Визначення незалежних провісників серцево-судинного ризику. Використання методики диференційованої тривалої терапії і програми оптимізації корекції післяінфарктного РС, яка дозволяє знизити летальність і покращити виживання хворих при мікст-патології.
Аннотация к работе
За даними офіційної статистики, у нашій країні зареєстровано 20 млн хворих із СС патологією, що становить понад 50 % працездатного населення. Незясованість патогенетичних механізмів патологічного РС серця у хворих на ІМ із ХОЗЛ зумовила відсутність адекватних програм лікування та попередження розвитку ускладнень - систолічної та діастолічної дисфункції (ДД), аритмій, раптової коронарної смерті, легеневої гіпертензії (ЛГ) тощо. Таким чином, розробка концепції РС в умовах хронічної бронхіальної обструкції (БО), визначення шляхів диференційованої медикаментозної корекції формування ПІ серця у хворих на ХОЗЛ є актуальною науковою проблемою сучасної кардіології, вирішення якої має важливе не тільки медичне, але й соціально-економічне значення. Мета роботи - оптимізувати саногенетичні механізми формування післяінфарктного серця в умовах хронічної бронхіальної обструкції для попередження дезадаптації процесів ремоделювання серця і розвитку ускладнень, поліпшення прогнозу та якості життя шляхом розробки диференційованих методик лікування гострого інфаркту міокарда і модифікації способів ведення постінфарктного періоду при супутньому ХОЗЛ. Методи дослідження: епідеміологічний аналіз популяції хворих на ІМ, клініко-лабораторні (опитування, фізичне дослідження, визначення вмісту глюкози, МВ-фракції КФК, трансаміназ, Т-тропонінів, білірубіну, креатиніну, сечової кислоти, ліпідного спектра крові), інструментальні методи оцінки гемодинаміки, РС та проаритмогенної активності за допомогою електрокардіографії (ЕКГ), ехокардіоскопії (ЕХОКС), тетраполярної реографії, визначення QTCD, ВРС та виявлення ППШ; стан бронхіальної прохідності моніторували за допомогою динамічної пікфлоуметрії (PEF) та дослідження кривої "потік-обєм", виразність гіпоксемії визначали за даними сатурації крові киснем (SAO2) у спокої і після 6-хв ходьби; проводили комплексну оцінку ефективності диференційованих методик лікування в динаміці дослідження з розробкою багатофакторних прогностичних моделей; статистичний аналіз.Критеріями для включення в дослідження були: згода пацієнта, наявність гострого Q-ІМ, чоловіча стать, вік на початку дослідження 40-65 років, задовільне "ехо-вікно" при ЕХОКС, наявність/відсутність хронічного бронхіту (ХБ) або ХОЗЛ, відсутність супутньої патології, яка могла впливати на стан гемодинаміки та РС (за винятком АГ) і тяжких ускладнень. Враховуючи клінічну значущість та високу частоту в популяції, хворі з супутньою АГ не вилучались із дослідження, проте наступний аналіз проводився диференційовано з урахуванням даного ФР. За верифікаційними критеріями обстежених було поділено на 3 групи: 1 - 138 хворих на ІМ без супутньої патології (контроль); 2 - 153 хворих на ІМ із супутнім ХБ; 3 - 159 хворих на ІМ із супутнім ХОЗЛ. Контроль усіх показників у динаміці здійснювався через 3, 6, 12, 18, 24 міс після ІМ, далі - через кожні 12-24 міс упродовж 5-10 років. Так, відсоток курців серед хворих, що перенесли інсульт, становив 95 % (у контролі - 26 %, р<0,001), а інтенсивність куріння - (29,1±1,2), у контролі - (13,3±3,9) пачко-років, р<0,01.У дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів вивчення процесів ПІ РС в умовах хронічної БО, АГ та нове вирішення науково-практичної проблеми попередження СС ускладнень патологічного РС після ІМ у хворих на ХОЗЛ шляхом розробки концепції методичного підходу до прогнозування несприятливих наслідків та диференційованого призначення ББ і АКК, основне положення якої полягає в тому, що вибір терапії ґрунтується на визначенні ФК пацієнта (за NYHA), глобальної ФВЛШ, КДРПШ та PEF у гострий період ІМ, які визнані незалежними предикторами високого СС ризику. Хворі на ІМ у загальній популяції суттєво відрізнялись від групи з супутнім ХОЗЛ за такими головними ФР, як АГ (р<0,01), тютюнокуріння (p<0,001), надмірна маса тіла (p<0,01), а також впливом ксенобіотиків професійного характеру (p<0,01), показниками ліпідограми (p<0,0001) та за часткою ускладнень (75,3 % - при супутньому ХОЗЛ, 57,1 % - у контролі) і летальністю (відповідно, 13,2 і 8,1 %, р<0,05). ІМ у хворих на ХОЗЛ характеризувався переважним ураженням задньої стінки ЛШ (p<0,01), клінічна симптоматика відрізнялась меншою інтенсивністю больового синдрому (p<0,01), яскравою вегетативною симптоматикою (р<0,02), синкопе (р<0,01), респіраторними розладами (р<0,04), вираженістю некрорезорбтивного синдрому, глибшими метаболічними та системними порушеннями, що зумовило більшу МН (p<0,05) та вищий вихідний ФК СН (р<0,05), поряд із закономірним порушенням ФЗД (p<0,001). Розроблено алгоритм діагностики ХОЗЛ у гострий період ІМ, за яким при наявності у хворого клініко-анамнестичних біомаркерів хронічної БО (універсальні ФР, хронічний кашель в анамнезі) доцільно проводити динамічне визначення PEF. ПІ РС при тривалому багатомісячному (до 96 міс) спостереженні характеризувалось прогресуючою дилатацією камер серця, відповідно, ЛШ (R2=0,78) та ПШ (R2=0,93) із переважанням цього процесу в ЛП (R2