Роль держави в забезпеченні економічної стійкості аграрних підприємств на макроекономічних засадах. Оптимальна виробнича структура та кормова база агропідприємства в ринкових умовах. Рівень рентабельності продукції тваринництва в підприємствах АПК.
Аннотация к работе
Реформування аграрної сфери, на жаль, не надало стимулюючої дії щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. Розробці проблеми підвищення економічної стійкості аграрних підприємств серйозна увага надається в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема Д. Проте потрібні більш глибокі дослідження проблем економічної стійкості аграрних підприємств, що обумовлено передусім державною аграрною політикою, яка призвела до їх неплатоспроможності, фінансово-кредитної розбалансованості та збитковості. У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз економічної стійкості аграрних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (групування підприємств для визначення впливу окремих чинників на економічну стійкість); соціологічний (опитування працівників підприємств); економіко-математичний (розробка оптимальної виробничої структури та кормової бази); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка заходів щодо забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств) тощо. агропідприємство тваринництво корм рентабельність Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому: вперше: - обґрунтовано концептуальний підхід до визначення перспектив регіональної моделі аграрної економіки, яка в змозі забезпечити економічну стійкість аграрних підприємств (через взаємодію фінансової, організаційної, технічної, маркетингової діяльності), уточнено методику визначення економічної стійкості аграрних підприємств з урахуванням чинників мікро-та макросередовища;У першому розділі - "Теоретичні основи підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах" - на підставі аналізу наукової літератури встановлено, що ринкові відносини звязані з невизначеністю і мінливістю економічного середовища, в якій протікає діяльність аграрних підприємств, а це викликає ризик і невпевненість в отриманні кінцевого результату. Така методологія повинна передбачати рішення питань раціоналізації галузевої структури і територіального розміщення сільського господарства, ефективного використання чинників відтворення (інновацій і інвестицій) і форм організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування), які в поєднанні з рішенням інших аспектів ринкової економіки, повязаних з її орієнтацією на соціальну підтримку населення, дозволяють розвязати проблему забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств. Тільки держава може визначити і оцінити свої геополітичні цілі і інтереси і достатньо точно визначити три групи чинників, які характеризують: фізичну здатність до підвищення економічної стійкості підприємств, тобто кількість і якість природних і трудових ресурсів, обсяг основного капіталу, рівень якості технології; сукупний попит або точніше за можливість підвищення рівня сукупних витрат суспільства; здатність підприємств розподіляти ресурси таким чином, щоб одержувати можливий максимум продукції. Ряд вчених пропонують для оцінки економічної стійкості підприємств використовувати загальноекономічні показники, до яких відносяться: обсяги виробництва продукції в динаміці, виручка від реалізації продукції, витрати виробництва і збуту продукції, ціноутворення, прибуток, продуктивність чинників виробництва. Технологічні - є елементами чинників виробництва продукції землеробства і тваринництва (тут же приводиться більшість додатків виробництва: кадри, земельні ресурси, хімізація, технічна оснащеність, виробничі приміщення та ін.).Під економічною стійкістю підприємства слід розуміти систему умов збереження економічної рівноваги, що враховує вплив чинників на їх ефективний розвиток у ринкових умовах на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, здатному забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції. Чинники макроекономіки стосовно до підприємства складають атрибути зовнішнього середовища, вплив яких повинен враховуватися на мікрорівні, як у короткостроковому і довгостроковому періодах з метою збереження та стійкого розвитку підприємств. У роботі удосконалено класифікацію та системну характеристику зовнішніх чинників впливу на економічну стійкість аграрних підприємств, що дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення результативності виробничої діяльності. Новизна трактування проблеми полягає: у виникненні багатоукладної економіки в результаті формування різних власників; у формуванні ролі щодо різних інтересів різних суспільних груп і верств населення; у наявності планово-орієнтованого характеру діяльності кожного господарюючого субєкта; в необхідності організації взаємозвязку із зовнішнім середовищем по відношенню до держави; у необхідності ефективного використання економічних ресурсів, раціональної територіальної й галузевої організації економіки. Виробництво продукції тваринництва в аграрних підприємствах залишалося збитковим впродовж багатьох років, але в 2005-2007 рр. ця галузь була прибутковою і рент
План
Основний зміст дисертаційної роботи
Вывод
1. Під економічною стійкістю підприємства слід розуміти систему умов збереження економічної рівноваги, що враховує вплив чинників на їх ефективний розвиток у ринкових умовах на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, здатному забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції. Стійкість підприємства слід розглядати як економічну категорію і як економічний стан цього підприємства.
2. Економічна стійкість підприємств усіх галузей економіки в умовах ринку тісно звязана з економічною рівновагою й економічною динамікою на макрорівні, де визначаються макроекономічні індикатори, грошово-кредитна та бюджетна політика. Чинники макроекономіки стосовно до підприємства складають атрибути зовнішнього середовища, вплив яких повинен враховуватися на мікрорівні, як у короткостроковому і довгостроковому періодах з метою збереження та стійкого розвитку підприємств. У роботі удосконалено класифікацію та системну характеристику зовнішніх чинників впливу на економічну стійкість аграрних підприємств, що дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення результативності виробничої діяльності.
3. У звязку з виникненням принципово іншого економічного співвідношення між категоріями "план" і "ринок", виникає необхідність визначення місця і ролі кожної з них у суспільстві. Новизна трактування проблеми полягає: у виникненні багатоукладної економіки в результаті формування різних власників; у формуванні ролі щодо різних інтересів різних суспільних груп і верств населення; у наявності планово-орієнтованого характеру діяльності кожного господарюючого субєкта; в необхідності організації взаємозвязку із зовнішнім середовищем по відношенню до держави; у необхідності ефективного використання економічних ресурсів, раціональної територіальної й галузевої організації економіки.
4. Пропонуємо використовувати окремі показники, що найбільше характеризують економічну стійкість підприємства - крім загальноекономічних показників потрібно також врахувати фінансові показники. Рекомендуємо для оцінки економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах використовувати показники рентабельності й прибутковості, платоспроможності та ліквідності.
5. За період 2000-2007 рр. економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в аграрних підприємствах Дніпропетровській області залишається на низькому рівні. Так, у 2007 р. в порівнянні з 2000 р., рівень рентабельності в рослинництві зменшився на 8,2%; загалом за рахунок зменшення рівня рентабельності виробництва зернових - на 24,5%, насіння соняшнику - на 19,2%.
6. Виробництво продукції тваринництва в аграрних підприємствах залишалося збитковим впродовж багатьох років, але в 2005-2007 рр. ця галузь була прибутковою і рентабельною. З 2000 р. по 2007 р. поголівя великої рогатої худоби в господарствах усіх категорій Дніпропетровської області скоротилася вдвічі, корів - у 1,8, овець і кіз - у 1,2 раз; нарощування поголівя має місце лише у птахівництві. Рівень рентабельності сягнув 19%, в цілому за рахунок рентабельності галузей птахівництва, свинарства, та, частково, виробництва молока.
7. Проведений аналіз особливостей і специфіки ведення аграрного виробництва дозволяє визначити основні чинники, які впливають на стійкий розвиток аграрних підприємств: технологічні, економічні, соціальні й організаційні.
8. Концентрація поголівя корів істотно впливає на економічну ефективність виробництва молочної продукції. Так, при чисельності поголівя корів у середньому на одне господарство до 500 голів, на кожну тварину було витрачено 4469 грн. на рік і одержано 2108 кг молока, а при чисельності понад 901 голову витрати склали 6636 грн., надої молока від корови - 3825 кг. На виробництво 1 ц молока в першому випадку витрачається 2,25 ц кормових одиниць, у в другому - 1,12 кормової одиниці, виробнича собівартість - 212 грн. і 170 грн. відповідно, рівень збитковості - 22% і 19% рентабельності.
9. Проведене групування господарств за валовим доходом на одного працівника показало, що майже 60% аграрних підприємств Дніпропетровського регіону не забезпечені власними оборотними коштами. Таку ж частку займають збиткові господарства, а 40,4% з них є низько рентабельними. Що ж до коефіцієнта відновлення платоспроможності, то ним не володіє жодна група господарств.
10. Обґрунтовано, що при виборі оптимальної виробничої структури підприємства необхідно враховувати факт, що в умовах порушення виробничих звязків між господарюючими субєктами, кожному з них необхідно організовувати власне кормовиробництво та власне відтворення стада.
11. Розроблена економіко-математична модель оптимізації виробничої структури аграрного підприємства. На основі виконаних розрахунків встановлено, що ТОВ ОВСП "Присамарє" за таких умов могло б збільшити прибуток від реалізації продукції на 68,94% і підвищити рентабельність виробництва на 13,4 відсоткових пункти. За оптимальної структури виробництва збільшуються витрати праці на 11,78%, проте зменшуються матеріально-грошові на 9,24%, що у вартісному виразі складає 1422 тис. грн. Результати рішення для ДП "Нива" показують, що господарство може замість збитків одержати незначний розмір прибутку і рентабельність на рівні 3,51%.
12. Перевірені дослідження показують, що з поліпшенням годівлі тварин, поліпшуються як виробничі, так і економічні показники. Виконане групування господарств Дніпропетровської області по витраті кормів з розрахунку на 1 середньорічну корову, свідчить, що на 1% приросту витрат кормів отримують в середньому 0,52% приросту молока, тоді як на 1% збільшення поголівя приріст молока складає тільки 0,37%.
13. Розраховано, що зростання продуктивності корів супроводжується зростанням окупності кормів: підвищення рівня годівлі корів до 55 ц к. од. і більше дозволяє, не підвищуючи поголівя, в 1,5 раз збільшити виробництво молока і значно підвищити ефективність використання виробничих ресурсів.
14. Обґрунтовано, що кращою формою організації праці при виробництві кормів є спеціалізовані бригади і ланки. Для виробництва кормів на 200 і 400 голів доцільно формувати спеціалізовані ланки, а для 600, 800 і 1200 корів - бригади. Склад ланок може налічувати 5-9 осіб, а бригад - 15-18 осіб. Вони повинні бути оснащені необхідною технікою для виконання 70-75% обєму всіх робіт з вирощування кормових культур.
15. На прикладі ТОВ ОВСП "Присамарє" розглянуто однин з варіантів організації диверсифікації виробництва на основі переробки молочної продукції. Виконані розрахунки свідчать про те, що господарство від реалізації пастеризованого молока, йогурту, кефіру з року в рік одержуватиме все більше прибутку. Підтверджено розрахунками, що за умов подальшої реалізації молока в не переробленому вигляді ТОВ ОВСП "Присамарє" недоотримало б прибуток за 2008-2011 рр. у розмірі 15145,8 тис. грн.
Список литературы
У наукових фахових виданнях: 1. Чіп Л.О. Управління діяльністю субєктів комбікормового виробництва / Л.О. Чіп // Агросвіт. - 2008. - №1. - С. 30-36.
2. Чіп Л.О. Поняття економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах господарювання / Л.О. Чіп // Агросвіт. - 2008. - №10. - С. 45-48.
3. Чіп Л.О. Проблеми підвищення економічної стійкості аграрних підприємств / Л.О. Чіп // Агросвіт. - 2008. - №11. - С. 25-29.
4. Чіп Л.О. Напрямки підвищення економічної стійкості аграрних підприємств / Л.О. Чіп // Агросвіт. - 2008. - №23. - С. 32-36.
5. Макаренко П.М. Показники оцінки економічної стійкості аграрних підприємств / П.М. Макаренко, Л.О. Чіп // Агросвіт. - 2008. - №24. - С. 34-37.
У інших виданнях: 1. Чіп Л.О. Організаційно-економічні напрямки створення повноцінної кормової бази / Л.О. Чіп // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Том 3 (22). Економічні науки. - Полтава, 2005. - С. 288-291.
2. Чіп Л.О. Специфіка розвитку економіки України на шляху до вступу в СОТ / Л.О. Чіп // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі". - Полтава: ПДАА, 2007. - С. 286-287.
3. Чіп Л.О. Криза споживчого попиту та прискорення інфляційних процесів в Україні / Л.О. Чіп // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації". - Полтава: ПДАА, 2007. - С. 44-45.