П’єса М.Л. Кропивницького "Дай серцеві волю, заведе у неволю" в українському літературному і театральному контексті другої половини ХІХ століття - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПЄСА М.Л.КРОПИВНИЦЬКОГО “ДАЙ СЕРЦЕВІ ВОЛЮ, ЗАВЕДЕ У НЕВОЛЮ” В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ І ТЕАТРАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯНауковий керівник - доктор філологічних наук, професор ГУМЕНЮК Віктор Іванович, Таврійський національний університет Імені В.І.Вернадського, професор кафедри української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ГОЛОБОРОДЬКО Ярослав Юрійович, Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, завідувач кафедри українознавства; кандидат філологічних наук, доцент ЧУГУЙ Олексій Прокопович, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, доцент кафедри історії української літератури. Захист відбудеться „23” червня 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м.Актуальність співвіднесення класичної художньої спадщини з культурним контекстом сьогодення в даному випадку обумовлюється тим, що українська драматургія другої половини ХІХ ст., доби, в яку всупереч несприятливим обставинам розвивалось і набуло врешті вражаючого піднесення мистецтво українського театру, ще не набула належного наукового осягнення, адекватного своєму значенню в розвитку української і не лише української літератури й культури. До таких творів належить пєса М.Л.Кропивницького „Дай серцеві волю, заведе у неволю”, яка ось уже понад півтора століття не сходить зі сцени не лише вітчизняних сценічних колективів, а й театрів інших країн. Необхідність такого дослідження пояснюється ще й тим, що без ґрунтовного, всебічного вивчення провідних творів української літератури (а таким твором є, звичайно, пєса „Дай серцеві волю, заведе у неволю”) не можна належно усвідомити розвиток тогочасного літературного і театрального процесу. Предмет дослідження - творча еволюція М.Кропивницького-драматурга у звязку з його тривалою роботою над пєсою „Дай серцеві волю, заведе у неволю”, трансформація провідних мотивів твору, образної системи, жанрово-стильової структури. Основні проблемні питання дослідження апробовані на щорічних звітних професорсько-викладацьких конференціях ТНУ (2001-2004 рр.); всекримських та всеукраїнських наукових конференціях у Сімферополі: „Агатангел Кримський - творець та інтерпретатор літератури” (2001, доповідь „А.Кримський - театральний критик”); „Шевченківські читання” (2002, доповідь „Т.Г.Шевченко і М.Л.Кропивницький”); „Художній світ Лесі Українки-драматурга” (2002, доповідь „Пєса Лесі Українки „Камінний господар” і комедія М.Кропивницького „Джигун”); літературно-мистецькі читання „Ну що б, здавалося, слова…” (2002, доповідь „Українська драматургія і театр 60-80-х років ХІХ століття”); „Творчий доробок Тараса Шевченка і сучасність” (2003, доповідь „Традиції Т.Г.Шевченка в творчості М.Л.Кропивницького”); конференція, присвячена 190 річниці від дня народження Т.Г.Шевченка (2004, доповідь „Традиції Т.Г.Шевченка в драматургії М.Л.Кропивницького”); „Т.Г.Шевченко в літературному, науковому та мистецькому контекстах” (2004, доповідь „Поема Т.Г.Шевченка „Титарівна” та драма М.Л.Кропивницького „Титарівна”: сюжетно-типологічна спорідненість”).Третій розділ „Оволодіння драматичним родом” присвячений дослідженню першого твору Марка Кропивницького - пєси „Микита Старостенко, або Несчуєся, як лихо спобіжить”, який ще й дотепер перебуває у рукописному вигляді і належно не поцінований літературознавцями. Літературознавці здебільшого ототожнюють пєсу „Микита Старостенко…” з „Дай серцеві волю…” Так, у праці „Проблема конфлікту в драматургії. Нариси з історії української реалістичної драми другої половини ХІХ ст.” З.Мороз вбачає конфлікт у пєсі „Микита Старостенко…” „між трудящим селянством… та сільською буржуазією”, а в іншому дослідженні „На позиціях народності” зазначає: „Драма „Микита Старостенко” (1863), що більш відома під назвою „Дай серцю волю, заведе в неволю”, основою драматичного конфлікту має „класову нерівність”. Такими є трагікомедія Авксентія Тарновського „Оксусь і Олеся, або Розумна дядькова голова” (1862), драма М.Стеценка „Доля” (1863), трагічна оперета К.Шаповала „Не до любові” (1865), драми О.Цисса „Сватання невзначай” (1865), „Гріх задля лиха” (1865), „Ятрівка” (1864), комедія Данила Костянтиновича „Був кінь та зїздився” (1864), художня тканина яких досліджується в дисертації у зіставленні з пєсою „Микита Старостенко…” Відзначається, що окрім пєси „Доля” твори названих авторів своїм мистецьким рівнем значно поступаються творові М.Кропивницького, особливо мовною палітрою та побудовою монологів і діалогів. У них досліджуються проблеми удосконалення художньої майстерності М.Кропивницького у звязку з подальшою роботою над пєсою, яка дістала назву „Дай серцеві волю, заведе у неволю”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ