Збереження якості життя жінок при природній чи штучній менопаузі, які в анамнезі страждали на безплідність, невиношування вагітності, шляхом індивідуалізації ЗГТ на основі вивчення нейрогормональних взаємовідносин, патофізіологічної ролі оксиду азоту.
Аннотация к работе
Через демографічну кризу в Україні, що супроводжується хронічною депопуляцією населення, середній вік менопаузи для українських жінок становить близько 48 років, тоді як внаслідок еколого-соціального дискомфорту у 23,1% жінок в Україні настає рання менопауза (до 45 років) і синдром передчасного виснаження яєчників [Татарчук Т.Ф., Сольський Я.П., 2003]. Дослідження з проблеми менопаузи - численні, проте наші знання щодо патогенезу, клінічних проявів системних порушень, сучасних підходів до менопаузальної ГТ у жінок з генітальним ендометріозом, лейоміомою матки, які в репродуктивному віці мали безплідність, невиношування вагітності, лишаються недосконалими. Як було сказано в позиційній заяві Виконавчого Комітету Міжнародного товариства з менопаузи (13.ІІ.2004), останні повідомлення, що стосуються ЗГТ, раку молочної залози, питань клінічної кардіопротекції, церебрального старіння викликали значне збентеження і занепокоєння не тільки серед жінок, але й працівників охорони здоровя і засобів масової інформації, особливо це стосувалося дослідження “Ініціатива в імя жінок” (WHI) і “Дослідження мільйона жінок” (MWS) [Simon J.A., 2005]. Зясувати частоту зустрічаємості і закономірності розвитку системних порушень у жінок з хірургічною менопаузою і ендокринною безплідністю, невиношуванням вагітності в анамнезі. Зясувати патофізіологічну роль біорегуляторної системи оксиду азоту у виникненні клімактеричних розладів і впливу на ефективність їх лікування. жінка менопауза безплідність вагітністьДля досягнення мети відповідно до задач дослідження - розробити і упровадити системний підхід до ведення жінок з менопаузальними розладами - на першому етапі дослідження було обстежено 430 жінок з природною і штучною менопаузою, у віці від 34 до 69 років, з клінічними проявами цієї патології, а також 30 практично здорових жінок у пізньому репродуктивному віці та з фізіологічним перебігом менопаузи, яких було набрано методом випадкової вибірки. Згідно із задачами нашого дослідження було сформовано 3 клінічні групи жінок, при цьому до першої групи (n=30) увійшли 10 практично здорових жінок у пізньому репродуктивному віці, 20 - з фізіологічним перебігом менопаузи, які склали контрольну групу, у віці 40-55 років з реалізованою репродуктивною функцією, не відмінні за соматичним анамнезом від пацієнток двох основних груп. До другої групи увійшли жінки (n=278) з природною менопаузою, третю групу склали 122 жінки з хірургічною менопаузою. Жінок третьої групи було розподілено на 2 підгрупи з урахуванням обєму хірургічного втручання: пацієнткам 1 підгрупи (n=20) було виконано гістеректомію, 2 підгрупи (n=102) - гістероваріоектомію. Так, у жінок 40-44 років рівень ФСГ склав 20,7±4,65 ММО/л, а у жінок 45-49 років - 27,6±3,18 ММО/л, у пацієнток 50-55 років він був високим - 39,2±3,65 ММО/л.У дисертації приведено клінічно-теоретичне обґрунтування і запропоновано нове рішення наукового напряму, найважливішої проблеми гінекологічної ендокринології - створення патогенетично обґрунтованого, інтегрованого системного підходу для збереження якості життя жінки, зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричного синдрому при природній і хірургічній менопаузі у пацієнток з порушеною репродуктивною функцією в анамнезі на підставі результатів вивчення: o системних змін (нейрогормональних взаємостосунків, вегетосудинних і психоемоційних порушень); Проведені комплексні клінічні, функціональні і лабораторні дослідження у жінок з природною або хірургічною менопаузою довели, що виникаюча патологія є, незважаючи на спільність клінічної симптоматики, проявом різних за патогенезом гінекологічних захворювань, що призводять не тільки до порушень репродуктивної функції в анамнезі, а й до оперативних втручань, що ускладнюють перебіг перименопаузального періоду. При хірургічній менопаузі у жінок в репродуктивному віці за наявності поєднаної гінекологічної патології (лейоміоми матки, ендометріозу) ступінь тяжкості КС можна зіставити із ступенем сімейного ризику захворювання серед родичок, сполучених з пробандами 1, 2, 3-м ступенем спорідненості. Диференційована тактика ЗГТ у ВА-негативних жінок (анжелік для профілактики ПО, естрожель з утрожестаном на фоні профілактики ТЕУ при посиленні коагуляційних властивостей крові за рахунок підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів (29,8±0,2) - НМГ), а у ВА-позитивних жінок з підтвердженим АФС і гіпергомоцистеїнемією необхідність проведення альтернативної терапії, у звязку з протипоказанням до ЗГТ, була доповнена прийомом вітамінів групи В, фолатами, есенціальними фосфоліпідами, що сприяло запобіганню підвищеній схильності до тромбоутворення у жінок з генітальним ендометріозом і лейоміомою матки (зниження активності антитромбіну III у середньому на 84%, підвищення рівня ПДФФ склало 9,67±3,23 мкг/мл). У звязку з високим ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень у жінок з АФС, генітальним ендометріозом, синдромом втрати плода в анамнезі виникає необхідність динамічного стеження за циркуляцією ВА, рівнем сумарних АФА, антитіл д