Процес створення в містах Кримського півострова альтернативних крайовій поліції охоронних підрозділів наприкінці періоду діяльності уряду С. Сулькевича. Регіональні відмінності органів охорони порядку, зумовлені етнічною та соціальною специфікою.
Аннотация к работе
1-2 жовтня 1918 р. Наради Сімферопольської міської управи та представників районних органів опіки визначили напрями формування охорони З мешканців міста з представників усіх леґальних політичних партій, профспілок, різних національностей та громадських груп. Створюється загін із 240 осіб «для забезпечення мешканців [...] від грабежів» або навіть у складі 700-800 осіб «для запобігання громадянській війні». Пропозиції низки гласних були суперечливими: про озброєння та «реальну охорону міста» домовими комітетами; формування їм на допомогу спеціального загону зі 150 осіб; про звільнення міліції, при її реорганізації з поліції, від зайвих функцій; інструкторську й дисциплінарну роль офіцерів у справі охорони; оподаткування містян на утримання охорони лише за законом нового уряду. У засіданнях комітету з охорони міста (три члени, секретар, голова - член міської управи ФОСС) ІЗ 7 по 14 листопада брали участь, ІЗ правом дорадчого голосу при розгляді прохань добровольців, делеґати громадських організацій (ради профспілок, районних органів опыки, офіцерських, солдатських та студентських товариств). Молодший командний склад (двоє помічників начальника охорони, четверо начальників загонів із вісьмома помічниками) призначається начальником та затверджується думою.