Суспільно-політичні і літературно-естетичні позиції Д.Д. Мінаєва, які значною мірою зумовили ідейно-художню своєрідність його пародій. Ідейно-тематичний аналіз пародій у контексті пародійної творчості його сучасників – поетів-демократів 1860-1870-х р.
Аннотация к работе
Поет-сатирик, драматург, фейлетоніст, перекладач, активний учасник суспільно-літературного руху 1860 - 1870-х років, Мінаєв, безперечно, був помітною фігурою у російській літературі другої половини XIX століття. Чимало його пародій донині залишаються поза увагою дослідників. На наш погляд, існує нагальна необхідність більш докладного, розгорнутого та поглибленого вивчення такого оригінального і визначального для історії російської літератури явища, як пародійна творчість Д. Д. Мінаєва. Мінаєва, адже докладне вивчення його творчості заповнить значну прогалину, яка існує в історії літератури, та сприятиме формуванню цілісного уявлення про російську пародію другої половини XIX століття. Мінаєва, які значною мірою зумовили ідейно-художню своєрідність його пародій; мінаєв пародійний тематичний поетМінаєва, зокрема його пародіям, приділено в працях О. О. На тлі цих загальних властивостей пародійного жанру чіткіше виявляється своєрідність такого феномена, як пародія Д. Д. Мінаєва. Для дискредитації його поглядів пародист створює та використовує сатиричну маску відставного майора Бурбонова, від імені якого видає пародії, спрямовані проти Розенгейма. Сентиментальна громадянськість критикується Мінаєвим у пародії “Куку!” на вірш О. Докладно аналізується пародія “Монолог художника в драме Джулиано Бертини, или Терновый венок гения” (1861), написана на драму Кукольника “Джулио Мости”, у зіставленні з пародією І. І.