Основні шляхи та засоби підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств регіону через посилення державного регулювання аграрного виробництва, інвестиційно-інноваційне забезпечення, раціональну спеціалізацію та енерго- і ресурсоощадну діяльність.
Аннотация к работе
Це визначається винятковим значенням аграрного підприємства у забезпеченні сталого розвитку аграрного ринку, здійсненні зовнішньоекономічних звязків, створення продовольчої безпеки держави. Актуальність вирішення проблеми конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств посилюється фактором вступу України до світової організації торгівлі (СОТ). Конкурентоспроможність в економічній аграрній науці відноситься до ключових категорій, що відображає ефективність формування та використання ресурсного потенціалу спеціалізації, інвестиційно-інноваційних можливостей та резервів, важелів управління та маркетингу в аграрних підприємствах всіх форм власності та організації виробництва. Саме конкурентоспроможність визначає місце та роль аграрних підприємств у територіальному поділі як в регіоні, так і в країні та за її межами. Проблеми формування та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств досліджували відомі українські та зарубіжні економісти: В.Для аграрних підприємств найбільше значення серед них мають: площа землекористування; агрокліматичні ресурси, матеріально-технічна база; впровадження інновацій; кадрове забезпечення; раціональна спеціалізація та організація виробництва; низька собівартість, висока рентабельність, товарність, якість продукції; фінансово-економічна безпека підприємства, державна підтримка аграрного бізнесу; вільний доступ до ринку збуту. В сучасний період господарювання, коли сільськогосподарські підприємства, особливо ті, що розвивають тваринницькі галузі, поставлені в умови виживання, в умовах масовості виробництва, конкурентні переваги досягаються за рахунок низьких виробничих витрат (стратегія домінування). Проте в останні роки аграрні підприємства виробляють нові види продукції, органічну (екологічно чисту) продукцію, що свідчить про досягнення конкурентних переваг на основі стратегії диференціації. У методиці дослідження конкурентоспроможності, таким чином, вагоме значення має визначення стабільності присутності та частки на відповідному ринку аграрного підприємства і його продукції. У другому розділі "Оцінка рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств Херсонської області" здійснено оцінку та аналіз впливу виробничо-ресурсного потенціалу на конкурентоспроможність сільського господарства, ефективність спеціалізації як конкурентної переваги аграрних підприємств, здатності сільськогосподарських підприємств регіону забезпечити збалансований розвиток продовольчого ринку.Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств належить до пріоритетних та найбільш проблемних з точки зору державного регулювання завдань. Особлива увага при цьому належить, на нашу думку, забезпеченню збалансованого поєднання державного регулювання та підприємницької ініціативи, удосконаленню організаційно - економічного механізму господарювання; врахуванню міжнародних норм і стандартів виробництва у звязку із членством у СОТ; узгодженню державних, регіональних та місцевих умов і потреб (інтересів) щодо конкурентоспроможності - відродженню зрошення, відновленню селекційної роботи, створенню належної ринкової інфраструктури, підвищенню ефективності операційної діяльності аграрних підприємств. Конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства - це концентрований вираз сукупності його можливостей та резервів виробляти та реалізовувати на ринку якісну сільськогосподарську продукцію (ресурсного потенціалу, спеціалізації та диверсифікації виробництва, інновацій, організації та управління). Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств включає заходи державної підтримки вітчизняних товаровиробників на рівні нормативно - законодавчого забезпечення; бюджетної підтримки; цінову політику на продовольчі товари; фінансово - кредитне забезпечення та податкове регулювання основної діяльності й аграрної інфраструктури; стандартизацію якості сировини та готової продукції; моніторинг аграрного ринку та маркетингові стратегії підвищення конкурентоспроможності. Найбільший вплив на конкурентоспроможність аграрних підприємств здійснюють наступні фактори: ресурсний потенціал; фінансове становище; спеціалізація та диверсифікація виробництва; організація діяльності; конюнктура ринку сільськогосподарської продукції.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств належить до пріоритетних та найбільш проблемних з точки зору державного регулювання завдань. Особлива увага при цьому належить, на нашу думку, забезпеченню збалансованого поєднання державного регулювання та підприємницької ініціативи, удосконаленню організаційно - економічного механізму господарювання; врахуванню міжнародних норм і стандартів виробництва у звязку із членством у СОТ; узгодженню державних, регіональних та місцевих умов і потреб (інтересів) щодо конкурентоспроможності - відродженню зрошення, відновленню селекційної роботи, створенню належної ринкової інфраструктури, підвищенню ефективності операційної діяльності аграрних підприємств.
2. Конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства - це концентрований вираз сукупності його можливостей та резервів виробляти та реалізовувати на ринку якісну сільськогосподарську продукцію (ресурсного потенціалу, спеціалізації та диверсифікації виробництва, інновацій, організації та управління). При цьому конкурентоспроможність може бути виявлена тільки шляхом порівняння аграрних підприємств тієї або іншої галузі у межах регіону, країни, світового ринку.
3. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств включає заходи державної підтримки вітчизняних товаровиробників на рівні нормативно - законодавчого забезпечення; бюджетної підтримки; цінову політику на продовольчі товари; фінансово - кредитне забезпечення та податкове регулювання основної діяльності й аграрної інфраструктури; стандартизацію якості сировини та готової продукції; моніторинг аграрного ринку та маркетингові стратегії підвищення конкурентоспроможності.
4. Найбільший вплив на конкурентоспроможність аграрних підприємств здійснюють наступні фактори: ресурсний потенціал; фінансове становище; спеціалізація та диверсифікація виробництва; організація діяльності; конюнктура ринку сільськогосподарської продукції. В сучасних умовах пріоритетними для забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств є їх державна підтримка, надходження інвестицій, впровадження інновацій. Узагальнюючими показниками конкурентоспроможності виступають обсяги виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції. Разом з тим недопустимим для визначення конкурентоспроможності продукції є використання одного-двох показників, оскільки такий підхід характеризує лише один аспект конкурентоспроможності.
5. Великі сільськогосподарські підприємства Херсонської області, зосереджуючи понад 2/3 площ сільськогосподарських угідь, є найбільш конкурентоспроможними виробниками аграрної продукції. При цьому їх кількість поступово скорочується за рахунок укрупнення. Середня рентабельність виробництва в області є на рівні 9,8 %. Кількість збиткових підприємств досягає 1/3, проте сума збитків порівняно з 2000 р. скоротилася на 20,5 млн. грн. або на 18,7%. У структурі посівних площ переважають зернові та зернобобові (55,0%), технічні культури - 31,6%. На кормові приходиться 6,8%, на картоплю, овочі та баштанні - 6,6% посівних площ. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні ВРХ, птахівництві, молочному скотарстві. При цьому поголівя худоби скоротилося порівняно з 1990 р. у 4,5 разів, свиней - 5,0 разів, птиці - у 2,8 рази. Значення галузі спеціалізації втратило вівчарство, де поголівя скоротилося у 12,0 разів. Таке звуження спеціалізації не дозволяє використовувати переваги природноресурсного потенціалу регіонального АПК і зменшує конкурентоспроможність аграрних підприємств.
6. Найбільш конкурентоспроможними на аграрному ринку регіону є сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на виробництві зернових, соняшнику, сої, овочів і плодів, баштанних культур. Про це свідчать відносно високі показники урожайності, стабільність валових зборів, значна їх питома вага у поставках сировини переробним підприємствам. Більш високі темпи збільшення частки у забезпеченні валових зборів характерні для фермерських господарств. Сільськогосподарські підприємства є конкурентоспроможними за обсягами поставок сировини на переробні підприємства. Натомість поставки молока та мяса підтверджують вищу конкурентоспроможність господарств населення у розвитку тваринництва.
7. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств значною мірою характеризують обсяги та рівень споживання продуктів харчування населенням. На Херсонщині рівень споживання продовольчої продукції, за винятком молока, яєць та картоплі, є вищим, ніж в Україні. Проте є позитивні тенденції збільшення обсягів споживання за рахунок власного виробництва, оскільки в регіоні виробляється у 3,0 - 11,0 разів більше рослинницької продукції на душу населення, ніж у середньому в країні, а тваринницької - співпадає з середньодержавними значеннями. Власне виробництво забезпечує платоспроможний попит на рівні 100-746%. Виняток становить лише виробництво цукру, мяса та мясопродуктів.
8. Основними проблемами, що негативно впливають на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств Херсонської області є: недостатня бюджетна підтримка аграрного виробництва, що ведеться в зоні ризикованого землеробства; нестача власних фінансових та матеріально - технічних ресурсів для впровадження інновацій та забезпечення енерго- та ресурсоощадного виробництва; зниження ефективності виробництва через недотримання науково - обґрунтованої системи землеробства; орієнтація переважно на ринкові фактори формування спеціалізації та диверсифікації діяльності; вузька спеціалізація у функціонуванні підприємств; недостатнє інфраструктурне забезпечення основного виробництва.
9. В умовах Херсонщини важливе значення має подальша державна підтримка конкурентоспроможного та експортноорендованого зернового господарства, виробництва соняшнику, біопалива, баштанництва, садівництва та виноградарства. При цьому необхідним є посилення державного контролю за дотриманням сівозмін з метою попередження виснаження ґрунтів. Значні перспективи з огляду на місцеві умови має розвиток великотоварних сільськогосподарських підприємств (площею понад 5,0 тис. га), що демонструють найбільше прибутковість та рентабельність, отже, й конкурентоспроможність виробництва.
10. Важливими чинниками підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств Херсонської області є інвестиційно-інноваційне забезпечення їх розвитку. Основним джерелом надходження інвестицій є власні ресурси, бюджетна підтримка, а також іноземні інвестиції. При цьому на власні кошти підприємств приходиться 60% інвестиційних ресурсів на іноземні -10%. До 2015 р. прогнозується збільшення їх обсягів до 20% . До пріоритетних напрямів їх використання належить впровадження інновацій, підтримка ресурсоощадних технологій, створення інтегрованих структур з виробництва та перероблення сільськогосподарської сировини.
11. Запорукою підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств регіону є бізнес-планування їх діяльності. Бізнес-план, розроблений для науково - дослідного господарства Інституту землеробства південного регіону УААН, дозволяє зменшити собівартість товарного зерна кукурудзи на 9,0%; довести прибуток до 24,0 грн./ц, рентабельність - до 65,7%, збільшити обсяги виробництва товарного зерна у 4,0 разів. Його можна рекомендувати як показову інноваційно-інвестиційну розробку для інших господарств регіону, в т. ч. невеликих за площею.
Список литературы
У наукових фахових виданнях: 1. Ботвіна Н.О. Методичні засади формування конкурентоспроможності аграрних підприємств /Н.О. Ботвіна // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. -Вип. 44. - Херсон: Айлант, 2006. - С. 232 - 243.
2. Ботвіна Н.О. Виробничо-ресурсний потенціал агарних підприємств як фактор їх конкурентоспроможності /Н.О. Ботвіна // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. - Вип. 46. - Херсон: Айлант, 2006. - С. 151 - 155.
3. Ботвіна Н.О. Механізм підвищення конкурентоспроможності галузей АПК на зовнішньому ринку /Н.О. Ботвіна // Бізнес - навігатор //Науково-виробничий журнал. - Вип. № 13 (3). - Херсон: МУБІП, 2007. - С. 43 - 46.
4. Ботвіна Н.О. Вплив спеціалізації на конкурентоспроможність агарних підприємств /Н.О. Ботвіна //Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. - Вип. 47. - Херсон: Айлант, 2007. - С. 276 - 286.
5. Ботвіна Н.О. Засоби державної підтримки конкурентоспроможності агропромислового виробництва /Н.О. Ботвіна // Вісник аграр. науки Причорноморя.- Спец. випуск 2(45). - Миколаїв, 2008. - С. 76 - 82.
6. Ботвіна Н.О. Зовнішньоекономічні чинники формування конкурентоспроможності агарних підприємств /Н.О. Ботвіна // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. Вип. 72. - Харків: ХНТУСГ, 2008. - С.90-93.
Тези доповідей: 7. Ботвіна Н.О., Петіна Л.В. Інвестиційне забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств Херсонщини: матер. Міжнар. Форуму "Економічні і культурні аспекти інвестиційної привабливості Херсонщини". Херсон: МУБІП, 28 січня 2008 р. -С. 51 - 53. - Особистий внесок здобувача: визначені інвестиційні пріоритети забезпечення конкурентоспроможності.
8. Ботвіна Н.О., Мармуль Л.О. Інвестиційно-інноваційні аспекти підвищення конкурентоспроможності агарних підприємств: матер. міжн. наук.-практ. конф. "Социально-экономические проблемы развития регионов в контексте современных процессов международной интеграции".- Херсон: ХНТУ, 2008. - С. 171 - 173. - Особистий внесок здобувача: обґрунтована роль інвестиційних та інноваційних джерел підвищення конкурентоспроможності.