Фортеці, храми й монастирі, виробничі центри та могильники як пам"ятки доби раннього Середньовіччя на території Кримського півострова. Синтез римсько-візантійської культури міст Південної Таврики та Боспору з культурами різноетнічних варварських народів.
Аннотация к работе
Інтенсифікація матеріального виробництва (удосконалення обробки землі, розвиток різноманітних ремесел тощо) зумовила появу регулярного додаткового продукту, що уможливило експлуатацію людини людиною. Узурпація влади посадовими особами призвела до соціальної диференціації суспільства, майнового розшарування, відчуження самого додаткового продукту на користь "сильних світу цього" й експлуатації ними залежного населення, а також рядових общинників. У соціальному відношенні в цей час "класичні" структури первісного суспільства трансформуються у переддержавні "вождівства", засновані на відособленні більшості населення від управління самим суспільством. Східні словяни VIII-IX ст., про яких ішлося в одній із попередніх тем, - поляни (територія Середнього Подніпровя), древляни (Східна Волинь), сіверяни (Дніпровське Лівобережжя), волиняни (Західна Волинь), хорвати (прикарпатський та буковинський регіони), тиверці (Подністровя), уличі (Нижнє Подніпровя) та інші, згадані на перших сторінках "Повісті минулих літ", можуть бути охарактеризовані як спільноти періоду "вождівства". З даною територією повязують також появу самої "Руської землі" у вузькому значенні цього терміна (землі між Десною на півночі, Сеймом і Сулою на сході, Россю і Тясмином на півдні, Горинню на заході).