Роль Ставропігійського інституту та Церковного музею у Львові у збереженні пам"яток національної культури, пам"яткоохоронна діяльність Митрополита А. Шептицького. Вплив археологічних досліджень княжого Галича на культурне життя галицьких українців.
Аннотация к работе
Особливо актуальним це є для України, яка, повернувшись на шлях самостійного розвитку, намагається відповідним чином налагодити памяткоохоронну роботу. Роль Церкви - її вищих ієрархів, священиків та чернецтва - у памяткоохоронній діяльності в Галичині ще не була предметом спеціального дослідження. Зацікавлення Церкви памятками національної культури, особливо проблемами їх збереження, зросло з приходом у 1901 році на митрополичий престол Андрея Шептицького, який того ж року зініціював відкриття Археологічного музею у Львівській Духовній семінарії, а через чотири роки - Церковного музею у Львові, який згодом був перетворений у Національний. Ці традиції продовжив ректор Львівської Богословської Академії Йосиф Сліпий, запровадивши з 1931 року навчальний курс з археології України для підвищення культурно-освітнього рівня майбутніх священиків галицьких єпархій. У перші післявоєнні десятиліття Церква у Західній Україні, будучи насильно ліквідованою радянською владою, втратила тяглість памяткоохоронних традицій, і лише з відновленням державної незалежності Церква повертається до проблем памяток національної культури.Важливим аспектом памяткоохоронної діяльності Церкви були виставки Ставропігійського інституту, який, будучи світською організацією греко-католицької церкви, до початку 90-х років XIX ст. залишався єдиною науковою інституцією галицьких українців. Обидві праці стали першими в історії памяткоохоронних досліджень у Галичині реєстрами памяток національної культури, які були врятовані Церквою. Юра у Львові; 2 - статті про памяткоохоронні навчальні програми Львівської Богословської Академії 1931-1935 років, частина з яких передбачала участь студентів-богословів у археологічних розкопках; 3 - чисельна група статей про підготовку, проведення і результати великомасштабних розкопок княжого Галича, які за дорученням Митрополита Андрея Шептицького і на його кошти провадив Ярослав Пастернак у Крилосі з 1934 до 1941 року. Перебуваючи під тиском атеїстичної ідеології та цензурних заборон, українська радянська історіографія не була зацікавлена в обєктивному висвітленні памяткоохоронної діяльності Церкви, і тому, як правило, ця проблема замовчувалася. Отже, роль і місце греко-католицької церкви у національно-культурному житті галицьких українців, зокрема у памяткоохоронній діяльності, досліджувалися тільки фрагментарно, а памяткоохоронна діяльність Церкви кінця XIX - ХХ ст. ще не була обєктом спеціального грунтовного вивчення.Вивчення памяткоохоронної діяльності Церкви у контексті національно-культурного руху галицьких українців є актуальною проблемою, оскільки дає підстави більш цілісно відтворити участь релігійних інституцій, церковних ієрархів та ін. у збереженні памяток національної культури. Наприкінці XIX ст. активну памяткоохоронну роботу проводив Ставропігійський інститут, наукові завдання якого визначала програма вивчення історії рідного краю, окреслена Собором руських вчених 21 жовтня 1848 року. Після вступу на митрополичий престол Андрея Шептицького греко-католицька церква активно включилась у справу збереження національної спадщини. Діяльність Митрополичої консерваторської комісії, очолюваної Андреєм Шептицьким, принесла важливі наукові результати: під святоюрською катедрою у Львові розкрито залишки давньоруського храму, а у підвівтарній крипті собору - захоронення визначних ієрархів, духовних осіб. Відновлення державної незалежності дало можливість Церкві в останнє десятиліття відродити памяткоохоронну роботу у Західній Україні, хоча ця праця ще не посіла того поважного місця, яке вона займала за часів Митрополита Андрея Шептицького.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. Вивчення памяткоохоронної діяльності Церкви у контексті національно-культурного руху галицьких українців є актуальною проблемою, оскільки дає підстави більш цілісно відтворити участь релігійних інституцій, церковних ієрархів та ін. у збереженні памяток національної культури.
2. Наприкінці XIX ст. активну памяткоохоронну роботу проводив Ставропігійський інститут, наукові завдання якого визначала програма вивчення історії рідного краю, окреслена Собором руських вчених 21 жовтня 1848 року. Пошукова, музейна та виставочна робота Ставропігійського інституту (зокрема експозиція 1888 року) викликала широкий резонанс у тогочасному галицькому суспільстві.
3. Після вступу на митрополичий престол Андрея Шептицького греко-католицька церква активно включилась у справу збереження національної спадщини. 1905 року засновано Церковний музей у Львові, створено церковні та єпархіальні архіви й ін. У Львівській Богословській Академії Ярослав Пастернак започаткував навчальний курс з археології України, що значно підвищило культурно-освітній рівень майбутніх священиків.
4. Діяльність Митрополичої консерваторської комісії, очолюваної Андреєм Шептицьким, принесла важливі наукові результати: під святоюрською катедрою у Львові розкрито залишки давньоруського храму, а у підвівтарній крипті собору - захоронення визначних ієрархів, духовних осіб.
5. Широкомасштабні розкопки у княжому Галичі Ярослава Пастернака на кошти Митрополита Андрея Шептицького відкрили унікальні памятки давньоукраїнської культури, найвизначнішими з яких є фундаменти літописного Успенського собору. Ця знахідка викликала у Галичині потужну хвилю національно-культурного піднесення - паломництво до місця розкопок, мистецькі роботи Олени Кульчицької, Антона Павлося, кіносценарії Юліана Дороша та ін.
6. У післявоєнний період світські та духовні діячі української діаспори, які у 20-30-х рр. були причетними до памяткоохоронної діяльності Церкви в Галичині,- Ярослав Пастернак, Верховний Архієпископ Йосиф Сліпий та ін., продовжили збереження національних надбань українського народу. За умов радянської влади Церква в Західній Україні, будучи жорстоко переслідуваною, втратила тяглість памяткоохоронних традицій.
7. Відновлення державної незалежності дало можливість Церкві в останнє десятиліття відродити памяткоохоронну роботу у Західній Україні, хоча ця праця ще не посіла того поважного місця, яке вона займала за часів Митрополита Андрея Шептицького.
Основні положення дисертації викладено в публікаціях
1. Памяткоохоронна діяльність Митрополита Андрея Шептицького // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника.- Львів, 2000.- Вип.7/8.- С.459-466.
2. Археологічна діяльність Ізидора Шараневича (1829-1901) // Постаті української археології: Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині.- Львів.- Вип.7.- С.95-97.
3. Археологічні зацікавлення Івана Вагилевича // Шашкевичіана: Збірник наукових праць конференції.- Львів, 2000.- Вип.3/4.- С.137-140.
4. Митрополит Андрей Шептицький - меценат української археології // Берестейська Унія (1596-1996).- Львів, 1996.- С.204-207.
5. Структурний розподіл при вивченні світогляду, релігії та культової практики стародавнього населення Галичини // Історія релігій в Україні: Тези доп. та повідомл. III Міжнар. "Круглого столу".- Київ; Львів, 1993.- С.10, 11.
6. Схимницькі печери-келії на Рогатинщині // Збірник тез, повідомлень та доповідей наукової конференції "Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України".- Львів, 1995.- С.7-10.