Дослідження складу, системних відношень та семантичної варіативності тваринницької лексики у південноволинсько-подільському діалектному порубіжжі. Окреслення перехідної смуги та внутрішнього членування між південноволинським та подільським говорами.
Аннотация к работе
Атлас тваринницької лексики говірок південноволинсько-подільського діалектного порубіжжя, вміщений у дисертації, розширює ареалогічну інформацію, допоможе вирішувати актуальні завдання діалектного членування української мови. Аналіз тематичної групи лексики (далі - ТГЛ) тваринництва свідчить, що ЛСГ на позначення назв свійських тварин є основою ТГЛ і їй властива чітка і складна парадигматична організація елементів. Вивчення семантичних особливостей загальних назв свійських тварин переконує, що одні слова (наприклад, ху|доба) позначають всі види свійських тварин, інші (наприклад, то|вар, скот, ско|тина) вживаються тільки для номінації великої рогатої худоби або корів. У лексиці на позначення стад свійських тварин простежується тісне переплетення назв тварин і стад. Північне пасмо утворюється ізоглосами подільських і південноволинських мовних особливостей; воно віддзеркалює, з одного боку, хвилеподібний наступ переважно інноваційних явищ подільської локалізації на давню територію побутування волинських елементів, як-от: с|ми[і]рна ?худоба, яка слухається хазяїна"; по|росна ?свиня, яка має народити маля"; сеиреи|дове /сеиреид|кове, киешко|ве, нутра|не, у|нутриене, |нутреине/ |сало ?сало з нутрощів свині"; куш-куш, а-|куш ?вигук, яким відганяють коней"; баз", |база, а-|баз", а-|база ?вигук, яким відганяють овець"; стара корова, яка не парувалась ?значення лексеми |йалова"; а з другого, - опір давніх, структурно сильних форм південноволинського говору проникненню невластивих йому рис, наприклад: здір /здор, здур/ ?сало з нутрощів свині"; віу|чар[ник], о|веш[ник] ?морфемна структура назви місця для утримування овець взимку".