Загальна характеристика виробничих запасів, оцінка, класифікація та їх структура. Сутність головних ознак підвищення рівня ефективного використання основних виробничих фондів. Особливості спрацювання, амортизація і відтворення, їх порядок розрахунку.
Аннотация к работе
Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату звязане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці.1.1 Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та їх структураЦе означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість. Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання. До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФІВ. Балансова вартість групи ОВФ підприємства на початок розрахункового року (БВОФ) обчислюється за формулою: БВОФ = БВО Вновф Вкр Врек - Вв - АВО, де БВО - балансова вартість групи ОВФ на початок року, що передував звітному; Вновф - витрати на придбання нових ОВФ; Вкр - вартість здійснення капітального ремонту ОВФ; Врек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; Вв - вартість виведених з експлуатації ОВФІВ протягом року, що передував звітному; АВО - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.Працювало працівників: в першу зміну в другу зміну в третю зміну чол. чол. чол. Показники наявності та стану ОВФ підприємства: Первісна вартість ОВФ складає 5,40 млн. грн. Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категорія характеризує , яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості на певну дату. Коефіцієнт надходження (Кп) ОФ показує, яка доля ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації у первісній вартості ОФ). Коефіцієнт використання робочого часу (Крч), як економічна категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою: Крч = Чфрд / Чрдпл , де Чфрд - число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл - число робочих днів запланованих у році.Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році: Рч = Рчб х Дрч , де Рч - приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб - фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч - величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотків від величини базового року). Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу: Змпл = Кзм х Рч , де Змпл - приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм - коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році. Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ: Орчпл = (Об / Змб ) х Змпл , де Орчпл - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, Об - величина обсягу виробництва продукції у базовому році, Змб - число змін використання ОВФ у базовому році. Доля цих витрат визначається за формулою: Д а/ві = (Бві х А) / Оі , де Да/Ві - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві - балансова вартість ОВФ в і-му році, А-норма річних амортизаційних відрахувань, Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році. Визначимо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого ча