Значення паливних природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля. Проблеми ресурсозбереження та відтворення ресурсів.
Аннотация к работе
Природно-ресурсний потенціал є важливим фактором розміщення продуктивних сил, до якого відносяться природні ресурси та умови. Під природними ресурсами розуміють компоненти й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб суспільства. За ознакою вичерпності природних ресурсів, їх поділяють на три групи: невичерпні, вичерпні відновлювані та вичерпні невідновлювані, а в основі економічної класифікації лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення(додаток 1). Природні ресурси можуть бути використані як: · джерела енергії (гідроенергія, атомне паливо, запаси горючих копалин); З цього можна зробити висновок, що, перш, ніж освоювати певну територію, добувати окремі види природних ресурсів на ній, треба спочатку вивчити і оцінити природні ресурси окремо (земляні, водні, лісові тощо), потім вивчити міжресурсні звязки, скласти варіанти освоєння території у вигляді розрахунків, моделей, а вже потім обирати найкращий варіант освоєння території з урахуванням правил природокористування.При цьому світова енергетика базується на трьох основних копалинах - нафті, газі й вугіллі. Вугілля є одним із основних первинних енергоносіїв, який займає у світовому балансі друге місце (24 %) після нафти (39 %) та домінує у видобутку електроенергії (34 - 40 %). Вугілля, яке за рівнем запасів випереджає в світі всі інші види викопного палива, збереже своє значення первинного енергоносія поряд з нафтою та природним газом. У Росії відкритим способом добувається понад 40% вугілля (Кансько-Ачинський, Підмосковний, Південно-Якутський басейни тощо), в Україні - Дніпровський буро-вугільний басейн, у Казахстані - Екібастузький. Державна політика багатьох розвинутих країн світу, з урахуванням очікуваного вичерпання ресурсів нафти та газу, орієнтується зараз на поступове збільшення вуглевидобутку з метою використання вугілля в промисловості та енергетиці.ПЕК - це складна міжгалузева система видобутку та виробництва палива, енергії, їх транспортування, розподілу та використання, який складається з паливної промисловості (нафтової, газової, вугільної, сланцевої, торфової) та електроенергетики. Але у звязку з тим, що запаси вугілля у кілька разів перевищують сукупні ресурси нафти і газу, у середині XXI ст. тверде паливо знову вийде на перше місце в структурі споживання енергоресурсів, як це було у першій половині XX ст. За обсягом виробництва електроенергії перше місце у світі належить США; 75% світового виробітку електроенергії припадає на США, Росію, Японію, Китай, Канаду, Німеччину, Францію, Великобританію, Бразилію та Італію. Електроенергія виробляється здебільшого за рахунок невідновлюваних джерел - вугілля, нафти, природного газу. Відкриття та освоєння великих покладів нафти на Близькому Сході викликало приплив дешевого палива на ринки таких країн, як США, Японія, держави Західної Європи, і призвело до скорочення вуглевидобутку в цих країнах.Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпання природних ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування. З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширюються так швидко, що людство поступово перетворюється у потужну геологічну силу, яка впливає на природні процеси. На всі кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи опосередковано мас вплив.Згідно з прогнозом "Energy Information Administration" (Міністерство енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі зростає дуже швидко (додаток 5). Викопні види палива залишаться основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80% світового енергоспоживання. До 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більше того, за рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в багатьох країнах може мати місце деякий зріст його частки в структурі енергоспоживання. Найбільше зростання споживання газу передбачається у країнах, що розвиваються (у азійських країнах передбачається зростання споживання газу щорічно на 8%).Електроенергетика - це велика складова частина паливно-енергетичного комплексу будь-якого регіону світу, його базова галузь. При нинішньому розвитку такі фактори, як підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, збільшення продуктивності виробництва тощо залежить від розвитку енергетики регіону. Зараз потреба в енергії та, відповідно, у паливі зростає високими темпами.
План
План ресурс ресурсозбереження паливний регіон
1. Значення і місце паливних природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів
2. Сучасна компонентна структура ПРП, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості паливними ресурсами
3. Вплив ПРП на формування галузей спеціалізації паливного господарства регіонів
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля
5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів
Висновки
Список використаної літератури
1. Значення і місце паливних природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів
Вывод
Електроенергетика - це велика складова частина паливно-енергетичного комплексу будь-якого регіону світу, його базова галузь.
При нинішньому розвитку такі фактори, як підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, збільшення продуктивності виробництва тощо залежить від розвитку енергетики регіону. Основою енергетики є паливні ресурси. Зараз потреба в енергії та, відповідно, у паливі зростає високими темпами. Тому не дивно, що в усіх розвинених країнах інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять найбільшу частину всіх капіталовкладень у промисловість.
Основними паливними ресурсами в світі є нафта, природний газ, камяне та буре вугілля.
В останні роки велику зацікавленість викликають паливні ресурси, особливо великі поклади нафти, яка все ще залишається провідним видом палива. Але через те, що запаси вугілля у кілька разів перевищують сукупні ресурси нафти і газу, у середині XXI ст. прогнозується вихід твердого палива на перше місце в споживанні енергоресурсів.
Найбільші поклади паливних ресурсів у світі знаходяться в Азії та Америці, але навіть вони не зможуть задовольнити потреби у нафті та газі вже у близькому майбутньому.
Найбільшою проблемою сучасної енергетики є те, що з усього обсягу паливних ресурсів лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта - на різноманітні відходи. Саме тому людство повинно перейти на енерго- та ресурсозберігаючі технології, впроваджувати повторне використання ресурсів, що зараз має місце тільки в економічно розвинутих країнах.
Список литературы
1. Д. Зеркалов «Паливно-енергетичні ресурси світу і України».
2. Тамбовцев Г.В. Типи впливу економіки на природу й особливості їх регулювання // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту. Сер. Географія. Вінниця, 2002. Вип. 4.121 с.
3. Брод И., Еременко Н. «Тайны нефти». М.: Госкульпросветиздат, 1955. 150 с.
4. Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного развития территории. К.: Наукова думка, 1999. 296 с.
5. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. К.: Знання, 2002. 416 с.
6. Москаленко А.П. Экономика природопользования и охраны окружающей среды / А.П. Москаленко. М.: ИКЦ "МАРТ, Ростов-н/Д: Издательский центр "МАРТ", 2003. 224 с.
7. Шевчук ВЛ. Екологічне управління / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. К.: Либідь, 2004. 430 с.
8. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 88 с.
9. Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. К.: ЗАТ «Нічлава», 2001. 260 с.
10. Буравльов Є.П. Безпека навколишнього середовища. К., 2004. 320 с.