Загальна характеристика представників класу безхребетних. Морфофізіологічні і біологічні адаптації до ендопаразитизму пласких черв"яків. Патогенез і особливості життєвого циклу паразитів травної системи людини, методи профілактики та боротьби з ними.
Аннотация к работе
ПАРАЗИТИЧНІ ПЛАСКІ ЧЕРВЯКИ План Вступ Глава 1. Загальна характеристика представників класу безхребетних Глава 2. Паразити травної системи людини, патогенез і особливості життєвого циклу 3.1 Клас війкові червяки або турбеллярії 3.2 Клас сосальщики або трематоди 3.3 Клас стрічкові червяки або цестоди Глава 4. Боротьба і методи профілактики з паразитичними червяками Висновки Список літератури Вступ Проблеми забезпечення здоровя населення країни є сферою міжгалузевого регулювання і одним з найважливіших аспектів соціальної політики в області охорони здоровя населення [Демьянков Е. Н., 1996]. Сучасний рівень розвитку медицини вимагає розробляти нові методи лікування з наукової точки зору, тому вивчення та дослiдження в бiологiчних науках мають велике значення [Бекиш О.Я., 1989]. Гельмінти шкодять здоровю людини і тварин. Поселяясь в організмі господаря, вони харчуються за його рахунок. При цьому одні харчуються кровю і тканинними соками, а інші, що живуть в кишечнику, частково поглинають живильні речовини, необхідні для живлення організму господаря. Найчастіше гельмінти викликають порушення апетиту, нудоту, болі в животі, головні болі, запаморочення, загальну слабкість [Астафьев Б.А., Петров О.Е., 1992]. Таким чином, актуальнiсть проблеми лежить у науковому опису класа плоских червяків, як паразитiв травної системи людини, знаходженнi методiв профілактики інфекційних хвороб у аспектi вивчення сучасних литературних джерел. Мета дослідження: Вивчення паразітальних плacких червякiв, як представників класу безхребетних з точки зору сучасної лiтератури. Безхребетними нижчих тварин назвав в 1809 р. французький зоолог Жан Батист Ламарк. До Безхребетних відноситься переважне число тварин, що населяють земну кулю [Иванов И. Н.,2006]. Рис. 1. Інші групи представлені наступним числом видів: прості 25 тис., губки 5 тис., кишково-порожнинні 9 тис., нижчі червяки 20 тис., молюски 107 тис., членисті (виключаючи комах) не менше 79 тис. [Буруковский Р.Н., 2001]. [Дольник В. Р., 2005]. Залежно від біологічних особливостей паразита, від місця його проживання, гельмінтози ділять на просвiтнi і тканинні [Сергиев В.П., Лебедева М.Н., Фролова А.А., Романенко Н.А., 1997] При тканинних гельмінтозах личинки і дорослі особини гельмінтів мешкають в тканинах, мігрують по кровоносному або лімфатичному руслу, локалізуються в підшкірній клітковині, рідше - в різних інших органах. Алергічні реакції особливо виражені в гострій фазі захворювання, посилюються при супер-і инвазіях [Романенко Н.А., Патченко И.К., Чебышев Н.В., 2002]. Ці явища викликаються зменшенням вироблення чинника зростання [Белянина С.И., Пименова И.Н., Кузьмина К.А., 1994]. Неперетравлені залишки їжі викидаються назовні через рот [Карташев Н.Н., Соколов В.Е., Шилов И.А., 1981]. Будова сосальщика Ці червяки паразитують або на (ектопаразити), або усередині (ендопаразити) інших тварин [Крылов М.В., 1996, Чебышева Н.В., 2008].