Підвищення якості діагностики та покращення ефективності лікування хворих на хронічний коліт та синдром подразненої кишки в поєднанні з дегенеративними захворюваннями хребта на підставі визначених механізмів ураження кишечника. Стан кальцієвого обміну.
Аннотация к работе
За даними світової статистики, від 30 до 50% хворих звертаються до гастроентеролога у звязку з СПК; близько 20% населення земної кулі має його симптоми (Clouse R.E., Richter J.I., Heading R., 2000; Jones J. Івашкіна (1999) на 1 хворого до 20 років припадає 2,8 одночасно існуючих хвороб, у період 21-40 років - 2,9, 41-60 років - 4,5, 61-75 років - 5,8. Існує так звана теорія функціональних блоків, яка розглядає поєднання декількох нозологій у даного пацієнта, не як окремих ізольованих одне від одного захворювань, що зустрічаються з певною частотою, а як патогенетично обумовлену дисрегуляцію певного функціонального блоку в багатьох органах та системах (Івашкін В.Т., Мінасян В.А., Уголев А.М., 1990). Однак залишаються відкритими питання особливостей сполучного перебігу хвороб товстого кишечника та остеохондрозу, не проводились дослідження стану кальцієвого обміну та кісткової тканини, особливостей лікування пацієнтів із СПК та ХК в поєднанні з дегенеративними захворюваннями хребта (ДЗХ). Здобувач є співвиконавцем цієї теми, а саме: вивчив особливості змін у кальцієвому обміні у хворих на хронічний коліт, синдром подразненої кишки в поєднанні з дегенеративним захворюванням хребта: підібрав хворих, виконав біохімічне дослідження параметрів кальцієвого гомеостазу та провів аналіз результатів.Визначались такі показники: індекс міцності кісткової тканини (ІМ), який характеризує щільність кістки, Т-критерій (відхилення мінеральної щільності кістки даного пацієнта від середнього значення цього показника у здорових осіб молодого віку відповідної статі) та Z-критерій (відхилення від показників у групах людей однакового з пацієнтом віку, статі та маси тіла). Проведений аналіз та узагальнення скарг хворих, даних обєктивного огляду та результатів додаткових методів обстеження виявили, що поєднаний перебіг ХК та ОХ характеризувався формуванням наступних проявів та синдромів: атипового абдомінального больового, моторно-евакуаторних розладів, порушенням акту дефекації (почуття неповного випорожнення, тенезми, тривале натужування; наявність слизу в калі), змінами характеру калу (“кал вівці”, рідкі, неоформлені випорожнення), астеноневротичного синдрому, синдрому кишкової диспепсії (почуття тяжкості та переповнення в животі, нудота, відрижка та інше); вертебрального синдрому (біль у відповідній ділянці хребта, болючість при пальпації остистих відростків та паравертебральних точок, напруження довгих мязів спини) та синдрому вегетативно-трофічних розладів (надмірного потовиділення, розладу сну, внутрішнього тремтіння, астенічного синдрому, похолодання кінцівок, пекучого та колючого болю, зниження пульсації периферійних судин). Хворим із СПК на тлі ОХ на відміну від пацієнтів з ХК були більше притаманні такі клінічні особливості: звязок болю з емоційним перевантаженням (32,1% осіб з СПК та 8,2% - з ХК), відсутність скарг уночі, резистентність до терапії (60,7% - СПК та 16,3% - ХК) та відсутність прогресування хвороби з роками (82,1% - СПК, 32,7% - ХК), частіше реєструвались супутні невротичні прояви (мігренеподібний біль, почуття нестачі повітря та інші). Так у хворих з поєднаною патологією рецидиви кишкової патології зявлялися частіше (до 10 разів на рік при ХК, СПК на тлі ОХ та 3-5 разів при одноосібній патології кишечника) і тривали довше (до 6 та до 3 тижнів відповідно); у більшості випадків (86,4%) біль був тривалим (одна година та більше), не мав чіткої локалізації, провокувався фізичним навантаженням (18,2%) чи порушенням характеру та режиму харчування (27,2%). У більшості хворих із тривалим анамнезом хронічної патології кишечника спостерігались такі клінічні ознаки, як: судоми мязів (71,7%), біль у кістках (41,3%), підвищена збудливість (45,7%), порушення сну (52,2%), наявність немотивованих переломів кісток в анамнезі (26,1%).У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто розвязання наукової задачі: на основі вивчення клініко-лабораторного перебігу та патогенезу хронічних захворювань кишечника (ХК та СПК), які перебігають у поєднанні з дегенеративними захворюваннями хребта, підвищено якість діагностики, розроблено прогностичні критерії ефективності лікування хворих, а завдяки використанню препаратів кальцію поліпшено показники лікування таких осіб. Так у хворих із зазначеною патологією в більшості випадків (93,5%) виникав атиповий абдомінальний больовий синдром, який характеризувався тривалістю (86,4% хворих), відсутністю чіткої локалізації (13% осіб) та провокувався фізичним навантаженням (у 18,2% випадках); рецидиви захворювання зявлялися удвічі частіше й тривали у 2-2,5 рази довше. Перебіг хронічного коліту, синдрому подразненої товстої кишки на тлі остеохондрозу хребта характеризується порушенням кальцієвого гомеостазу: зменшенням рівня загального та іонізованого кальцію сироватки крові (на 9,5% та 4,9% відповідно), що призводить до збільшення кальцієвого коефіцієнта (на 4,9%) та підвищення екскреції кальцію з сечею (на 41,5%). Порушення кальцієвого обміну мали залежність від нозологічної ф