Епідеміологічні особливості дизентерії в умовах пенітенціарної системи, а також антибіотикорезистентність шигел у східному і західному регіонах України. Оцінка частоти ураження тонкої кишки при шигельозі, доцільність виділення її ентероколітної форми.
Аннотация к работе
Згідно з даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється близько 2 млрд хворих на гострі кишкові інфекції. За даними МОЗ України, захворюваність на дизентерію у 2004 р. залишилась практично на рівні попереднього року і становила 8 086 випадків, що відповідає інтенсивному показнику 16,93 на 100 тис. населення проти 17,92 у 2003 р. Фактори, які сприяють захворюваності на гострі кишкові інфекції, притаманні передусім для закладів пенітенціарної системи, де шигельоз поширюється особливо стрімко. Мета роботи - ґрунтовно дослідити епідеміологічні характеристики шигельозу, передусім в умовах пенітенціарної системи, та патогенетичні особливості різних форм цієї недуги, підвищити ефективність терапії хворих шляхом застосування нового лікувального засобу для обпилення слизової оболонки товстої кишки, до складу якого входять фітопрепарати, дати клініко-патогенетичне обґрунтування доцільності їх поєднання з еубіотиком. Для терапії хворих на шигельоз обґрунтовано доцільність застосування нового лікувального засобу для обпилення слизової оболонки кишки (патент № 3659), до складу якого входять зазначені фітопрепарати та ентерол, розроблено спосіб лікування хворих з ураженням товстої кишки (патент № 66249 А; співавтори М.А.Діагноз гострого шигельозу встановлювали на підставі характерних клініко-епідеміологічних даних і підтвердили лабораторно-інструментальними методами, у тому числі: бактеріологічно - у 206 (62,0 %) хворих, серологічно - в 25 (7,5 %) осіб і/або за допомогою методики ПЛР шляхом виділення ДНК шигел у випорожненнях і окремо в зішкребках зі слизової оболонки прямої кишки - у 162 (48,8 %) пацієнтів. 16 хворих на шигельоз легкого ступеня тяжкості per os отримували настій із листя меліси лікарської, трави деревію звичайного, суплідь вільхи сірої (2 г кожного препарату на 100 мл окропу) по 50 мл 2 рази на день, а також ентерол по 500 мг 2 рази на добу впродовж 5 діб. I група - 29 хворих, які на фоні традиційної терапії (ліжковий режим, дієта № 4 за Певзнером, фуразолідон по 0,1 г 4 рази на добу впродовж 5-7 днів, в окремих випадках з метою дезінтоксикації - парентеральне введення ізотонічного розчину глюкози і/чи натрію хлориду) per os отримували зазначений раніше настій із фітопрепаратів, а також ентерол у вказаних дозах. III група - 28 осіб, яким на фоні терапії, такої ж як у I групі, здійснювали черезректальне обпилення слизової оболонки товстої кишки аерозолем ентеролу в кількості 500 мг на 1 процедуру (кількість обпилень - як і в II групі). IV група - 33 хворих, яким призначили лікування для I групи, а слизову оболонку товстої кишки додатково обпилювали аерозолем із суміші порошків зазначених фітопрепаратів та ентеролу у вказаній дозі.У дисертаційній роботі встановлено епідеміологічні особливості шигельозу в умовах пенітенціарної системи та патогенетичні відмінності різних його форм, частоту й ступінь ураження тонкої кишки, особливості формування, ступінь і тривалість дисбіозу кишок, роль факторів патогенності (адгезинів, гемаглютинінів та антилізоцимної активності) шигел і умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених від хворих. На підставі отриманих даних обґрунтовано нове розвязання проблеми лікування за допомогою запропонованого засобу для обпилення слизової оболонки товстої кишки, до складу якого входять фітопрепарати (листя меліси лікарської, трава деревію звичайного, супліддя вільхи сірої) та еубіотик ентерол, що дає змогу істотно скоротити тривалість хвороби, уникнути формування затяжного дисбіозу кишок, забезпечити швидку деконтамінацію кишечнику від шигел і запобігти розвитку віддалених несприятливих наслідків недуги. За даними визначення в сироватці крові протеїну кишечнику, що звязує жирні кислоти, у 40 % хворих на шигельоз поряд з товстою кишкою уражається й тонка, що дає змогу виділяти ентероколітну форму цієї недуги. У 17,4 % хворих із субклінічним перебігом шигельозу Зонне встановили дисбіоз кишок I ступеня та у 68,7 % - шигельозу Флекснера - порушення мікробіоценозу I-II ступеня; в усіх хворих з легкою недугою встановили дисбіоз кишок I-II ступеня; у 83,1 % осіб з шигельозом Зонне та 67,2 % - Флекснера з перебігом середньої тяжкості - дисбіоз II-III ступеня; у кожного другого хворого на дизентерію Зонне та в 56,6 % - Флекснера з тяжким перебігом - дисбіоз III-IV ступеня. Комплексне застосування настою з листя меліси лікарської, трави деревію звичайного, суплідь вільхи сірої та ентеролу, а також черезректальне обпилення сумішшю цих фітопрепаратів і еубіотика на фоні традиційної терапії з використанням фуразолідону приводить до значнішого скорочення тривалості шигельозу, швидшої нормалізації ректороманоскопічної картини, деконтамінації кишечнику від шигел, відновлення індигенної автофлори товстої кишки, зменшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів і до кращих віддалених результатів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертаційній роботі встановлено епідеміологічні особливості шигельозу в умовах пенітенціарної системи та патогенетичні відмінності різних його форм, частоту й ступінь ураження тонкої кишки, особливості формування, ступінь і тривалість дисбіозу кишок, роль факторів патогенності (адгезинів, гемаглютинінів та антилізоцимної активності) шигел і умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених від хворих. На підставі отриманих даних обґрунтовано нове розвязання проблеми лікування за допомогою запропонованого засобу для обпилення слизової оболонки товстої кишки, до складу якого входять фітопрепарати (листя меліси лікарської, трава деревію звичайного, супліддя вільхи сірої) та еубіотик ентерол, що дає змогу істотно скоротити тривалість хвороби, уникнути формування затяжного дисбіозу кишок, забезпечити швидку деконтамінацію кишечнику від шигел і запобігти розвитку віддалених несприятливих наслідків недуги.
1. Сучасний рівень захворюваності на шигельоз у східному регіоні України (на прикладі Харківської області) у 6,9-12,5 разу вищий, ніж у західному (Тернопільська область), і не має тенденції до зниження. Співвідношення між шигельозом Флекснера і Зонне у цих регіонах протягом 1999-2004 рр. також відрізнялося і характеризувалося переважанням шигельозу Флекснера на Тернопільщині та Зонне - на Харківщині. У 1996-2001 рр. серед мешканців міст зменшилась значущість харчового шляху і, навпаки, зросла роль побутового розповсюдження шигельозу обох видів.
2. В умовах пенітенціарної системи (у жіночій виправній колонії) шигельоз характеризувався рядом епідеміологічних особливостей: відсутня чітка сезонність;
у звязку з аварійним станом водогінних систем можлива масивна контамінація питної води шигелами з розвитком “нетипових” для шигельозу Зонне водних спалахів;
тісний побутовий контакт в умовах закритого колективу та тривале шигелоносійство, передусім у ВІЛ-інфікованих осіб, створюють практично постійну небезпеку спалахів шигельозу;
довгий “епідемічний хвіст” після групового спалаху шигельозу значною мірою зумовлений багатомісячним реконвалесцентним носійством шигел і тісними побутовими умовами увязнених;
реальна можливість як приховування засудженими особами розладів кишечнику, так і симуляції шигельозу.
Усе це підтримує захворюваність, що має ознаки безперервного епідемічного процесу.
3. Серед осіб у I-II клінічній стадії ВІЛ-інфекції шигельоз перебігає не тяжче, ніж у хворих без імунодефіциту, однак вказана фонова інфекція навіть при субклінічній формі дизентерії сприяє формуванню затяжного реконвалесцентного носійства шигел, а також суттєвішому й тривалішому порушенню мікробіоценозу кишок, що прямо корелює з тривалістю носійства шигел.
4. В осіб молодого віку, хворих на шигельоз Зонне і Флекснера, частіше реєструються деструктивні форми проктосигмоїдиту, а у пацієнтів старше 60 років переважає катаральне запалення слизової оболонки прямої кишки. Навіть при субклінічній формі шигельозу у 71,8 % пацієнтів виявляються ознаки проктосигмоїдиту.
5. За даними визначення в сироватці крові протеїну кишечнику, що звязує жирні кислоти, у 40 % хворих на шигельоз поряд з товстою кишкою уражається й тонка, що дає змогу виділяти ентероколітну форму цієї недуги. Розвиток такої форми удвічі частіше спричиняють шигели Зонне, ніж Флекснера. Клінічні та копрологічні прояви ентериту вдається виявити тільки в половини хворих з наявністю вказаного маркера.
6. Усі клінічні форми шигельозу завжди супроводжуються дисбіозом кишок: знижується кількість біфідо- і лактобактерій, ешерихій з нормальною ферментативною активністю, збільшується число гемолітичних кишкових паличок, коагулазонегативних стафілококів та інших представників умовно-патогенної флори. Дисбіоз поглиблюється в міру тяжкості недуги. У 17,4 % хворих із субклінічним перебігом шигельозу Зонне встановили дисбіоз кишок I ступеня та у 68,7 % - шигельозу Флекснера - порушення мікробіоценозу I-II ступеня; в усіх хворих з легкою недугою встановили дисбіоз кишок I-II ступеня; у 83,1 % осіб з шигельозом Зонне та 67,2 % - Флекснера з перебігом середньої тяжкості - дисбіоз II-III ступеня; у кожного другого хворого на дизентерію Зонне та в 56,6 % - Флекснера з тяжким перебігом - дисбіоз III-IV ступеня.
7. У гострому періоді шигельозу Зонне й Флекснера середнього та тяжкого ступеня виявлено значні зміни показників імунограми: розбалансованість клітинної ланки, зростання концентрації імуноглобулінів класів М і G та вмісту циркулюючих імунних комплексів, що свідчить про розвиток вторинного імунодефіциту. У хворих старше 60 років зазначені параметри клітинного імунітету більш монотонні, ніж у молодшому віці. Вміст сироваткових імуноглобулінів класів М, G і циркулюючих імунних комплексів протягом усієї хвороби також суттєво не змінюється.
При супутньому компенсованому та субкомпенсованому дисбіозі імунорегуляторний індекс суттєво вищий, ніж при декомпенсованих змінах кишкової мікрофлори, що вказує на взаємозвязок між порушенням мікробної флори кишечнику та розвитком імунодефіциту.
8. Відзначено прямий звязок між тяжкістю шигельозу й тривалістю дисбіозу: навіть через 2 міс. у кожного третього реконвалесцента легкої дизентерії Зонне зберігався дисбіоз кишок I ступеня, у 73,3-76,9 % осіб після шигельозу Зонне та Флекснера з перебігом середньої тяжкості - порушення біоценозу товстої кишки II-III ступеня. У 75,0-83,3 % реконвалесцентів дизентерії Флекснера та Зонне з тяжким перебігом і через 10-12 міс. виявили дисбіоз товстої кишки I-II ступеня, причому у 66,7 % реконвалесцентів старше 60 років у цей час встановили дисбіоз II-III ступеня.
9. За результатами казеїнолітичної проби встановлено різний ступінь температурної інактивації бактерійних протеїназ. Термолабільні ферменти домінували при I, термостабільні - при IV ступеню дисбіозу.
10. Шигели Зонне і Флекснера мають ряд факторів патогенності: адгезини й антилізоцимну активність, а клінічні штами Enterobacter cloacae, Proteus і Klebsiella, які виділені від хворих на шигельоз, - гемаглютиніни.
Існують внутрішньовидові міжштамові відмінності збудників, виділених від хворих на дизентерію. Низько- та високоадгезивні шигели обох видів становлять відповідно 23,2 і 15,8 % від усіх штамів S. sonnei та 20,6 і 26,5 % - S. flexneri, а середньоадгезивні - відповідно 61,0 і 52,9 %.
Середній і високий ступінь адгезивності властивий штамам, в яких виявлені гемаглютиніни: 87,6 % штамів протеїв, 52,9 % - клебсієл і 45,5 % - ентеробактерів.
11. Сучасні штами S. sonnei стають більш адгезивними, про що свідчить наближення середнього показника адгезії, індексу адгезивності та коефіцієнту участі еритроцитів в адгезивному процесі свіжовиділених представників виду S. sonnei до відповідних значень для S. flexneri. Антилізоцимна активність теперішніх шигел Зонне також достовірно вища від тих, що циркулювали в Україні у 1960 р.: (3,13±0,58) проти (1,88±0,47) мкг, а шигел Флекснера, навпаки, - нижча: (4,04±0,62) проти (7,27±1,11) мкг. Це вказує на загальне зростання вірулентності теперішніх штамів S. sonnei та деяке ослаблення - S. flexneri, що згладжує встановлені раніше відмінності між цими видами.
Ступінь тяжкості недуги прямо залежить від показників адгезивності та антилізоцимної активності шигел.
12. Пероральне застосування настою з листя меліси лікарської, трави деревію звичайного та суплідь вільхи сірої, а також ентеролу ефективне при шигельозі легкого ступеня: швидше, порівняно з пацієнтами, які такої терапії не отримують, зникають клінічні прояви недуги, нормалізується мікробіоценоз товстої кишки.
13. При гострому шигельозі Зонне і Флекснера середнього й тяжкого ступеня поєднання перорального застосування вказаного настою та ентеролу з обпиленням слизової оболонки товстої кишки аерозолем апробованих фітопрепаратів на фоні фуразолідонотерапії суттєво пришвидшує клінічне одужання та нормалізацію ректороманоскопічної картини.
Черезректальне введення порошку ентеролу у вигляді аерозолю забезпечує швидку й ефективну колонізаційну перевагу нормофлори.
14. Комплексне застосування настою з листя меліси лікарської, трави деревію звичайного, суплідь вільхи сірої та ентеролу, а також черезректальне обпилення сумішшю цих фітопрепаратів і еубіотика на фоні традиційної терапії з використанням фуразолідону приводить до значнішого скорочення тривалості шигельозу, швидшої нормалізації ректороманоскопічної картини, деконтамінації кишечнику від шигел, відновлення індигенної автофлори товстої кишки, зменшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів і до кращих віддалених результатів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для встановлення реконвалесцентного носійства шигел більш інформативним є виявлення ДНК збудника за допомогою полімеразної ланцюгової реакції у зішкребку зі слизової оболонки прямої кишки, ніж у випорожненнях.
2. Біохімічним маркером, придатним для раннього виявлення ураження тонкої кишки при шигельозі, є людський протеїн кишечнику, що звязує жирні кислоти (i-FABP). Він виявляється удвічі частіше, ніж клінічні та копрологічні ознаки ентериту.
3. Додатковим обєктивним критерієм ступеня тяжкості шигельозу та ефективності лікування може служити лейкоцитарний індекс інтоксикації та гематологічний показник інтоксикації.
4. Метод визначення протеїнолітичної активності супернатантів фекалій хворих на шигельоз придатний для експресивного встановлення глибини порушень мікрофлори та контролю за адекватністю терапії: низька протеїнолітична активність частіше свідчить про I ступінь дисбіозу, висока - про III-IV ступінь.
5. Додатковими епідеміологічними маркерами для диференціації вірулентності умовно-патогенних мікроорганізмів можуть бути їх адгезини, а характеристиками збудників, які можуть впливати на ступінь тяжкості шигельозу, - середній показник адгезії, коефіцієнт участі еритроцитів в адгезивному процесі, індекс адгезивності та антилізоцимна активність шигел. Зростання популяції циркулюючих штамів шигел з високими показниками адгезивності та антилізоцимної активності може свідчити й про загрозу погіршення епідемічної ситуації на відстежуваній території.
6. З метою скорочення тривалості захворювання, швидшої нормалізації ректороманоскопічної картини, ефективної деконтамінації кишечнику від шигел, відновлення індигенної автофлори товстої кишки, зменшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів і досягнення найбільш сприятливих віддалених результатів при шигельозі легкого ступеня доцільне пероральне застосування 50 мл 2 % настою з листя меліси лікарської, трави деревію звичайного, суплідь вільхи сірої та ентеролу по дві, розчинені у воді, дози (500 мг) 2 рази на день протягом 5-7 діб.
У разі середнього і тяжкого ступеня шигельозу можна рекомендувати пероральне застосування зазначених середників 2 рази на добу разом з черезректальним обпиленням порошком із суміші цих фітопрепаратів, взятих у рівному співвідношенні, у кількості 2-3 г і еубіотика ентеролу в кількості 500 мг (2 пакетики) 3 дні поспіль на фоні традиційної терапії з використанням фуразолідону.
7. Протиепідемічні заходи при шигельозі в умовах відділень психіатричних лікарень, а також закладів пенітенціарної системи треба здійснювати з урахуванням тісного побутового контакту та тривалого шигелоносійства, передусім у ВІЛ-інфікованих осіб, а також можливості розвитку спалахів, зумовлених не тільки харчовим, але й водним і контактно-побутовим шляхами передачі збудника.
Andrejcyn M., Luck O., Andrejcyn S., Kopca V. Loka absorba terapio de diarea sindromo // Medicina internacia revuo. - 1994. - V. 16, N 1 (62). - P. 61-62.
Андрейчин М.А., Копча В.С., Івахів О.Л. Підвищення ефективності лікування хворих на гострі кишкові інфекції за допомогою ентеросорбентів і силібору // Інфекційні хвороби. - 1995. - № 1. - С. 12-16.
Луцук О.С., Андрейчин С.М., Копча В.С. Спосіб місцевого лікування колітів // Там само. - 1995. - № 2. - С. 37-39.
Копча В.С. Колітний синдром при гострих кишкових інфекціях: клінічні прояви та основні ланки патогенезу // Там само. - 1996. - № 1. - С. 28-32.
Андрейчин М.А., Луцук О.С., Андрейчин С.М., Копча В.С. Ентеросорбційне лікування хворих на гострі кишкові інфекції та хронічні коліти з діареєю // Лікарська справа. - 1996. - № 7-9. - С. 147-150.
Iwahiv O., Kopcha W., Lucuk O. Nowe pryby leczenia chorych na ostr№ czerwonk№ bakteryjn№ i salmonelk // Przegl№d epidemiologiczny. - 2000. - T. 54, Supl. 2. - S. 104-105.
Деркач С.А., Носатенко А.І., Копча В.С., Стольникова О.В., Драч М.І., Дідик В.С. Фактори патогенності ентеробактерій, виділених від хворих на змішані кишкові інфекції // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 2. - С. 41-44.
Деркач С.А., Копча В.С., Носатенко А.І., Волянська Л.А., Крилова І.А., Пасічник Т.О., Стольникова О.В., Дідик В.С., Драч М.І., Марченко В.Ф., Габишева Л.С., Вовк Т.Г., Строгая О.І. Антибіотикорезистентність збудників гострих кишкових інфекцій, виділених у східному й західному регіонах України // Там само. - 2002. - № 3. - С. 22-26.
Копча В.С., Андрейчин М.А. Удосконалення ентеросорбційної терапії хворих на шигельоз // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - Вип. 4, № 546. - С. 53-56.
Слободкін В.І., Шелкова Н.Г., Волянський А.Ю., Копча B.C., Волков Т.А., Кучма І.Ю., Волянський Ю.Л. Актуальні проблеми бактерійних кишкових інфекцій, що перебігають на кшталт харчових отруєнь // Там само. - 2003. - № 2. - С. 96-100.
Деркач С.А., Копча В.С., Носатенко А.И., Клещар Л.А., Лапенко Л.С., Крылова И.А., Толстанов А.К., Габышева Л.С., Носатенко П.Е., Строгая Е.И., Краснов М.И., Чумаченко Т.С. Эпидемиологический мониторинг заболеваемости острыми кишечными инфекциями и их роль в формировании дисбиозов кишечника у детей // Анали Мечниківського інституту. - 2003. - № 4-5. - С. 17-20.
Копча В.С., Андрейчин М.А., Деркач С.А. Корекція мікрофлори кишечнику хворих на шигельоз // Журнал Академії медичних наук України. - 2003. - Т. 9, № 3. - С. 595-602.
Копча В.С. Віддалені зміни мікрофлори кишечника після перенесеного гострого шигельозу // Там само. - 2004. - № 1. - С. 40-44.
Копча В.С., Андрейчин М.А. Ураження тонкої кишки при шигельозі // Там само. - 2004. - № 2. - С. 65-69.
Копча В.С. Особливості протеїнолітичної активності вмісту товстої кишки при шигельозі // Сучасні інфекції. - 2004. - № 1. - С. 48-53.
Копча В.С. Особливості реконвалесценції після гострого шигельозу у ВІЛ-інфікованих // Інфекційні хвороби. - 2004. - № 3. - С. 40-43.
Копча В.С. Імунний статус хворих на гострий шигельоз // Вісник наукових досліджень. - 2004. - № 3. - С. 141-144.
Копча В.С. Адгезивні властивості кишкової мікрофлори при гострому шигельозі // Сучасні інфекції. - 2004. - № 3. - С. 57-60.
Копча В.С., Деркач С.А., Йовко І.Г., Бенч І.В., Іванова Т.Ю., Воронкіна І.А. Епідеміологічний моніторинг захворюваності шигельозом у різних областях України // Інфекційні хвороби. - 2005. - № 4. - С. 49-54.
Носатенко А.І., Деркач С.А., Копча В.С., Крилова І.А., Турецька Л.П., Габишева Л.С. Вплив нутрієнтів випорожнень на перехід аспорогенних бактерій в некультурабельний стан // Там само. - 2006. - № 1. - С. 40-45.
Патент 10093 А. Україна, МПК A61K31/71. Спосіб лікування захворювань товстої кишки / О.С. Луцук, С.М. Андрейчин, В.С. Копча, М.С. Гнатюк. - № 93006792; Заявлено 21.10.93; Опубл. 30.09.96, Бюл. № 3. - 3 с.
Патент 64472 А. Україна, МПК А61В10/00. Спосіб діагностики шигельозу / В.С. Копча, М.А. Андрейчин, О.С. Луцук. - № 2003065255; Заявлено 06.06.2003; Опубл. 16.02.2004, Бюл. № 2. - 2 с.
Патент 66249 А. Україна, МПК 7 А61К35/78. Спосіб лікування хворих з ураженням товстої кишки / В.С. Копча, М.А. Андрейчин, О.С. Луцук. - № 2003098278; Заявлено 08.09.2003; Опубл. 15.04.2004, Бюл. № 4. - 3 с.
Патент 3659. Україна, МПК 7 A61K35/78. Лікувальний засіб для обпилення слизової оболонки кишки / В.С. Копча. - № 2004010626; Заявлено 28.01.04; Опубл. 15.12.04, Бюл. № 12. - 3 с.
Патент 3660. Україна, МПК 7 А61В10/00. Спосіб взяття калу на дослідження / О.С. Луцук, В.С. Копча, І.С. Іщук. - № 2004010627; Заявлено 28.01.04; Опубл. 15.12.04, Бюл. № 12. - 2 с.
Патент 9147. Україна, МПК 7 А61К35/72, 35/78. Лікувальний засіб для обпилення слизової оболонки кишечнику / В.С. Копча. - № u 2005 00823; Заявлено 31.01.2005; Опубл. 15.09.2005, Бюл. № 9. - 3 с.
Андрейчин М.А., Копча В.С., Івахів О.Л. Лікування хворих на гострі кишкові інфекції за допомогою ентеросорбентів та силібору // Інфекційні хвороби: Результати науково-дослідної роботи, дисертаційних досліджень (збірник робіт). - Львів, 1995. - Випуск ІІІ. - С. 23-23.
Андрейчин М.А., Луцук О.С., Копча В.С. Ентеросорбційна терапія хворих на гострі кишкові інфекції // Досягнення і перспективи клінічної та експериментальної медицини: Тези наук. конф. - Тернопіль, 1995. - С. 10-11.
Копча В.С. Стан судинної системи при ентероколітах бактерійної етіології // Актуальні питання медицини: Тези доповідей Міжнародного конгресу Молодих Вчених Українців. - Івано-Франківськ, 25-28 жовтня 1995 р. - С. 89-89.
Andreychyn M., Lutsuk O., Andreychyn S., Kopcha V., Ivahiv O. Enterosorption Effectiveness in Acute and Chronic Colitis // 7th International Congress for Infectious Diseases. Hong Kong. June 10-13, 1996. Abstracts. - P. 114-114.
Андрейчин М.А., Івахів О.Л., Копча В.С. Лікувальна ефективність ентеросорбентів і силібору при інфекційних діареях // VI Конгрес Світової Федерації українських лікарських товариств: Тези доп. (Одеса, 9-14 вересня 1996 р.). - Одеса, 1996. - С. 130-130 (№ 387).
Андрейчин М.А., Луцук О.С., Копча В.С. Ефективність ректального застосування полісорбу в санації хворих на дизентерію // Матеріали ХІІІ зїзду Укр. наук. тов-ва мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К. Заболотного, 9-11 жовтня 1996 р. - Київ-Вінниця, 1996. - С. 59-60.
Андрейчин М.А., Луцук А.С., Ивахив О.Л., Копча В.С. Энтеросорбционная терапия острых кишечных инфекций // IV съезд врачей-инфекционистов Республики Беларусь (17-18 сентября 1997 г., Витебск): Сб. научных трудов. - Витебск, 1997. - С. 10-12.
Андрейчин М.А., Івахів О.Л., Копча В.С. Підвищення ефективності лікування хворих на гостру дизентерію та сальмонельоз // Современные аспекты военной медицины (Актуальные вопросы инфектологии, эпидемиологии и микробиологии): Сб. научн. трудов международ. науч.-практ. конф. инфекционистов и эпидемиологов ВС Украины (27-29 мая 1998 г.). - Киев, 1998. - С. 121-123.
Івахів О.Л., Копча В.С. Удосконалення терапії гострої дизентерії та сальмонельозу // Актуальні питання клінічної інфектології: Матеріали V зїзду інфекціоністів України (7-9 жовтня 1998 р.). - Тернопіль, 1998. - С. 130-132.
Луцук О.С., Копча В.С., Івахів О.Л. Удосконалення лікування хворих на гостру дизентерію // Там само. - Тернопіль, 1998. - С. 156-158.
Івахів О.Л., Копча В.С., Надал Л.С. Особливості перебігу гострих кишкових інфекцій у хворих похилого віку // Вікові особливості інфекційних хвороб: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (28-29 квітня 1998 р., Мукачево). - Тернопіль-Київ, 1998. - С. 53-55.
Андрейчин М.А., Ивахив О.Л., Копча В.С. Усовершенствование терапии острой дизентерии и сальмонеллеза // Современные технологии диагностики и терапии инфекционных болезней: Тез. докл. научн. конф. (27-28 октября 1999 г.). - Санкт-Петербург, 1999. - С. 13-14.
Andreychyn M., Lutsuk O., Kopcha V. New Approach of Enterosorbent Therapy in Ulcerative Colitis // New Concepts on Etiopathogenesis and Treatment of Inflammatory Bowel Diseases: Falk Symposium (September 10-11, 1999): Abstracts. - Warsaw (Poland), 1999. - P. 52.
Івахів О.Л., Копча В.С., Луцук О.С. Нові підходи до лікування хворих на сальмонельоз і дизентерію // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (18-19 травня 2000 р., Львів). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 102-103.
Луцук О.С., Копча В.С. Проблема шигельозного носійства і можливий шлях її вирішення // Нейроінфекції. Інші інфекційні хвороби: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (26-27 квітня 2001 р., Харків). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - С. 233-234.
Копча В.С. Реологічні властивості крові та стан периферичного кровообігу у хворих на шигельоз // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (16-17 травня 2002 р., Дніпропетровськ). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 108-110.
Барштейн Ю.А., Андрейчин М.А., Копча В.С. Патанатомічні особливості тяжкої форми шигельозу // Там само. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 9-11.
Андрейчин М.А., Барштейн Ю.А., Копча В.С. Властивості крові та регіонарний кровообіг слизової оболонки прямої кишки при гострих кишкових інфекціях // Мікроциркуляція та її вікові зміни: Матер. II міжнарод. наук. конф. (22-24 травня 2002 р., Київ). - Київ, 2002. - С. 14-15.
Деркач С.А., Копча В.С. Фактори патогенності ентеробактерій при змішаних кишкових інфекціях // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: Матеріали VI зїзду інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 р., Одеса). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 111-113.
Копча В.С., Деркач С.А. Антибіотикорезистентність збудників гострих кишкових інфекцій у деяких регіонах України // Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб: Матер. міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої памяті Л.В. Громашевського (26-27 листопада 2002 р., Київ). - Київ: ТОВ “Діа”, 2002. - С. 375-378.
Андрейчин М.А., Копча В.С., Луцук А.С. Усовершенствование лечения острого шигеллеза // Проблема инфекции в клинической медицине: Тез. докл. научн. конф. и VII съезда Итало-Российского общества по инфекционным болезням (5-6 декабря 2002 г., СПБ). - СПБ: ВМЕДА, 2002. - С. 13-14.
Kopcha V., Andreychyn M. Update to shigellosis therapy // Wspyiczesne problemy choryb zakaџnych: XVI zjazd polskiego towarzystwa epidemiologyw i lekarzy choryb zakaџnych (5-7 czerwca 2003 r., Biaiystok). - Biaiystok: S.J., 2003. - P. 239.
Копча В.С., Андрейчин М.А. Может ли отрицательный бактериологический результат свидетельствовать об избавлении реконвалесцента от шигелл? // VI Российский съезд врачей-инфекционистов (29-31.10.2003). - СПБ, 2003. - С. 184.
Копча В.С. Реконвалесцентне носійство шигел у ВІЛ-інфікованих осіб // Вірусні інфекції, токсоплазмоз, хламідіоз: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (5-6 травня 2004 р., Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - С. 332-334.
Деркач С.А., Носатенко А.І., Строга О.І., Вовк Т.Г., Копча В.С., Крилова І.А., Габишева Л.С. Методичні підходи до корекції дисбіозу кишок у дітей раннього віку // Пробіотики - ХХІ століття. Біологія. Медицина. Практика: Тези доп. міжнарод. наук.-практ. конф. (20-22 травня 2004 р., Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - С. 39-44.
Копча В.С., Андрейчин М.А. Ефективність ректального застосування аерозолю фітопрепарату та ентеролу при гострому шигельозі // Там само. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - С. 80-86.
Андрейчин М.А., Копча В.С. Особливості носійства шигел у ВІЛ-інфікованих осіб // Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни: Тези доп. наук.-практ. конф. (18-19 листопада 2004 р., Львів). - Львів: Ексітеп, 2004. - С. 71-72.
Копча В.С., Андрейчин М.А. Эффективность различных лечебных форм фитопрепаратов и энтерола при остром шигеллезе // Узловые вопросы борьбы с инфекцией: Матер. Росс. науч.-практ. конф. (1-2 декабря 2004 г.). - СПБ: ВМЕДА, 2004. - С. 131-132.
Копча В.С. Епідеміологічні особливості шигельозу у жіночій виправній колонії // XIV зїзд мікробіологів, епідеміологів та паразитологів (19-21.01.2005). - Полтава, 2005. - С. 200-201.
Деркач С.А., Носатенко А.І., Крилова І.А., Мироненко Л.Г., Краснов М.І., Габишева Л.С., Копча В.С., Іванова Т.Ю. Регіональні особливості антибіотикорезистентності шигел та сальмонел // Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині: Матер. наук.-практ. конф. з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського держ. мед. університету (17-18 січня 2005 р.). - Харків, 2005. - С. 221-222.
Копча В.С., Нитка І.Б. Оптимізація терапії хворих на шигельоз із використанням нової лікувальної форми фітопрепаратів і ентеролу // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб: Матер. наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (30 травня - 1 червня 2005 р., Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. - С. 153-156.
Kopcha V., Andreychyn M. Features of reconvalescence after acute shigellosis in HIV-infected patients // 12th Scientific Meeting of the European Society of Chemotherapy (March 16-19, 2006, Aachen): Abstracts. - Aachen (Germany), 2006. - P04. - P. 24.
Копча В.С. Длительность бактериовыделения шигелл у реконвалесцентов на фоне ВИЧ-инфекции/СПИДА // Инфекционные болезни: проблемы здравоохранения и военной медицины: Матер. Росс. науч.-практ. конф., посвященной 110-летию кафедры инфекционных болезней Военно-медицинской академии им. С.М. Кирова (22-24 марта 2006 г., Санкт-Петербург). - СПБ: ВМЕДА, 2006. - С. 163-164.