Основні напрями боротьби ОУН, УПА за Українську Самостійну Соборну Державу на території Південного галицького Надзбруччя. Становлення націоналістичного руху, вплив "радянізації" 1939-1941 рр. на майбутню боротьбу національно-визвольних сил з більшовизмом.
Аннотация к работе
Боротьба західних українців за свободу і незалежність у лавах ОУН, УПА тридцятих-пятдесятих років була логічним продовженням національно-визвольного руху за Українську Самостійну Соборну Державу 1917-1920 рр., після придушення якого її поділили між собою сусіди завойовники - більшовицька Росія (СРСР), Польща, Румунія, Чехословаччина. Українцям же у спадок залишалася духовна традиція визвольної боротьби, на якій виховувалися нові покоління борців, що діяли в лавах Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА). Характеризуючи український національно-визвольний рух під час війни, не можна не погодитись з думкою лідера ОУН Степана Бандери: “Подібні політичні явища, - писав він, - в інших народів, хоч значно слабші і витворені не в таких тяжких обставинах та ще й при зовнішній допомозі, мають у світі визнання і славу найвищих досягнень у боротьбі за самостійність. Репресивні органи здійснювали тотальний контроль за науковими кафедрами, науковцями, літературою, театром, кіно, методично прищеплюючи поколінням стереотипи, що “українські буржуазні націоналісти” - люті вороги українського народу, які намагалися запродати Україну імперіалістам різних мастей, служили агентами іноземних розвідок. Звернення до вивчення даної проблеми обумовлено недостатнім рівнем наукових досліджень різних аспектів визвольної боротьби ОУН, УПА та зростаючою національною свідомістю народу, зацікавленням громадян рідною історією, проблемою патріотичного виховання молоді на системі цінностей і вартостей того покоління, що рятувало націю у критичні моменти буття.Одним з найгрунтовніших досліджень про діяльність українських визвольних сил у роки війни стала монографія В.Косика “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, у якій автор, проаналізувавши велику кількість нацистських документів, дає відповідь, якою була позиція українського національно-визвольного руху у війні та якою мірою українці спричинилися до поразки націонал-соціалістичної Німеччини. Це - “УПА у світлі документів боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу (1942-1950 рр.)”, у якому опубліковано розвідки, присвячені організаційній структурі УПА, вкладу ОУН у розбудову УПА, основним елементам партизанської тактики, праці Українського Червоного Хреста, тексти звернень УПА до вояків різних національностей у складі Червоної армії селян, молоді, школярів та інших категорій населення, фрагменти хроніки боротьби УПА у різних регіонах України. У своїх працях автори багато уваги приділяли впливові національних факторів та особливостей історичного розвитку українців на розвиток національно-визвольної боротьби, аналізували реакцію населення Західної України на вторгнення німецької окупаційної армії тощо. Діяльності ОУН, УПА в роки Другої світової війни присвятив третій розділ книги “Україна у Другій світовій війні (1939-1945 рр.) професор Чернівецького державного університету П.Брицький, де проаналізував ряд внутрішніх проблем націоналістів, обставини виникнення УПА, її форми і методи боротьби з фашизмом. З 1995 року в Україні започатковано нову серію “Літопису УПА”, який видають, Інститут української археографії та джерелознавства НАН України, видавництво “Літопис УПА” та Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України.