Аналіз основних етапів, форм і методів парламентської діяльності Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) впродовж 1928-1935 років. Дослідження її місця та ролі у суспільно-політичному житті Західної України міжвоєнного періоду ХХ століття.
Аннотация к работе
Вони надають йому динаміки, оскільки є ареною змагання політичних програм, ідей, тактик, котрі репрезентують інтереси різних соціальних груп. Розбудова суверенної України, її багатопартійної політичної системи, формування громадянського суспільства підвищили зацікавлення історією національно-визвольного руху, діяльністю українських політичних партій наприкінці ХІХ - в першій третині ХХ ст. Помітну роль у формуванні ідеології національного руху відіграла Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), яка в міжвоєнній Польщі ХХ ст. в легальному українському політичному таборі поступалася впливом тільки Українському національно-демократичному обєднанню (УНДО). Перебуваючи в опозиції до правлячого режиму в Польщі, УСРП взяла участь у виборах до польського сейму і сенату 1928 і 1930 рр., утворила в парламенті окрему репрезентацію, яка впродовж 1928 - 1935-х рр. відстоювала політичні, соціально-економічні та культурні права українців краю. На значному конкретно-історичному матеріалі простежено політичну платформу та напрями діяльності представництва УСРП в польському парламенті, обґрунтовано його місце та роль в українському національно-визвольному русі.Наукові роботи останніх років відображають суспільно-політичні процеси в західноукраїнських землях окресленого періоду, висвітлюють окремі аспекти діяльності партії. Перші спроби висвітлення ролі партії в історії західноукраїнських земель 1918 - 1939 рр. були здійснені українськими, польськими та радянськими науковцями ще в 20 - 30-х рр. Другий період дослідження окресленої проблеми припадає на 1939 - 1991 рр. У радянській історіографії тематика досліджень польсько-українських взаємин у 1920 - 1930-х рр., зокрема діяльності українських політичних партій, перебувала під партійним контролем, а отже - розроблялася в руслі партійно-державного замовлення і використовувалася в ідеологічному протистоянні з «проявами українського буржуазного націоналізму». Зайцеву, який на високому фаховому рівні проаналізував парламентську діяльність політичних партій Західної України у 1920 - 1930-х рр. Зокрема дослідник суттєво доповнив і уточнив матеріали про вибори 1922 р. та українське представництво в сеймі і сенаті 1920-х рр. На основі широкого кола опублікованих та архівних джерел він докладно проаналізував участь, передусім, УНДО, УСРП, Української соціал-демократичної партії (УСДП), Сельробу, Волинського українського обєднання (ВУО) у виборчих кампаніях, діяльність їхніх представників у сеймі і сенаті.Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП) - одна з провідних політичних сил національно-державницького табору Західної України міжвоєнного періоду ХХ ст., яка відіграла помітну роль у суспільно-політичному житті краю та, загалом, Другої Речі Посполитої. Соціалісти-радикали, спільно з іншими українськими національними партіями Західної України, захищали національно-політичні та соціально-економічні права українського народу в умовах польського владного режиму. Програма УСРП сприяла активізації діяльності демократичних сил, збереженню державницьких традицій українського національного руху, підвищенню національної свідомості українців. УСРП розглядала парламентську боротьбу як один із найважливіших напрямів своєї діяльності, проте цей напрям для партії не був визначальним - якщо центр активності УНДО перемістився до варшавського сейму, для УСРП - парламентська діяльність була тільки засобом зміцнення партії на місцях. У виборчій кампанії 1928 р. соціалісти-радикали не погодилися на утворення єдиного українського блоку через, передусім, партійні амбіції, що значно загострило відносини з основним політичним конкурентом - УНДО.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
У висновках узагальнені основні положення дисертації: 1. Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП) - одна з провідних політичних сил національно-державницького табору Західної України міжвоєнного періоду ХХ ст., яка відіграла помітну роль у суспільно-політичному житті краю та, загалом, Другої Речі Посполитої. Соціалісти-радикали, спільно з іншими українськими національними партіями Західної України, захищали національно-політичні та соціально-економічні права українського народу в умовах польського владного режиму. Програма УСРП сприяла активізації діяльності демократичних сил, збереженню державницьких традицій українського національного руху, підвищенню національної свідомості українців.
2. Виборча кампанія 1928 р. продемонструвала прихильність українців до національно-державницького табору. УСРП розглядала парламентську боротьбу як один із найважливіших напрямів своєї діяльності, проте цей напрям для партії не був визначальним - якщо центр активності УНДО перемістився до варшавського сейму, для УСРП - парламентська діяльність була тільки засобом зміцнення партії на місцях. У виборчій кампанії 1928 р. соціалісти-радикали не погодилися на утворення єдиного українського блоку через, передусім, партійні амбіції, що значно загострило відносини з основним політичним конкурентом - УНДО.
3. «Пацифікація», репресії чільних діячів українського національно-демократичного табору створили передумови для пошуку консенсусу, шляхів порозуміння між провідними українськими політичними силами напередодні виборчої кампанії 1930 р. Основним обєднавчим вістрям, навколо якого було сформовано обєднаний український блок, стала ідея боротьби за розширення політичних та національно-культурних прав українського населення краю. Виборам передувала активна виборча кампанія, що, здебільшого, проявлялася в організації повітових віч, які радикали розглядали як один із найбільш дієвих способів агітації. У порівнянні із попереднім волевиявленням, український блок отримав значно меншу кількість мандатів у польському сеймі та сенаті.
4. У сеймі Польської держави впродовж двох каденцій (1928 - 1935 рр.) діяли парламентські клуби УСРП. В національному питанні соціалісти-радикали відстоювали гасло самовизначення народів і соборності України, заперечувала приналежність Західної України до складу Польщі. Свій політичний ідеал партія визначила у формі самостійної, соборної Української держави з республіканською формою правління. Члени парламентського клубу УСРП неодноразово актуалізували проблему загрозливого стану українського шкільництва, подавали інтерпеляції, у яких наводили численні факти зловживань польської адміністрації під час проведення у західноукраїнських воєводствах акцій шкільного плебісциту. Незважаючи на малочисельність, представники УСРП мали вплив на вироблення стратегічної лінії українського представництва в парламенті, проте, їх пропозиції та інтерпеляції здебільшого залишалися «непочутими» або ж свідомо ігнорувалися польськими урядовими колами. Незважаючи на дрібні тактичні успіхи, українські парламентарі не зуміли домогтися істотного покращення становища українського населення.
5. У вищому законодавчому органі Польської держави соціалісти-радикали дотримувалися тактики орієнтації на власні сили, у своїй діяльності керувалися гаслом - «йти окремо, а оборонятись разом». З цих причин, незважаючи на те, що УСРП виступала з національно-державницьких позицій, партія виключала можливість парламентської співпраці з Українською парламентською репрезентацією (УПР) і тільки в окремих випадках погоджувалася на координацію дій при розгляді антиукраїнських законопроектів. Також посли УСРП ситуативно обєднувалися з опозиційними польськими партіями. Взаємини з іншими із провладними парламентськими клубами характеризувалися безкомпромісністю, оскільки основна мета діяльності партії полягала у визволенні західноукраїнських земель з-під влади Польщі.
6. Члени парламентського клубу УСРП активно працювали у таких сеймових комісіях: бюджетній, конституційній, охорони праці, відбудови краю, правничій, промислу та торгівлі, суспільної опіки, реформи рільничої, робіт публічних, земельної та військової, що давало змогу хоча б частково впливати на вирішення окремих питань. Основними формами діяльності представників парламентського клубу УСРП стали: виступи на пленарних засіданнях сейму та сенату (найчастіше при розгляді річного державного бюджету чи затвердженні бюджетів окремих міністерств), підготовка інтерпеляцій та проектів ухвал. Подекуди, представники УСРП вдавалися до бойкоту пленарних засідань вищого законодавчого органу Польщі, зокрема при відкритті роботи новообраного сейму (березень 1928 р.), урочистого засідання присвяченого, 10-ти річчю відновлення Польської держави тощо. Подібні акції протесту викликали осуд пропольської більшості парламенту, провокували арешти провідних діячів національно-державницького табору.
Основні положення дисертації викладено у публікаціях
Боднар О. Українська соціалістично-радикальна партія: основи політичної платформи (1926-1939) / Ольга Боднар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Ювілейний збірник на пошану Івана Патера. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2008. - Вип. 16. - С. 430-436.
Боднар О. Українська радикальна партія в період визвольних змагань (1918 - 1923) / Ольга Боднар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2009. - Вип. 18. - С. 229-235.
Боднар О. Культурно-просвітня діяльність Української соціалістично-радикальної партії / Ольга Боднар // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2010. - Вип. 2. - С.83-88.
Боднар О. Іван Макух / Ольга Боднар // Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Уряди. Постаті. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2009. - С. 172-184.
Боднар О. Лев Бачинський / Ольга Боднар // Українська державність: історія і сучасність: Збірник матеріалів V Всеукраїнської науково-практична конференція молодих вчених (28 листопада 2008 р.). Маріуполь, 2008. - С. 6-7.