Розгляд організації та розвитку партизанського руху у Донбасі в роки Великої Вітчизняної війни. Діяльність органів державної влади та управління, партійного керівництва, військового командування щодо формування загонів та створення мережі підпілля.
Аннотация к работе
Необхідність наукового аналізу цієї проблеми зумовлена тим, що сьогодні, коли Україна стала суверенною державою, потрібен новий, неупереджений та дійсно обєктивний підхід до проблеми боротьби українського народу за свою незалежність на різних історичних етапах, що допоможе більш повніше розкрити його духовні можливості та дозволить, завдяки новим фактам, деталізувати події того часу та дійти більш аргументованих висновків, посприяє патріотичному вихованню, формуванню національної гідності та історичної свідомості сучасної молоді. Врахування позитивного та негативного досвіду становлення партизанського та підпільного руху, визначення ролі людського чинника в екстремальних умовах війни мають допомогти зрозуміти та осмислити проблеми сьогодення. Обєктом дослідження виступає партизанський та підпільний рух на території Донбасу під час окупації регіону, як складова частина загальноукраїнської антифашистської боротьби в роки Великої Вітчизняної війни. Предметом дослідження обрано різноманітні види, форми, методи і засоби, а також функції та масштаби народної боротьби проти загарбників з боку партизанських загонів, підпілля, патріотичних груп та окремих громадян. Враховуючи науково-практичну, політичну та громадську важливість теми, її актуальність, спираючись на досягнення історичної науки у висвітленні цієї проблеми та зважаючи на недостатню її вивченість, автор ставить за мету на засадах сучасних методологічних підходів комплексно проаналізувати і всебічно дослідити питання щодо підготовки, організації, розгортання, масштабів та наслідків діяльності антифашистських обєднань та окремих громадян у Донбасі.У дослідженнях стала все частіше акцентуватися увага як на загальних аспектах всенародної боротьби, так і на окремих напрямах діяльності партизанів та підпільників. У них на тлі загальнонародної боротьби проти окупантів в Україні дається огляд діяльності партизанських загонів та підпілля Донецької і Луганської областей. Найбільш фундаментальним дослідженням цього періоду була шеститомна історія Великої Вітчизняної війни, в ній розглянуто партизанський та підпільний рух Донбасу у контексті всього руху Опору на окупованій території СРСР. Питання стосовно організації та керівництва партизанським підпільним рухом та аналізу різноманіття методів та форм боротьби на окупованій території знайшли своє відображення у дослідженнях 80-х років. У дисертаційних дослідженнях останнього часу з історії Великої Вітчизняної війни, тематично повязаних з партизанським та підпільним рухом у Донбасі, досить обєктивно висвітлюються окремі аспекти, що безпосередньо стосуються досліджуваної проблеми.Розвязуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов певних висновків, які й виносяться на захист: - при формуванні партизанських загонів та створенні мережі підпілля напередодні окупації Сталінської та Ворошиловградської областей відсутність достатнього досвіду в діях партійних органів, НКВС, військового командування призвели до помилок, які негативно вплинули на подальшу бойову діяльність партизанських загонів і підпільних організацій; основним недоліком під час формування партизанських загонів було створення великих підрозділів, які за умов степової місцевості регіону легко викривались ворогом та втрачали свою боєздатність; незважаючи на явні недоліки в організації партизанських загонів та підпілля, Сталінським та Ворошиловградським обкомами КП(б)У, радянськими органами та військовим командуванням в складних умовах за короткий час була проведена велика робота зі створення значної кількості партизанських загонів і мережі підпілля в усіх містах та сільських населених пунктах Донбасу; протягом першого періоду своєї діяльності (жовтень 1941-червень 1942рр.
План
2. Основний зміст дисертації
Вывод
Розвязуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов певних висновків, які й виносяться на захист: - при формуванні партизанських загонів та створенні мережі підпілля напередодні окупації Сталінської та Ворошиловградської областей відсутність достатнього досвіду в діях партійних органів, НКВС, військового командування призвели до помилок, які негативно вплинули на подальшу бойову діяльність партизанських загонів і підпільних організацій;
- основним недоліком під час формування партизанських загонів було створення великих підрозділів, які за умов степової місцевості регіону легко викривались ворогом та втрачали свою боєздатність;
- партизанські загони тривалий час не мали єдиного керівництва, що створювало серйозні труднощі в розвитку партизанського руху та позначалося на його ефективності;
- незважаючи на явні недоліки в організації партизанських загонів та підпілля, Сталінським та Ворошиловградським обкомами КП(б)У, радянськими органами та військовим командуванням в складних умовах за короткий час була проведена велика робота зі створення значної кількості партизанських загонів і мережі підпілля в усіх містах та сільських населених пунктах Донбасу;
- протягом першого періоду своєї діяльності (жовтень 1941-червень 1942рр.) партизанські загони діяли на відносно невеликій території, переважно проводили бойові операції в тісній взаємодії з регулярними військовими частинами;
- важливу роль в організації партизанських загонів відіграли бійці та командири Червоної Армії, які вийшовши з оточення, приєднувалися до партизанів - саме на їх бойовому досвіді розвинулась партизанська тактика;
- проміжок часу з кінця липня 1942р. до 14 вересня 1943р. є другим етапом у розвитку партизанського руху в Донбасі. У цей час значно розширюється зона дій партизанських загонів, бойові операції переносяться цілком у ворожий тил, головним чином, на північ Донбасу, де зосереджувалися важливі комунікації ворога;
- створення Українського штабу партизанського руху позитивно позначилося на діяльності партизанських сил Донбасу. Почався процес формування координаційних центрів та партизанських обєднань;
- вдосконалювалася партизанська тактика. Одним з основним тактичних прийомів стали рейди партизанських загонів по ворожих тилах. Рейди, проведені партизанськими загонами Донбасу, довели, що навіть за складних умов малолісистої, степової місцевості постійне маневрування, рухливість, разом з використанням зручних моментів для раптового нападу на досить великі військові обєкти спроможні забезпечити значну дезорганізацію ворожого тилу;
- зростання кількості партизанських загонів та бойових груп відбувалося за рахунок їх створення місцевими патріотами. Такі загони формувалися переважно в населених пунктах, залежно від конкретних обставин називалися бойовими групами, загонами сприяння Червоній Армії та групами самооборони ;
- поступово змінюється характер взаємодії партизанських загонів регіону з регулярними військами. Така взаємодія була особливо тісною під час підготовки і проведення наступальних стратегічних операцій з визволення Донбасу і мала вже, порівняно з 1941-1942 рр., не оперативно - тактичний, а стратегічний масштаб;
- партійно-комсомольське підпілля, створене ще до початку окупації, внаслідок помилок, допущених при його формуванні, зазнало значних втрат відразу після захоплення Донбасу. Тому підпільні організації та групи, що діяли в регіоні, в більшості своїй виникли вже під час окупації;
- залежно від місцевих умов та конкретних завдань у різних регіонах Донбасу переважного розвитку набули ті чи інші форми боротьби або їх співвідношення. Партизанські загони широко використовували методи підпільної роботи. У свою чергу підпілля, коли цього вимагали обставини, переходило до відкритої збройної боротьби. Дії партизанів та підпільників доповнювалися масовим саботажем з боку населення заходів окупантів у промисловості, сільському господарстві та на транспорті;
- одним з пріоритетних напрямків діяльності партизанів і підпільників була пропагандистсько-організаційна робота, що обумовлювалося наявністю потужного та розгалуженого пропагандистського апарату окупаційної влади. За цих умов пропагандистська та контрпропагандистська робота набувала першорядного значення;
- однією із складових руху Опору в Донбасі стало підпілля Організації Українських Націоналістів, створене представниками похідних груп ОУН. Діяльність підпілля ОУН, в основному, обмежувалася пропагандою й агітацією, активна збройна боротьба не велася. Націоналістичний рух не набув широкого розвитку в Донбасі;
- всенародна боротьба, яка розгорнулася в Донбасі під час окупації, складалася з бойової діяльності партизанських загонів, диверсійних і розвідувальних груп, осередків самооборони та сприяння Червоній Армії; роботи підпільних організацій, а також з особистих дій окремих патріотів.
Тож, факти, викладені вище, є свідченням того, що рух Опору в регіоні відзначався масовим характером і став вагомим внеском у визволення Донбасу і всієї України в цілому від німецько-фашистських загарбників та їх союзників.
Список литературы
1. О.В.Бровар. Формування та бойова діяльність партизанських загонів Донецької області у період з жовтня 1941 по липень 1942рр. // Історичні та політологічні дослідження / Ред. кол.: П.В. Добров (голов. ред.), В.М. Нікольський (відпов. секр.), М.Є. Безпалов, Г.П. Єрхов, О.В. Крапівін, З.Г. Лихолобова, Р.Д. Лях, В.О. Пірко, А.П. Розкошний.- Донецьк: Дон НУ, 2001.- №1 (5) - С.114-121. (0,5 др. арк.)
2. П.В. Добров, О.В. Бровар. Партизанський рух на території Луганської області (липень 1942 - лютий 1943рр.) // Історичні та політологічні дослідження / - Донецьк: Дон НУ, 2001. № 4(8) - С.105-113. ( 0,5 др. арк.)
3. О.В. Бровар. Партизанський та підпільний рух у Донецькій області у липні 1942 - вересні 1943 років. // Історичні та політологічні дослідження /- Донецьк : Дон НУ, 2002.- № 2 (10) - С.132-138. (0,4 др. арк.)
4. О.В. Бровар. Діяльність міських партизанських загонів Донбасу в жовтні 1941 - вересні 1943 років // Наукові праці : Науково-методичний журнал. Вип. 4. Історичні науки / - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002.Т. 17. - С.119-123. ( 0,6 др. арк.)
5. О.В. Бровар. Боротьба населення сільських районів Донбасу проти грабіжницької аграрної політики окупантів ( жовтень 1941 - 1943 років)// Історичні та політологічні дослідження /- Донецьк : Дон НУ, 2002.- № 3/4(11/ 12) - С.131-135. (0,4 др. арк.)
6. П.В. Добров, О.В.Бровар. Евакуація промисловості Донбасу у початковий період війни // Історичні та політологічні дослідження / - Донецьк: Дон ДУ, 2000.- № 1(3) - С. 68-71 (0,3 др. арк.)