Патогенетичні механізми порушень функції нирок при комбінованій дії на організм хлористих сполук важких металів, зовнішнього та інкорпорованого іонізуючого випромінювання - Автореферат

У результаті розвитку атомної промисловості, атомної енергетики, медичної радіаційної апаратури в середовищі існування постійно зростає кількість штучних радіоактивних речовин (В.А.Барабой, 1998; T.Hayashi et al., 1999; І.В.Москальова, 2000; S.R.Roff, 2000), тому останнім часом біологічна дія малих доз іонізуючого випромінення стала предметом всебічного дослідження (В.Ф.Беженеров, 1999; M.P.Little et al., 2000; Є.А.Ільїн, 2000; Л.І.Желєзнікова, 2000). Цю точку зору поділяє М.І.Руднєв (1994), який вважає, що вивчення комбінованої дії радіації та важких металів (свинцю, ртуті, кадмію тощо) має актуальне практичне значення для ряду областей України. Автором встановлено суттєве патогенетичне значення такого комбінованого впливу в активації пероксидного окиснення ліпідів і розвитку нейро-гуморальних порушень, а Н.П.Іваницька (1994) довела, що радіація і важкі метали взаємно потенціюють ці зміни. Дисертація є фрагментом планової НДР кафедри нормальної фізіології і центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії (Чернівці) "Вивчити вікові особливості взаємозвязку центральних і периферичних механізмів регуляції імунологічної реактивності та гемокоагуляційного потенціалу в нормі і при ендо-та екзогенних інтоксикаціях" (№ держреєстрації 0199U004598), у виконанні якої автор провела дослідження стосовно функціонального стану нирок, фібринолітичної та протеолітичної активності кіркової, мозкової речовини і сосочку нирок за дії на організм 131І у дозах 2,0 і 4,0 МБК/кг. Зясувати механізми пошкодження нирок за дії на організм хлористих солей кадмію, свинцю та талію, іонізуючого випромінювання, їх комбінації та на основі цього провести патогенетичну корекцію виявлених порушень.У дослідах на 260 статевозрілих білих щурах-самцях, масою тіла 0,160-0,200 кг вивчалися функціональні зміни нирок, пероксидне окиснення ліпідів, стан антиоксидантної системи, тканинний фібриноліз, необмежений протеоліз у кірковій, мозковій речовині та сосочку нирок за умов: комбінованої дії хлористих солей свинцю, кадмію і талію (які вводили внутрішньошлунково металевим зондом впродовж 30 діб у дозах: CDCL2 - 0,05 мг/кг, PBCL2 - 0,5 мг/кг, TLCL2 - 0,5 мг/кг); внутрішнього опромінення (при одноразовому внутрішньочеревинному введенні 131І у вигляді розчину йодистого калію у кількості 2 та 4 МБК/кг маси тіла тварини); зовнішнього g-випромінення в дозах 0,5 і 2,0 Гр, яке проводили за допомогою установки для дистанційної гамма-терапії "Луч-1" (Росія); комбінованої дії на організм хлористих сполук талію, кадмію, свинцю, зовнішнього та інкорпорованого іонізуючого випромінювання у вищезазначених дозах; корекції порушень функціонального стану нирок за комбінованої дії на організм неорганічних полютантів та радіонуклідів за допомогою препаратів тіотриазоліну та антиоксиданту уреїду транс-2,4-дигідроксікоричної кислоти (засіб Х2). Вивчали концентрацію в сечі та екскрецію цих електролітів, абсолютну і відносну реабсорбцію іонів натрію, кліренс цього катіона, концентраційний індекс, проксимальний і дистальний транспорт іонів натрію та кліренс безнатрієвої води. Концентрацію іонів натрію і калію в сечі та плазмі крові визначали методом фотометрії полумя на “ФПЛ-1”, креатиніну - за реакцією з пікриновою кислотою (С.І.Рябов, Ю.В.Наточин, 1997) з реєстрацією показників екстинції на фотоколориметрі “КФК-2” і спектрофотометрі “СФ-46” (С.І.Рябов, Ю.В.Наточин, 1997); білка в сечі - сульфосаліциловим методом (А.І.Міхєєва, І.А.Богодарова, 1969), РН сечі визначали на мікробіоаналізаторі “Radelkys” (Угорщина), дослідження концентрації в сечі титрованих кислот і аміаку проводили титрометрично (С.І.Рябов, Ю.В.Наточин, 1997). Вплив комбінованого введення хлористих солей свинцю, кадмію і талію на інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів характеризувався підвищенням майже у 5 разів вмісту в кірковій речовині нирок дієнових конюгатів (0,090±0,014 нмоль/мг білка в контролі та 0,447±0,059 нмоль/мг білка в дослідній групі, р<0,001; n=20) та вмісту малонового діальдегіду на 66,67% (0,216±0,022 нмоль/мг білка та 0,360±0,052 нмоль/мг білка відповідно, p<0,05; n=20). Екскреція іонів натрію зростала пропорційно дозі радіойоду: якщо в дозі 2,0 МБК/кг на 14-ту добу рівень екскреції іонів натрію перевищував контрольні показники в 4,16 раза (0,19±0,02 мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату в контролі та 0,79±0,15 мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату в дослідній групі, р<0,01; n=14), то в дозі 4,0 МБК/кг - в 7,63 раза (1,45±0,09 мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату, р<0,001; n=14).У роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у зясуванні загальних закономірностей патогенного впливу на функціонально-біохімічний стан нирок важких металів й інкорпорованого та зовнішнього іонізуючого випромінення, розкритті протекторного впливу тіотриазоліну та антиоксиданту Х2 за цієї патології. Зміни функціонального стану нирок при інкорпорації радіойоду характеризуються динамікою розповсюджен

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ