Еволюція становлення пастельного живопису та застосування цієї техніки у розвитку художніх здібностей особистості. Історія виникнення і розвитку пастелі та її особисті виражальні можливості. Аналіз мистецтвознавчої та педагогічної сторони питання.
Аннотация к работе
Пастель зєднала можливості живопису та малюнку, нею можна малювати та писати, працювати штрихом або живописною плямою, сухим або мокрим пензлем. Художники відкрили у пастелі зовсім нові можливості - міцну лінію, звучність фарби та багатство фактур. Техніка пастелі є універсальною - розвиває у дитини творче мислення, уяву, допомагає сприймати певні образи, сюжети та інше, здійснювати цікаві творчі задуми, розширює кругозір у дітей з боку технічних можливостей, формує усидливість, акуратність, можливості використання нових прийомів оптичного змішування кольору, накладаючи одного кольору на інший. Зважаючи на означене нами була обрана тема магістерської роботи - «Використання пастелі як засобу художньо-образного сприйняття особистості» і запропоновані певні пропозиції щодо впровадження пастельного живопису в навчальну програму. Вважаємо, що у шкільному процесі необхідним є впровадження техніки пастелі, що допоможе у розвитку художньо-образного сприйняття особистості.Гіпотетично походження пастелі як такої відносять до другої половини XV сторіччя, коли виник інтерес до багатобарвного малюнка. Згадаємо виниклий у цей час французький олівцевий портрет, особливий тип портрета (бюст) a troi crayons (у три олівці - чорною крейдою, сангіною й пастеллю), що виконувалася з натури в один - два сеансів. Їх винайшов Жан Перраль (1455 - 1530) - маловідомий французький художник який використав крейди для розфарбовування своїх малюнків. Найрідший зразок пастельного живопису ми можемо побачити в етюді Леонардо да Вінчі до портрета Ізабелли Дзсте Мантуанської (1495р.) (Додаток А). Нову техніку Леонардо називає colorire a secco (офарблювати сухим способом) і ототожнює з пастеллю.Приблизно в 1720 році художники усвідомили, що пастель відповідає всім вимогам «великого живопису». Мода на пастель була настільки великою , що малювання розглядалося як гідне заняття для великосвітських дам, що дозволило називати пастель «живописом дилетантів». Працювати пастеллю було набагато швидше ніж олією і це значно полегшувало долю натурщика й робило пастельні роботи більш дешевими в порівнянні з портретами, виконані олією. Проте вона писала в одному зі своїх листів: «Я багато чого могла б сказати про пастель, але я твердо знаю, що успіх твору мистецтва залежить не від олівців або паперу художника, а від чогось іншого». У першому малюнку переважає штрих за формою, у двох інших малюнках більше щільна кладка Пустелі.Багато художників вибрали пастель засобом художнього самовираження. Головне - довідатися й освоїти можливості обраної техніки, а також навчитися бачити, що можуть дати тобі як художникові гарне жіноче плече, складки недбало кинутої тканини, неясне сутінкове світло або просто квітка. У теперішній час знову відроджується інтерес художників до пастелі. Пастель може бути використана й у прикладних видах живопису, зокрема в рекламі й ілюстрації. Серед відомих художників - пастелістов України слід зазначити: Тетяну Шевченко - заслуженого художника автономної республіки Крим, До теперішнього часу як пастелі, так і текстильні твори Т.Техніка пастелі була відома давно, гіпотетично походження пастелі як такої відносять до другої половини XV сторіччя, коли виник інтерес до багатобарвного малюнка. Наприклад німецький живописець і теоретик мистецтва Антон Рафаель Менгс порівнював твори, виконані в техніці пастелі з «метеликами в квітнику мистецтва» маючи на увазі рідкісну красу цих творів і їх надзвичайну крихкість. Найбільш яскравими представниками техніки пастелі вважаються Розальба Каррьера, Моріс Кантен де Латур, Жан Батист Сімеон Шарден і Жан Етьен Ліотар, Франсуа Буше, Жан Батист Перроно, Жан Антуан Ватто та інші.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Історія пастельного живопису
1.1 Розвиток пастелі в Європі XV початку XVI століть
1.2 Пастель XVIII століття
1.3 Відродження пастелі ХІХ ст. - початок ХХ ст..
1.4 Сучасні майстри пастельного живопису
Висновки
Вывод
Техніка пастелі була відома давно, гіпотетично походження пастелі як такої відносять до другої половини XV сторіччя, коли виник інтерес до багатобарвного малюнка. Свого повного розквіту пастельний живопис досяг в XVIII столітті, головним чином у Франції. Мистецтво пастелі було надзвичайно популярним: нею захоплювалися глядачі, її оспівували у віршах і прозі. Наприклад німецький живописець і теоретик мистецтва Антон Рафаель Менгс порівнював твори, виконані в техніці пастелі з «метеликами в квітнику мистецтва» маючи на увазі рідкісну красу цих творів і їх надзвичайну крихкість. Найбільш яскравими представниками техніки пастелі вважаються Розальба Каррьера, Моріс Кантен де Латур, Жан Батист Сімеон Шарден і Жан Етьен Ліотар, Франсуа Буше, Жан Батист Перроно, Жан Антуан Ватто та інші. Подобалося працювати пастеллю й таким художникам як: Серов, Левітан, Серебрякова, Кіпренський, Веніцианов, Борисов-Мусатов, Боклевский, Малютін й інші.
Примітно, що великі майстри пастелі - Жан Батист Симеон Шарден, Едуард Мане й Эдгар Дега - звернулися до цього художнього матеріалу лише в останні роки свого життя, коли здоровя або слабкий зір змусили їх залишити олійний живопис.
І все - таки дивні досягнення цих, а також багатьох сучасних художників доводять, що пастель зовсім не другорядний матеріал. Цей виразний засіб здатний увібрати в себе все багатство олійного живопису, у той же час зберігаючи безпосередність начерку.