Сповідні розписи - вид церковно-облікової документації що почав масово запроваджуватися по церквах Лівобережної України після видання Синодського указу у 1737 році. Аналіз співвідношення паламарів з іншими церковнослужителями Пирятинської протопопії.
Аннотация к работе
Усі вони датовані 1758 р. і репрезентують села: Бубни, Грабарівка, Гурбинці, Карпилівка, Кейбалівка, Короваї, Кручі, Кулаженці, Митченки, Приходьки, Харківці, Шкурати, Усівка, Яцини. Отже, посилаючись на них спробуємо: зясувати інформативні можливості сповідних розписів для дослідження ранньомодерного соціуму; визначити кількісні параметри цієї групи; дослідити вікові характеристики паламарів; розглянути сімейний стан репрезентантів цієї групи; простежити можливості спадкування займаної посади у парафії. Щоб визначити кількісні параметри співвідношення паламарів з іншими церковнослужителями та парафіянами представимо дані отримані зі сповідних розписів у вигляді порівняльної таблиці. Відсутність псаломщика у Яцинах можна пояснити наявністю на приході двох панотців, а ось чому у Митченках було лише два церковнослужителя на 686 парафіян сказати важко. паламар синодський указ протопопія Подальший аналіз показує, що з 9 парафій які не були повністю укомплектовані дячки були у кожній з них, а ось питання про те, хто буде його напарником - псаломщик чи паламар віддавалося, вочевидь, на розсуд священика.