Підвищення урожайності озимих та ярих зернових колосових культур за різних технологій вирощування в умовах східної частини Лісостепу України - Автореферат

Актуальність теми досліджень обумовлена недостатньою вивченістю та суперечливістю даних щодо оцінки кукурудзи на силос як попередника для сучасних сортів пшениці озимої й ярої та тритикале озимого й ярого, а також необхідністю обґрунтування шляхів інтенсифікації технологій їх вирощування, що дасть змогу підвищити реалізацію потенціалу урожайності та виробництво зерна після цього попередника. Не вирішеним залишається питання, за яких умов площі після кукурудзи на силос варто відводити під посів озимих культур, а за яких під ярі - пшеницю та тритикале. Метою досліджень було удосконалення комплексу агротехнічних заходів та наукове обґрунтування доцільності розміщення сучасних сортів пшениці озимої та ярої й тритикале озимого та ярого після попередника кукурудза на силос у східній частині Лісостепу України. визначити частку впливу основних агротехнічних заходів на польову схожість, ріст, розвиток, зимостійкість (для озимих), виживання, стійкість до вилягання та динаміку формування елементів структури урожайності сортів пшениці озимої і ярої та тритикале озимого і ярого; порівняти за урожайністю і якістю зерна сорти озимих та ярих пшениці й тритикале залежно від комплексу агротехнічних заходів вирощування після попередника кукурудза на силос;Чергування культур у сівозміні було таким: 1 - чорний пар; 2 - пшениця озима; 3 - ячмінь з підсівом люцерни; 4 - люцерна; 5 - пшениця озима; 6 - кукурудза на силос; 7 - озимі та ярі зернові; 8 - ячмінь; 9 - соняшник. У результаті досліджень встановлено, що пшениця озима виносила з ґрунту азоту в середньому на 4-30 % більше, ніж тритикале, натомість тритикале виносило калію на 4-5 % більше, ніж пшениця. Застосування мінеральних добрив у технологіях 2, 3 та 4 сприяло утворенню більшої кількості вторинних коренів у пшениці озимої на 22-63 %, тритикале озимого - 6-73, пшениці ярої мякої - 1-63, пшениці твердої - 8-21, тритикале ярого - 16-31 %, що в подальшому сприяло підвищенню продуктивності посівів у цілому. Так, площа листків у сортів пшениці озимої, залежно від технології, була в межах 44,9-92,9, у тритикале озимого - 44,6-100,2, у пшениці ярої мякої - 31,9-63,4, пшениці ярої твердої - 24,5-42,3, тритикале ярого - 25,7-43,4 тис. м2/га. У фазах виходу в трубку та колосіння найбільшу листкову поверхню серед озимих культур формувало тритикале (відповідно на 4-8 та 19-63 % більшу, ніж пшениця), а серед ярих - пшениця мяка (відповідно на 30-50 та 23-25 % більшу, ніж пшениця тверда й на 24-46 та 1-17 % більшу, ніж тритикале яре).Результатами досліджень встановлено вплив прийомів технологій вирощування, що вивчалися, на процеси формування кількісних та якісних показників урожайності, завдяки чому було розроблено та економічно обґрунтовано найбільш ефективні технології вирощування нових сортів озимих та ярих пшениці й тритикале за розміщення їх після кукурудзи на силос у східній частині Лісостепу України, які дозволять суттєво збільшити валові збори товарного зерна, що має важливе значення в галузі рослинництва. Встановлено, що за умови застосування мінеральних добрив в основне внесення (N60P60K60), запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під досліджуваними озимими та ярими зерновими культурами були меншими в середньому на 15-25 % порівняно з неудобреним фоном живлення, що в зоні недостатнього зволоження має важливе значення. Визначено, що максимальну площу листкової поверхні (в середньому на 29-112 % більшою, ніж на контролі) озимі та ярі культури формували за використання технологій вирощування 2 та 4, де застосовували мінеральні добрива в основне внесення (N60P60K60). У досліджуваних сортів озимих зернових культур найвища щільність продуктивного стеблостою була сформована при вирощуванні за технологією 4 (фон N60P60K60 припосівне N15P15K15, прикореневе (N30) й позакореневе підживлення (N30) та інтегрований захист посівів). У ярих культур найвища щільність продуктивного стеблостою була сформована при вирощуванні за технологією 2 (фон N60P60K60 мінімальна система захисту), яка у сортів пшениці мякої становила 505-532, твердої - 420-432, тритикале - 529-532 шт./м2.

Основний зміст роботи

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливого наукового завдання - обґрунтування вирощування озимих та ярих зернових культур продовольчого використання за розміщення їх після попередника кукурудза на силос. Результатами досліджень встановлено вплив прийомів технологій вирощування, що вивчалися, на процеси формування кількісних та якісних показників урожайності, завдяки чому було розроблено та економічно обґрунтовано найбільш ефективні технології вирощування нових сортів озимих та ярих пшениці й тритикале за розміщення їх після кукурудзи на силос у східній частині Лісостепу України, які дозволять суттєво збільшити валові збори товарного зерна, що має важливе значення в галузі рослинництва.

1. Встановлено, що за умови застосування мінеральних добрив в основне внесення (N60P60K60), запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під досліджуваними озимими та ярими зерновими культурами були меншими в середньому на 15-25 % порівняно з неудобреним фоном живлення, що в зоні недостатнього зволоження має важливе значення.

2. Визначено, що максимальну площу листкової поверхні (в середньому на 29-112 % більшою, ніж на контролі) озимі та ярі культури формували за використання технологій вирощування 2 та 4, де застосовували мінеральні добрива в основне внесення (N60P60K60).

3. У досліджуваних сортів озимих зернових культур найвища щільність продуктивного стеблостою була сформована при вирощуванні за технологією 4 (фон N60P60K60 припосівне N15P15K15, прикореневе (N30) й позакореневе підживлення (N30) та інтегрований захист посівів). У сортів пшениці озимої вона становила 613-675 шт./м2, а у сортів тритикале озимого - 425-561 шт./м2. За цієї технології було також сформовано найбільшу масу зерна з одного колосу, яка у сортів пшениці озимої становила 1,18-1,40 г, а у сортів тритикале озимого - 1,79-2,06 г. У ярих культур найвища щільність продуктивного стеблостою була сформована при вирощуванні за технологією 2 (фон N60P60K60 мінімальна система захисту), яка у сортів пшениці мякої становила 505-532, твердої - 420-432, тритикале - 529-532 шт./м2. Маса зерна з одного колосу у ярих культур була найвищою за технології 4 і становила в середньому від 0,85 до 1,09 г.

4. Доведено, що урожайність озимих культур більшою мірою залежала від системи удобрення, ніж від строків сівби. За сівби у другий (20.09) та третій (30.09) строки урожайність сортів пшениці озимої зростала до 6 %, тритикале озимого - до 15 % порівняно з першим строком (10.09). Найвищу урожайність (в середньому у сортів пшениці озимої від 6,95 т/га до 7,44 т/га, у сортів тритикале озимого - від 7,58 т/га до 9,08 т/га) було забезпечено при вирощуванні за технологією 4. Практично однаковий рівень урожайності у сортів пшениці озимої та тритикале озимого було отримано за технологій 2 та 3. Урожайність сортів тритикале озимого за усіх варіантів технологій була в середньому на 9-21 % вищою, ніж сортів пшениці озимої. Сорти ярих пшениць найвищу урожайність (від 3,36 до 4,30 т/га - у мякої та від 3,87 до 4,11 т/га - у твердої пшениць) забезпечували за технології вирощування 4, а тритикале ярого - за технології 3 (від 3,94 до 4,20 т/га). Отже, в середньому за 2004-2006 рр. серед досліджуваних ярих культур найвищу урожайність забезпечували сорти тритикале, тоді як сорти пшениці ярої мякої та твердої за цим показником були практично на одному рівні.

5. Встановлено, що застосування основного мінерального удобрення (N60P60K60) та системи захисту рослин (технології 2 та 4) сприяло зростанню якості зерна пшениці озимої до 3-4 класу, пшениці ярої - до 2-3 класу, а тритикале ярого - до 1 класу.

6. Виявлено, що вирощування озимих зернових культур за інтенсивною технологією 4 забезпечувало найвищий прибуток, який у пшениці, залежно від сорту, становив від 2663,5 до 2780,2 грн./га, а у тритикале - 2165,1-3389,6 грн./га. За вирощування ярих культур найбільш прибутковими були варіанти технологій 1 (контроль) та 2. Так, на контролі сорти пшениці мякої, твердої та тритикале забезпечили прибуток відповідно 631,5-932,7, 1015,0-1086,5 та 788,1-921,0 грн./га, а при вирощуванні за технологією 2 - відповідно 433,9-1111,3, 1274,4-1495,5 та 694,5-808,8 грн./га. Серед ярих зернових культур пшениця тверда мала найвищий рівень прибутку, а тритикале - найменший.

7. Коефіцієнт енергетичної ефективності вирощування досліджуваних озимих та ярих культур найвищим був за технології 2 і становив у сортів пшениці озимої 2,29-2,36; тритикале озимого - 2,19-2,69; пшениці ярої мякої - 1,04-1,32; пшениці ярої твердої - 1,22-1,30; тритикале ярого - 1,22-1,27. За усіх досліджуваних технологій вирощування енергетична ефективність сортів тритикале озимого була вищою в середньому на 7 %, ніж сортів пшениці озимої. Серед ярих культур найвищу енергетичну ефективність (КЕЕ від 0,95 до 1,29) забезпечувало вирощування сортів тритикале, що порівняно з сортами пшениці мякої та твердої вище в середньому на 8 % та 6 % відповідно.

Рекомендації виробництву.

Для найбільш раціонального використання посівних площ після збирання кукурудзи на силос у східній частині Лісостепу України необхідно: 1. Використовувати їх під посіви озимих пшениці та тритикале, а в разі зміщення строків сівби за межі допустимих або загибелі озимих під час зимівлі дані площі відводити під ярі колосові культури - пшеницю та тритикале.

2. Сівбу озимих зернових культур проводити з 10 по 30 вересня.

3. Пшеницю озиму та тритикале озиме слід вирощувати за інтенсивною технологією, яка передбачає застосування повного мінерального добрива (N60P60K60) в основне внесення, припосівного (N15P15K15), а також азотних підживлень у фазі весняного кущіння (N30) та у фазі наливу зерна (N30) на фоні інтегрованого захисту посівів від бурянів, шкідників та хвороб.

4. У разі неможливості застосування мінеральних добрив в основне внесення, доцільним є їх роздрібне внесення під час сівби (N15P15K15) та у прикореневе (N30) й позакореневе (N30) підживлення із застосуванням захисного комплексу, що дає змогу забезпечити найбільш рентабельне виробництво якісного зерна.

5. Під пшеницю яру та тритикале яре застосовувати технології вирощування, які передбачають внесення основного мінерального добрива (N60P60K60) та мінімальний захист посівів (протруювання насіння та внесення гербіциду).

6. Для забезпечення максимального економічного ефекту при вирощуванні озимих зернових культур по попереднику кукурудза на силос перевагу слід надавати тритикале, а з ярих зернових - пшениці твердій.