Підвищення ефективності виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах - Автореферат

Проте за роки незалежності України в сільськогосподарських овочівницьких підприємствах відбулися негативні зміни, які унеможливили виробництво і постачання овочів у достатній кількості та асортименті. Однією з причин такого стану є висока собівартість виробництва овочів унаслідок технологічної відсталості галузі, крім того овочівництво залишається однією з найбільш трудомістких галузей сільського господарства, що обумовлює низький рівень його економічної ефективності. Сукупність перелічених та інших проблем галузевого розвитку актуалізує наукові дослідження щодо розробки теоретико-методичних засад і обґрунтування практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення економічної ефективності овочівництва. У процесі дослідження використовувалася сукупність загальнонаукових і специфічних методів: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення сутності економічних категорій і формування висновків); аналізу та синтезу (узагальнення наукових підходів до розуміння сутності поняття «ефективність», методик визначення ефективності); економіко-математичного моделювання (оптимізації галузевої структури підприємств); порівняння (співставлення оптимальної та фактичної галузевої структури); статистичних групувань та кореляційно-регресійного аналізу (дослідження причинно-наслідкових звязків); графічний (відображення взаємозвязків досліджуваних процесів, явищ і систем); експертний (отримання необхідної інформації щодо розвитку овочівництва закритого ґрунту); прогнозування (розрахунків основних параметрів розвитку овочівництва на перспективу). Доведений до рівня практичних рекомендацій оптимальний варіант галузевої структури підприємств двох виробничих типів: овочівницького і зерново-овоче-молочного (обґрунтовані їх основні перспективи розвитку, які можна вважати мірилом для інших господарств, що займаються овочівництвом), а також виділені і обґрунтовані основні напрями інноваційного розвитку овочівництва на нинішньому етапі, показана їх економічна ефективність - прийняті до впровадження управліннями агропромислового розвитку Чугуївської і Золочівської районних державних адміністрацій (довідки № 669/01-02 від 21.05.2010 р., № 428 від 07.06.2010 р.), Сільськогосподарським кооперативом «Вітязь» Чугуївського району (довідка № 321 від 01.07.2010 р.), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Довжик» Золочівського району (довідка № 257 від 10.05.2010 р.) та Інститутом овочівництва і баштанництва НААН України (довідка № 25-29 д від 20.07.2010 р).У першому розділі «Теоретичні основи ефективності виробництва овочів» розглянуто сутність, показники і методику визначення ефективності овочевого виробництва, основні чинники підвищення економічної ефективності і особливості розвитку овочівництва та інноваційних процесів у галузі. Критерієм ефективності виробництва овочів (і взагалі сільськогосподарської продукції) має виступати максимум прибутку від виробництва з одиниці площі (га, м2). Для характеристики рівня інтенсивності овочівництва відкритого ґрунту використовуються показники, що містять відомості про вкладення засобів виробництва і праці з розрахунку на одиницю земельної площі. У другому розділі «Сучасний стан виробництва і споживання овочів» здійснено аналіз досягнутого рівня розвитку овочівництва відкритого ґрунту в сільськогосподарських підприємств, дана оцінка ефективності виробництва овочів закритого ґрунту, наведена характеристика ринку овочевої продукції, її виробництво та споживання. У результаті вирішення лінійної багатофакторної економетричної моделі залежності споживання овочів від досліджуваних факторів за областями України визначено, що найбільш суттєвими факторами, що впливають на його рівень, є обсяги виробництва овочів, доходи населення з розрахунку на 1 особу і ціна реалізації 1 кг овочів.У дисертаційній роботі вирішено науково-практичне завдання, яке полягає в розробці науково-методичних засад і практичних напрямів щодо підвищення економічної ефективності овочівництва в сільськогосподарських підприємствах. Критерієм ефективності виробництва овочів необхідно вважати максимум прибутку від виробництва з одиниці земельної площі. Разом з тим, оскільки в сукупності витрат на виробництво овочів найбільшу питому вагу займають витрати на енергоресурси, доцільним є введення до системи показників виміру економічної ефективності виробництва овочів закритого ґрунту показника окупності енерговитрат, який може бути використаний для цілей економічного аналізу. За останні три роки (2007-2009) загальна площа закритого ґрунту в господарствах стабілізувалась на рівні 1540,0 тис. м2, у тому числі зимових теплиць - 426,5 і весняних - 1113,4 тис. м2. Загальна врожайність овочів закритого ґрунту за досліджуваний період у всіх категоріях господарств області зросла з 16,4 у 2007 р. до 25,7 кг/м2 у 2009 р., у т. ч. в зимових теплицях відповідно з 27,2-до 32,5 кг/м2 і у весняних - з 12,3 до 23,1 кг/м2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі вирішено науково-практичне завдання, яке полягає в розробці науково-методичних засад і практичних напрямів щодо підвищення економічної ефективності овочівництва в сільськогосподарських підприємствах. Результати дослідження дають змогу сформулювати ряд висновків і рекомендацій: 1. Доведено, що економічна ефективність - це результативність виробництва, що характеризується співвідношенням між результатами господарської діяльності, затратами праці і засобів виробництва. Критерієм ефективності виробництва овочів необхідно вважати максимум прибутку від виробництва з одиниці земельної площі. Мірилом ефективності є максимально можливий в конкретних обєктивних умовах обсяг сільськогосподарської продукції з розрахунку на одиницю виробничого потенціалу при менших раціональних затратах праці і засобів з розрахунку на одиницю продукції з урахуванням попиту споживачів на конкретний вид продукції. Разом з тим, оскільки в сукупності витрат на виробництво овочів найбільшу питому вагу займають витрати на енергоресурси, доцільним є введення до системи показників виміру економічної ефективності виробництва овочів закритого ґрунту показника окупності енерговитрат, який може бути використаний для цілей економічного аналізу.

2. Аналіз динаміки виробничих витрат в овочівництві відкритого ґрунту показав чітко виражений їх ріст у часі. За 2004-2009 рр. собівартість овочевої продукції зросла в 4,1 раза, ціна реалізації - у 4,7 раза. Рентабельним виробництво овочів було тільки три роки, причому рівень рентабельності, за винятком 2007 р., був низьким (3,2-17,2 %). Овочівництво закритого ґрунту Харківської області включає в себе зимові та весняні теплиці, переважно покриті плівкою. За останні три роки (2007-2009) загальна площа закритого ґрунту в господарствах стабілізувалась на рівні 1540,0 тис. м2, у тому числі зимових теплиць - 426,5 і весняних - 1113,4 тис. м2. Характерно, що зимові теплиці зосереджені лише в суспільному секторі господарств, а весняні переважно у приватному. Загальна врожайність овочів закритого ґрунту за досліджуваний період у всіх категоріях господарств області зросла з 16,4 у 2007 р. до 25,7 кг/м2 у 2009 р., у т. ч. в зимових теплицях відповідно з 27,2- до 32,5 кг/м2 і у весняних - з 12,3 до 23,1 кг/м2.

3. Для ринку овочевих культур Харківської області характерні ті ж риси, що і для загальнодержавного. За останні пять маркетингових років в області зросла загальна пропозиція овочів, яка забезпечується власним виробництвом. Підвищився загальний попит на овочеву продукцію. У той же час дещо зменшився внутрішній попит, хоча попит на продовольчі овочі підвищився. Цінова ситуація на міських ринках м. Харкова за цей же період характеризувалась чіткою тенденцією зростання цін на овочі. Аналіз виробництва і споживання овочів в Україні і Харківській області показав, що з розрахунку на душу населення вони зростають. Проте частка спожитих овочів у кількості вироблених як у цілому по країні, так і в області має тенденцію до зменшення. Якщо у 1995 р. вона по країні становила 84,8 %, то у 2009 р. - 75,8 %, а по Харківській області відповідно 83,9 і 78,4 %. Споживання овочів за останні роки збільшується, але фактичне їх споживання відносно норми хоч і покращується, та поки що залишається низьким. У 2009 р. по країні воно становило 85,2 %, а по області - 85,4 %. Кількість вироблених овочів на душу населення поки що значно нижче норм споживання, що підкреслює необхідність нарощування обсягів виробництва овочевої продукції.

4. Подальший ефективний розвиток овочівництва в країні нерозривно повязаний з інвестиціями, без яких неможлива інноваційна діяльність в овочевій галузі, про що переконливо свідчить досвід кращих господарств Харківської області. Як показують дослідження, важливим напрямом інноваційного розвитку виявилось використання насіння сортів і гібридів зарубіжної селекції, яке відзначається вищою окупністю порівняно з вітчизняним. Якщо вихід продукції при застосуванні насіння вітчизняної селекції з 1 га капусти становив 34,5 тис. грн, томатів - 25,5 і перцю - 31,2 тис. грн, то голландської селекції відповідно 99,3 тис. грн, 121,2 і 91,0 тис. грн.

Одним із найбільш дієвих напрямів інноваційного розвитку в овочівництві господарства стало застосування краплинного зрошення на основі фертигації. У 2009 р. приріст урожайності за рахунок зрошення в Сільськогосподарському кооперативі «Вітязь» становив: по капусті - 481,5 ц/га, томатах - 722,7, перцю - 210,5 ц/га. Додатковий прибуток з розрахунку на 1 га , одержаний за рахунок зрошення цих овочевих культур відповідно досяг 55,5 тис. грн, 89,1 і 34,6 тис. грн.

5. Виключно важливе значення в інноваційному розвитку овочівництва має використання сучасних прогресивних технологій з механізованим збиранням врожаю. Так, використання збирального комплексу врожаю під час вирощування цибулі дає економію матеріально-грошових витрат 3,1 тис. грн/га, скорочує час збирання в шість разів, зменшує трудомісткість процесу (замість 20 осіб працює тільки чотири). Особливу увагу треба приділяти такому важливому напряму інноваційного розвитку овочівництва, як використання сучасних овочесховищ європейського зразка з автоматизованим режимом зберігання овочевої продукції. Розрахунки показали, що використання інвестицій в овочівництві Сільськогосподарського кооперативу «Вітязь» у 2008-2009 рр. забезпечило отримання прибутку в сумі 2173,0 тис. грн, а строк їх окупності становив 2,4 року.

6. Важливим фактором підвищення прибутковості овочівництва є поглиблення його спеціалізації. При концентрації овочевої галузі в овочівницьких господарствах і в дореформений період внутрішньогалузева спеціалізація була розвинута слабо. На наш погляд, в овочівницьких господарствах сьогодні доцільно вирощувати не більше двох-трьох основних і стільки ж допоміжних овочевих культур. Не менш важливе значення в овочівництві для зростання його прибутковості має розвиток постадійної спеціалізації, тобто організація безпосередньо в овочівницьких господарствах підрозділів з вирощування розсади овочевих культур.

7. Розроблені оптимальні плани розвитку спеціалізації в двох типах господарств (овочівницькому Сільськогосподарському кооперативі «Вітязь» і зерново-овоче-молочному Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Довжик») показують високу ефективність за умови їх здійснення. Так, завдяки укрупненню виробництва в овочівництві, виділенню головних овочевих культур у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Довжик» рентабельність галузі може зрости до 96,4 %, а сільськогосподарське виробництво в цілому із збиткового перетвориться в рентабельне (52,4 %). У Сільськогосподарському кооперативі «Вітязь» завдяки удосконаленню його галузевої структури рентабельність рослинництва заплановано збільшити до 52,2 % проти 14,6 % рівня збитковості, а в овочівництві рівень рентабельності може збільшитись з 37,2 до 76,5 %.

8. Обґрунтовані прогнозовані показники розвитку овочівництва Харківської області на період до 2020 р. Вони включають площу, валовий збір, споживання на душу населення, виробництво на одну особу, які розроблені на основі використання формули Адамса-Крилова, а урожайність овочевих культур - на основі прогнозування циклічних процесів методом групового урахування аргументів (МГУА). Під час дослідження зміни урожайності овочевих культур протягом тривалого періоду (з 1999 по 2020 рр.) нами враховане загальне зростання урожайності завдяки впливу керованих факторів (вдосконалення технологій, використання кращих сортів та гібридів і т. д.), а також з урахуванням погодних умов, які за циклічністю корегували (зменшували або збільшували) її.

Розроблений прогноз розвитку овочівництва Харківської області на перспективу до 2020 р. і проведені розрахунки обсягів виробництва за попередні чотири періоди (1991-1995 рр., 1996-2000, 2001-2005 та 2006-2010 рр.) свідчить, що виробництво овочів на одну особу збільшиться у 2016-2020 рр. порівняно з середніми показниками 1991-2010 рр. на 38,7 %, а споживання на одну особу за цей же період - на 32,9 %.

У наукових фахових виданнях: 1. Роганіна В.Є. Розвиток овочівництва закритого ґрунту при переході до ринку / В.Є. Роганіна // Вісн. ХДАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». -1999. - №3. - С. 112-116.

2. Роганіна В.Є. Основні тенденції розвитку овочівництва закритого ґрунту в зарубіжних країнах / В.Є. Роганіна // Вісн. ХДАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2000. - №2. - С. 76-79.

3. Роганіна В. Є. Напрями розвитку овочівництва закритого ґрунту в країнах зарубіжжя / В.Є. Роганіна // Зб. наук. пр. ЛНАУ. - 2002. - №14 (26). Т.3. - С. 283-286.

4. Роганіна В.Є. Стан і перспективи зниження тепловитрат в овочівництві закритого ґрунту/ В.Є. Роганіна // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2002. - № 7. - С. 162-165.

5. Роганіна В.Є. Спеціалізоване розсадне виробництво на комерційній основі / В.Є. Роганіна // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». -2003. - №6. - С. 229-232.

6. Роганіна В.Є. Економічна ефективність овочівництва закритого ґрунту / В.Є. Роганіна // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2004. - №10. - С. 294-298.

7. Роганіна В.Є. Сучасні аспекти підвищення ефективності виробництва овочів закритого ґрунту / В.Є. Роганіна // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2007. - №9. - С.228-232.

8. Роганіна В.Є. Тенденції розвитку виробництва овочів / В.Є. Роганіна // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2009. - №5. - С.174-180.

9. Роганіна В.Є. Економічна ефективності виробництва овочів у господарствах Харківської області / В.Є. Роганіна // Вісн. СНАУ. Сер. «Економіка та менеджмент». - 2009. - Вип.12 (38). - С. 56-60.

10. Роганіна В.Є. Розміщення і ефективність виробництва овочів закритого ґрунту в Харківській області / В.Є. Роганіна, О.В. Ульянченко, Ю.Ю. Черненко // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економічні науки». - 2010. - №.6. - С. 3-10. (Внесок здобувача - обґрунтована економічна оцінка розміщення і ефективності виробництва овочів закритого ґрунту в усіх категоріях господарств регіону за 1990-2009 рр.).

В інших наукових виданнях: 11. Роганіна В.Є. Ринок насіння овочевих культур і спеціалізація насінницьких господарств / В.О. Муковоз, Т.М. Лозинська, В.Є. Роганіна // Наукові праці по овочівництву і баштанництву (до 50-річчя Інституту овочівництва і баштанництва УААН). - К.,1997. - Т.2. - С. 124-128. (Внесок здобувача - аналіз тенденцій розвитку спеціалізованих насінницьких господарств).

12. Роганіна В.Є. Проблеми розвитку овочівництва закритого ґрунту в ринкових умовах / В.О. Муковоз, В.Є. Роганіна // Овочівництво і баштанництво: міжвід. темат. наук. зб. - Х., 1999. - Вип. №45. - С. 25-27. (Внесок здобувача - обґрунтування аналізу собівартості овочевої продукції у тепличних підприємствах, дослідження енерговитрат).

13. Роганіна В.Є. Удосконалення розміщення посівів овочевих культур - важливий напрямок інтенсифікації овочівництва / В.Є. Роганіна // Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 2009 р. - Харків, 2009. - С. 271-273.

14. Роганіна В.Є. Розміщення і ефективність виробництва овочів закритого ґрунту в Харківській області / В.Є. Роганіна // матеріали підсумкової наук. конф. професорсько-викладацького складу Харк. нац. аграр. ун-ту ім. В.В. Докучаєва. - Харків: Харк. нац. аграр. ун-ту ім. В.В. Докучаєва, 2010. - С. 176-177.