Виникнення масажу, його вплив на системи організму, шкіру, суглоби, внутрішні органи. Вимоги до масажиста та кабінету масажу. Техніка післяопераційного масажу черевної порожнини, фізіотерапія після лапаротомії. Комплекс вправ лікувальної гімнастики.
Аннотация к работе
Дипломна робота на тему: Післяопераційний масаж черевної порожнини Зміст масаж черевна порожнина лікувальний Розділ І 1.1 Масаж. Виникнення масажу 1.2 Вплив масажу на організм людини 1.2.1 Вплив масажу на нервову систему 1.2.2 Вплив масажу на шкіру 1.2.3 Вплив масажу на судинну систему 1.2.4 Вплив масажу на суглобово-зв’язковий апарат 1.2.5 Вплив масажу на м’язову систему 1.2.6 Вплив масажу на внутрішні органи та імунну систему 1.3 Вимоги до масажиста та кабінету масажу 1.3.1 Вимоги до кабінету масажу 1.3.2 Вимоги до масажиста 1.3.3 Вимоги до пацієнта 1.4 Види масажу 1.4.1 Гігієнічний масаж 1.4.2 Лікувальний масаж 1.4.3 Спортивний масаж 1.4.4 Косметичний масаж 1.5 Способи та методи виконання масажу 1.5.1 Апаратний масаж 1.5.2 Самомасаж 1.5.3 Техніка виконання масажу 1.6 Показання і протипоказання до застосування масажу розділ іі 2.1 Види масажу черевної порожнини і органів черевної порожнини 2.1.1 Види операцій, після яких показаний масаж черевної порожнини 2.1.2 Прийоми класичного-лікувального масажу 2.1.3 Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини 2.1.4 Особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді залежно від характеру захворювання РОЗДІЛ IІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 3.1 Техніка післяопераційного масажу черевної порожнини 3.2 Масаж і фізіотерапія після лапаротомії 3.3 Застосування лікувальної фізичної культури в післяопераційний період 3.4 Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції на органах травлення 3.5 Комплекс вправ в диафрагмальном диханні для мязів черевного пресу на 4-5-й день після операції на органах травлення 3.6 Комплекс фізичних вправ для профілактики післяопераційних тромбоемболій вен тазу і зміцнення мязів тазового дна ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ПРИЛОЖЕНИЕ масаж черевної порожнини Вступ Актуальність проблеми. Хвороби органів черевної порожнини - одна з частих причин втрати працездатності і розвитку інвалідності. Не дивлячись на зростаючу кількість різних методів консервативного і хірургічного лікування захворювань органів травлення, кінцеві результати не завжди досягають поставленої мети. В достатньому обємі відображені питання диференційованого вживання різних форм ЛФК, масажу, фізіотерапевтичних методів лікування на різних етапах хірургічного лікування захворювань органів черевної порожнини. Працюючи над роботою була опрацьована загальна та спеціальна література, використана інформація практикуючих спеціалістів та власні спостереження. Практичне значення полягає у можливості застосування запропонованих комплексів вправ у лікарській практиці як таких, що довели свою ефективність та не потребують додаткових досліджень. Очевидно, прогладжування, розтирання, розминка хворого місця спочатку була чисто інстинктивною. Так, одні автори вважають, що відбулося від арабського mass або masch - ніжно натискати, торкатися, інші - від грецького masso - стискати руками, треті - від латинського massa - прилипаюче до пальців. У Китаї застосовувати масаж стали в третьому тисячолітті до нашої ери. При цьому, роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, здавлюючи ніжно мязи і проводячи особливі сіпання в зчленовуваннях. Коли тіло людини достатньо зволожувалося, пацієнта розтягували на підлозі, і двоє слуг, поодинці з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені мязи кінцівок, а потім масажували живіт і груди. Він був відомий в цих країнах ще за 12 століть до н.е. В Єгипті масаж поєднували з дією лазні. Масажували всі суглоби. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо, потім переходили на передпліччі, плече, груди, спину, згинаючи їх в різні сторони. З Єгипту масаж набув широке поширення в Стародавній Греції, де в поєднанні з гімнастикою зайняв важливе місце в мистецтві лікування хвороб. Тертя викликає стискання або розслаблення тканин, веде до схуднення або повноти, сухе і часте тертя стягує, а мяке, ніжне і помірне потовщує тканини. У Стародавній Греції надавали масажу велике значення і вважали, що його потрібно застосовувати не тільки в медицині, але і в побуті і спорті, упроваджували його в школі і армії. Фахівці східного масажу працювали руками і ногами, надаючи основну увагу розтиранням і рухам в суглобах. Методичне обґрунтування лікувального масажу дав засновник шведської системи гімнастики Генріх Лінг (1776-1839 рр.). Великий внесок в розробку методики проведення лікувального масажу внесли російські вчені М.Я. Мудров, А.А. Дотепників, В.А. Манассєїн, З.П. Боткин, Р.А. Захарьін, А.А. Вельямінов, В.І. Заблудовській, І.М. Саркизов-Серазини і багато інших. В журналі Спорт (1897 р.) описувалося застосування масажу велосипедистами, що беруть участь в пробігу Москва-Петербург. Спортсменам масажували ноги, руки і грудні мязи. Останніми роками науковою розробкою і упровадженням спортивного масажу займається кандидат медичних наук В.І. Дубровській. Методики масажу, розроблені їм, знайшли широке зас