Оцінка практичної та теоретичної значущості етнометодології для сучасної соціологічної науки, що передбачає системний соціологічний аналіз етнометодології, комплексний розгляд методологічних та інструментальних аспектів її парадигмальної специфіки.
Аннотация к работе
Соціологія, здійснюючи науковий пошук, змушена розробляти нові засоби для осягнення соціальної реальності, шукати нові методи, що дають змогу адекватно відбивати та вивчати сучасну епоху. Не підлягає сумніву, що соціологія нині перебуває у стані пошуку нових засобів практичного вивчення соціальної реальності. Проблема полягає в тому, що напрям, який містить багато плідних ідей і пропонує безліч цінних засобів вивчення соціальної реальності, а також має вирішити чимало проблем сучасної соціологічної науки, ігнорується вітчизняними соціологами та навіть вважається тупиковим напрямом. А втім вітчизняна соціологія не має прикладів комплексного аналізу етнометодології, і це не дає можливості адекватно оцінити значення цього напряму для теорії і практики сучасної соціології. Останні давали в цілому негативну оцінку етнометодологічного напряму феноменологічної соціології, акцентуючи на тому, що етнометодологія "...з одного боку, остаточно дегуманізує соціологію, цілком та бесповоротньо відриваючи соціологічні проблеми від реальних людських проблем, з другого, - компрометує соціологію, не тільки відкидаючи істинність та обєктивність тієї чи іншої соціологічної теорії, але ж взагалі відмовляючи соціології у праві на істинність та обєктивність". Л.Г.У Вступі обгрунтовується актуальність дослідження, висвітлюється міра наукового опрацювання проблеми, визначаються мета і завдання, обєкт і предмет, теоретико-методологічні засади дослідження та наукова новизна одержаних результатів, практична значущість і апробація дослідження. М.Вебер ввів у соціологію категорію сенсу, що субєктивно розуміється, поставив проблему розуміння та постулював принцип “орієнтації на іншого”, тобто ввів реального індивіда в коло уваги соціального дослідника. Остання через проголошення методу феноменологічної редукції повернула науку до "життєвого світу"; укорінила сенс в життєвій реальності; постулювала метод осягнення сенсу - інтуїцію. Намагаючись вирішити завдання відродження звязку між наукою та "життєвим світом", Шюц зайнявся аналізом світу повсякдення, що саме від нього надто віддалився E.Husserl (Е.Гуссерль). Якщо головне питання феноменології сформулювати таким чином: “про що люди гадають?”, то етнометодологія має запитувати дещо інакше: “що люди роблять?” Гарфінкеля цікавлять не стільки когнітивні основи, скільки “процедури”, “методи”, “практики”, якими люди користуються у повсякденні (буквально його цікавлять “етнометоди”).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
Чернова І. Етнометодологія: загальні принципи. - К., 1999. - 36с.
Чернова І. Дослідження організаційно - інституційного середовища. Етнометодологічний підхід // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія, психологія, педагогіка, 2000. - Випуск 8. - С. 20-23.
Чернова І. Ідея “руйнуючого жесту” в етнометодологічній соціології // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія, психологія, педагогіка, 2000. - Випуск 9. - С. 12-15.
Чернова І. Етнометодологія в контексті становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - №4. - С.62-69.
Чернова І. Гарфінкель Г. // Соціологія. Короткий енциклопедичний словник. - К.: Український центр духовної культури, 1998. - С.92 - 95.
Чернова І. Етнометодологія. // Соціологія. Короткий енциклопедичний словник. - К.: Український центр духовної культури, 1998. - С.165 - 168.
Чернова І. М. Парадигмальна специфіка етнометодологічного напряму соціології.- Рукопис.