2005 рр), особливого значення набувають наукові дослідження, направлені на оптимізацію діагностики та лікування хронічних запальних захворювань придатків матки, частота яких за останні роки зросла у 2 рази і склала 10-13 випадків на 1000 жінок на рік [Стрижаков О.М. та співавт., 1996; Пестрикова Т.Ю. та співавт., 1998; Степанківська Г.К. та співавт., 2000]. Беручи до уваги виключно важливу роль міжклітинних медіаторів-цитокінів в імунних механізмах регуляції гомеостазу [Потапнев М.П., 1997], відсутність даних літератури про їх взаємодію при загостренні хронічного аднекситу, вивчення цитокінового статусу може стати резервом для вдосконалення профілактики і терапії хронічних запальних захворювань придатків матки. Підвищити ефективність лікування хворих хронічними запальними захворюваннями придатків матки шляхом використання розробленої та патогенетично обґрунтованої схеми інтерферонкоригуючої терапії. Розробити та патогенетичне обґрунтувати лікувальну тактику щодо хворих хронічними запальними захворюваннями придатків матки з використанням індуктора інтерферону - циклоферону, оцінити ії ефективність.При клінічному обстеженні 173 пацієнток встановлено, що всі вони були у віці від 16 до 45 років, при цьому середній вік у I групі складав - 27,2 ± 0,72 року, у II групі - 26,2 ± 0,93 року, у контрольній групі - 26,1± 0,73 року, а основна маса, що обстежувалася (60,4% у I групі, 69,5% у II групі і 88,8% у III групі), знаходилася у віці від 19 до 30 років, що відповідає найбільш активному періоду репродуктивної функції жінки. Так, у хворих I групи в 7,9 рази рідше, а в II групі в 14,2 рази рідше, ніж у контрольній, використовувалася гормональна контрацепція. Порушення репродуктивного здоровя виявлене в 34 (37,4%) жінок із загостренням ХСО й у 21 (45,6%) з підгострим перебігом ХСО, причому частота безплідності становила 22,0% і 30,4% у цих групах відповідно, що перевищує аналогічні показники в жінок із запальними захворюваннями придатків матки в 1998-2000 роках (рис.1). Основну масу в I групі склали жінки, що хворіють до 1 року, а в II групі - що хворіють від 2 до 5 років. Середня тривалість захворювання з моменту виявлення ХСО склала 4,6±0,45 року в I групі і коливалася від 0,5 року до 15 років, у II групі склала 4,1±0,55 року і коливалася від 0,5 року до 20 років.У дисертації представлене нове рішення наукової задачі, що полягає в розробці і впровадженні в практику диференційованого підходу щодо використання інтерферонкоригуючої терапії при лікуванні хворих на запальні захворювання придатків матки шляхом вивчення деяких етіологічних і патогенетичних механізмів розвитку хронічних сальпінгоофоритів, направленого на підвищення ефективності лікування, профілактику рецидивів та реабілітацію репродуктивної функції. Порушення репродуктивної функції встановлено у 26,3% хворих на хронічний сальпінгоофорит. При гострому перебігу захворювання рівень ?-ІФН знижувався в 1,9 рази, ?-ІФН - в 1,5 рази, при підгострому перебігу спостерігалося більш різке зниження ?-ІФН - у 9 раз і ?-ІФН - у 3,8 рази. Найбільший ефект при лікуванні хронічних запальних захворювань придатків матки в стадії загострення досягнутий при використанні екстракорпоральної інтерфероніндукуючої терапії із застосуванням циклоферону, який сприяє швидкому наростанню рівня ?-та ?-ІФН в крові і більш швидкому видужанню, оскільки його механізм дії повязаний зі стимуляцією клітин і виробленням ендогенного інтерферону. На основі аналізу анамнестичних даних хворих необхідно виділити групу ризику за розвитком рецидивуючого ХСО: хронічні запальні захворювання придатків матки без проведення адекватної терапії або у випадках відсутності ефекту від лікування; ерозія шийки матки, хронічний цервіцит; порушення репродуктивної функції (безплідність, мимовільні викидні, ектопічна вагітність); захворювання органів сечовидільної системи; оперативні втручання на придатках матки; наявність О(I) групи крові; ранній (до 18 років) початок статевого життя; низький рівень використання гормональних контрацептивів.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації представлене нове рішення наукової задачі, що полягає в розробці і впровадженні в практику диференційованого підходу щодо використання інтерферонкоригуючої терапії при лікуванні хворих на запальні захворювання придатків матки шляхом вивчення деяких етіологічних і патогенетичних механізмів розвитку хронічних сальпінгоофоритів, направленого на підвищення ефективності лікування, профілактику рецидивів та реабілітацію репродуктивної функції.
1. За даними ретроспективного аналізу частота запальних захворювань у структурі гінекологічної патології становила 32,2%; найбільшу питому вагу займають сальпінгоофорити - 88%. Кожна друга пацієнтка, яка страждає на аднексит, - юна жінка у віці від 15 до 24 років, серед них дівчатка-підлітки становлять 17,3%. Порушення репродуктивної функції встановлено у 26,3% хворих на хронічний сальпінгоофорит.
2. При загостренні хронічного сальпінгоофориту переважали бактеріально-вірусно-хламідійні асоціації (39,1%), бактеріально-вірусні (19,5%), бактеріально-хламідійні (33,1%) і хламідійно-вірусні (8,3%) асоціації. Найбільш важко протікали хламідійно-вірусні сальпінгоофорити. При підгострому перебігу ХСО характерним було поєднання генітального хламідіозу з трихомонозом і гарднерельозом.
3. Період загострення ХСО характеризувався високим вмістом ФНП? і зниженням концентрації в сироватці крові ?- і ?-ІФН, що визначало ступінь тяжкості перебігу захворювання. Встановлений найбільш високий вміст ФНП? (481,2 пг/мл) при гострому перебігу, а ІЛ-4 (112,7 пг/мл) - при підгострому перебігу. При гострому перебігу захворювання рівень ?-ІФН знижувався в 1,9 рази, ?-ІФН - в 1,5 рази, при підгострому перебігу спостерігалося більш різке зниження ?-ІФН - у 9 раз і ?-ІФН - у 3,8 рази.
4. Оцінка інтерферонового статусу дозволила кінцево оптимізувати терапевтичну тактику. Чим менша концентрація ?-ІФН у жінок із загостренням хронічного сальпінгоофориту, тим більш тяжкий і тривалий перебіг захворювання. Показанням для проведення ІФН-індукуючої терапії шляхом введення екзогенного індуктора інтерферону - циклоферону є дворазове перевищення вмісту ?-типу над ?-типом інтерферону.
5. При ядерному зсуві ліворуч, високих рівнях ?- і ?-ІФН, ФНП? не треба призначати індуктор ендогенного інтерферону - циклоферон, оскільки призначення даної терапії гальмує процеси імуногенезу. Якщо є ядерний зсув праворуч, зниження вмісту ФНП? та ?-ІФН і підвищення ІЛ-4 в поєднанні з моноцитопенією та еозинофілією необхідно проводити інтерферонкоригуючу терапію з призначенням індукторів інтерферону.
6. Найбільший ефект при лікуванні хронічних запальних захворювань придатків матки в стадії загострення досягнутий при використанні екстракорпоральної інтерфероніндукуючої терапії із застосуванням циклоферону, який сприяє швидкому наростанню рівня ?- та ?-ІФН в крові і більш швидкому видужанню, оскільки його механізм дії повязаний зі стимуляцією клітин і виробленням ендогенного інтерферону. “Поліпшення” і “значне поліпшення” у хворих у цьому випадку відзначено в 92,9%.
7. Зниження рівнів у сироватці крові ФНП? нижче за 93,4 пг/мл і нормалізація співвідношень ?-ІФН/ІЛ-4, ФНП?/ІЛ-4 в крові можуть стати діагностичними тестами, які свідчитимуть про ефективність розробленої патогенетичне обґрунтованої терапії.
Практичні рекомендації
1. На основі аналізу анамнестичних даних хворих необхідно виділити групу ризику за розвитком рецидивуючого ХСО: хронічні запальні захворювання придатків матки без проведення адекватної терапії або у випадках відсутності ефекту від лікування; ерозія шийки матки, хронічний цервіцит; порушення репродуктивної функції (безплідність, мимовільні викидні, ектопічна вагітність); захворювання органів сечовидільної системи; оперативні втручання на придатках матки; наявність О(I) групи крові; ранній (до 18 років) початок статевого життя; низький рівень використання гормональних контрацептивів.
2. В умовах гінекологічних стаціонарів у хворих ми рекомендуємо моніторинг таких показників: бактеріоскопія вагінального та цервікального відокремлюваного; виявлення у зскрібках хламідійних включень, клітин, які уражені ВПГ і ЦМВ; бактеріологічні дослідження вмісту цервікального каналу; визначення в сироватці крові антитіл M і G методом ІФА до ВПГ, ЦМВ, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis; визначення в сироватці ?- і ?-ІФН, ФНП?, ІЛ-4, а також співвідношень ?-ІФН/ІЛ-4, ФНП?/ІЛ-4; ультразвукова оцінка ступеня тяжкості запального процесу придатків матки.
3. Критеріями ефективності лікувальних заходів, згідно з результатами проведеного дослідження, є: зниження рівня прозапального цитокіну ФНПА в системній циркуляції, зниження співвідношення ФНПА/ІЛ-4, нормалізація показників співвідношення g-ІФН/ІЛ-4.
4. Запропонований лікувально-тактичний алгоритм при загостренні хронічних запальних захворювань придатків матки, що включає проведення 3-х етапної схеми комплексного лікування з антибактерійним або противірусним та інтерферон-стимулюючим компонентом за допомогою індуктора ендогенного інтерферону - циклоферону.
Перелік наукових праць, опублікованих за темою дисертації
1. Шелыгин А.С. Особенности течения воспалительных заболеваний внутренних половых органов у женщин с различными видами контрацептивного поведения //Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. Київ-Луганськ, 2002. Вип.7. С. 139-145.
2. Шелыгин А.С. Этиологический профиль хронических сальпингоофоритов //Буковинський медичний вісник. 2002. №4. С. 148-151.
3. Шелыгин А.С. Эффективность интерферонкорригирующей терапии в комплексном лечении хронических воспалительных заболеваний придатков матки //Український медичний альманах. 2002. №4. С. 146-150.
4. Лубяная С.С., Шелыгин А.С. Клиническая адаптация различных методов терапии хронических сальпингоофоритов у женщин репродуктивного возраста //Вісник наукових досліджень. 2002. №3. С. 7-9.
5. Деклараційний патент України на винахід №52163А. Спосіб інтерфероніндукції при загостренні хронічних запальних захворювань придатків матки /Луб’яна С.С., Шелигін О.С.
6. Залежність захворювань хронічними аднекситами від груп крові //Тези доповідей на III зїзді медичних генетиків України, 2-4 жовтня 2002 р., м.Львів. С. 81.).