Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і охорони земель в степовій зоні України - Автореферат

Економіка нашої країни протягом багатьох десятиріч характеризується недостатньою віддачею накопиченого ресурсного потенціалу, а в ряді випадків, особливо в аграрному секторі, має місце його руйнування. Головними причинами, які зумовили такий негативний стан, є не форми власності і господарювання, які склалися в процесі реформування аграрного сектора, а несприятливе ринкове середовище щодо врегулювання паритету цін між галузями народного господарства, фінансово-кредитна і податкова система, порушення госпрозрахункових принципів економічних відносин між ланками АПК. Однією з найважливіших складових удосконалення економічного механізму господарювання в умовах переходу до ринкових відносин на господарському рівні є земельні відносини, де провідна роль належить проблемі підвищення ефективності використання землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві. В умовах України земля була і залишається основним найбільш надійним ресурсом оздоровлення економічної ситуації, подолання кризових явищ в економіці. Для вирішення поставлених у дисертаційні роботі завдань використовувалися методи, прийняті в економічній науці, а саме: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формулювання висновків); кореляційно-регресійний (дослідження впливу природно-кліматичних умов на ефективність використання землі); розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз сучасного стану сільськогосподарського виробництва та рівня його ефективності); статистичні групування (дослідження ефективності функціонування різних за формою власності та господарювання сільськогосподарських підприємств); монографічний (вивчення досвіду окремих господарств з високоефективного використання землі) та інші методи.Аграрні відносини - це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини поміж власниками землі і землекористувачами. Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, повязані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями звязку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями. Власність на землю є визначальною у земельних відносинах будь-якої соціально-економічної системи. У другому розділі „Сучасний стан ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві регіону” наведено якісну і кількісну характеристику земельних угідь регіону, обґрунтовано необхідність еколого-економічного ресурсоощадного землекористування, вивчено вплив природно-кліматичних умов на ефективність господарювання в регіоні, досліджено економічну ефективність використання ресурсного потенціалу в аграрних формуваннях регіону. Чим повніше буде враховуватися вплив якості землі на різні сторони виробництва, тим більше при інших рівних умовах можна буде виробляти продукції, тим вище буде економічна ефективність у кожному окремо взятому підприємстві (районі, області, зоні) і в цілому у сільському господарстві країни.Аграрні відносини - це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини серед власників землі і землекористувачами. Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, повязані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями звязку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями. Земля є одним із основних елементів національного багатства України, тому раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку економіки країни. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є головним засобом виробництва. Донецька область, що є обєктом наших досліджень, серед восьми областей і АР Крим займає 10,4 % від загальної площі посіву зернових і 10,9 % валового збору зерна, а за рівнем урожайності зернових область посідає 4-те місце в зоні.

Основний зміст роботи

1. Теорія аграрних відносин є складовою економічної теорії, тобто науки, яка вивчає економічні явища на рівні всього суспільства. Аграрні відносини у системі економічних відносин являють собою найфундаментальніший феномен, тому що в них переплітаються явища, що вивчаються як фундаментальними, так і прикладними науками. Аграрні відносини ? це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини серед власників землі і землекористувачами. Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, повязані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями звязку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями.

2. Земля є одним із основних елементів національного багатства України, тому раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку економіки країни. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є головним засобом виробництва. У поєднанні з працею і капіталом земля - це основне джерело отримання доходів, вирішальною складовою створення суспільного продукту як споживчої вартості. Зрівняльний підхід до сільськогосподарських підприємств, що перебувають в неоднакових умовах виробництва у звязку із закріпленням за ними різноякісних земель, знижують ефективність заходів з розвитку сільськогосподарського виробництва.

3. Степова природно-кліматична зона України станом на 1.01.2003 р. займає 45,8 % ? за площею сільськогосподарських угідь, 48,1 % ? за площею ріллі, а також левову частину посівів (49,5 %) і виробництва зерна (47,6 %). У господарствах степової зони провідне значення у виробництві зерна займають три культури: пшениця озима, ячмінь ярий і кукурудза. Донецька область, що є обєктом наших досліджень, серед восьми областей і АР Крим займає 10,4 % від загальної площі посіву зернових і 10,9 % валового збору зерна, а за рівнем урожайності зернових область посідає 4-те місце в зоні. Кінцевою метою реалізації основних напрямів земельної реформи в Донецькій області і степовій зоні України в цілому з урахуванням особливостей природно-кліматичних умов є створення організаційно-економічних передумов забезпечення ефективності використання земельно-ресурсної бази країни, суттєве підвищення соціального, інвестиційного і виробничих потенціалів землі, їх перетворення у самостійний фактор економічного зростання.

4. Природно-кліматичні умови необхідно розглядати як окрему складову агробіокліматичного потенціалу і враховувати їх вплив на використання створених у сільському господарстві виробничих ресурсів. У зоні ризикового землеробства, до якої належить і Донецька область, важливо передбачити можливі економічні ризики, що виникають під впливом природно-кліматичних умов. Під ними треба розуміти можливість втрат продукції, ресурсів чи потенціальних доходів, ураховуючи передумови найбільш раціонального використання ресурсів і прогнозування сценаріїв розвитку ринкової конюнктури. При проведенні економічної оцінки землі необхідно враховувати і оцінювати метеорологічні умови.

5. На рівень економічного розвитку сільськогосподарських підприємств впливає ряд факторів, з яких на родючість ґрунтів і кліматичні умови припадає 55-65 % всіх відхилень, а на забезпечення основними фондами і робочою силою ?15-25 %. Існує пряма залежність між рівнем урожайності й економічних показників, ступенем розвитку дефляційних процесів ґрунтів (крутизна схилів, строкатість ґрунтів, стійкість до змиву і розмиву, недостатня захищеність території рослинним покривом).

6. При проведенні оцінки виробничого потенціалу господарств регіону розглянуті три методологічних підходи, з яких найбільш доцільним є економічна оцінка всіх складових потенціалу, сума яких є показником ресурсозабезпечення господарств. Визначено загальний виробничий потенціал досліджуваного регіону, його структуру та ресурсовіддачу як у розрізі адміністративних районів, так і в розрізі природно-кліматичних підзон Донецької області. Найкращий рівень використання виробничого потенціалу має місце в Славянському районі області (110,8 грн на 1000 грн ресурсів).

7. Одним із важливих економічних важелів подальшого поліпшення економічного механізму господарювання та підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в аграрних формуваннях регіону є обєктивна оцінка виробничо-фінансової діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства чи району в цілому. Запропонована методика його визначення на основі обчисленого інтегрального показника дозволяє обґрунтувати рейтинг будь-якого господарства, району, області. За допомогою статистичних групувань визначена порівняльна ефективність використання виробничого потенціалу в різних за формами власності і господарювання сільськогосподарських підприємствах області.

8 Безальтернативним шляхом вирішення екологічних проблем землеробства в сучасних умовах є екологізація всіх видів виробництва і екологізація землеробства. Вона дає можливість послабити і зрештою припинити негативне навантаження на навколишнє середовище. Загальна сума капітальних вкладень на реалізацію Програми в переводенні на ціни 2000 р. становитиме 581,6 тис. грн, а повний еколого-економічний ефект від реалізації проекту ? 672,9 тис. грн.

9. В умовах Донецької області при застосуванні ґрунтозахисного обробітку ґрунту мають місце найменші втрати ґрунту, поживних речовин і гумусу на 1 га ріллі: ґрунту - 0,4 т, NPK ? 7,7 кг д.р., гумусу ? 93 кг. Ґрунтозахисна біологічна система землеробства враховує природні закони ґрунтоутворення і дозволяє зменшити витрати матеріально-технічних засобів і праці, забезпечує розширене відтворення родючості ґрунтів і більш високий еколого-економічний ефект. Порівняно з традиційною технологією, що базується на оранці, вона потребує вдвоє менше ПММ, у 10 разів - мінеральних добрив, втричі - робочого часу, у вісім разів - отрутохімікатів та дозволяє застосувати менш енергомістку техніку.

10. В умовах сьогодення України перехід на стовідсотковий безполицевий обробіток ґрунту, тобто повна відмова від застосування плуга є передчасним. У перехідний період доцільно застосовувати комбіновані ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту. Необхідно сполучати полицеву, безполицеву і поверхневий обробіток ґрунту, тобто чергувати в польовій сівозміні ці варіанти.

11. До організаційно-економічних заходів, направлених на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі всебічної інтенсифікації землеробства в степовій зоні України і на цій основі підвищення рівня господарювання в кризовий період переходу до ринкових умов господарювання, слід, на нашу думку, віднести: проведення комплексу протиерозійних заходів, направлених на подолання дефляційних процесів (водної, вітрової ерозій); розробка науково обґрунтованої системи землеробства для умов степової зони України (відновлення системи сівозмін, системи добрив, захисту рослин, обґрунтування структури посівних площ сільськогосподарських культур з урахуванням особливостей зони); запровадження науково обґрунтованої ґрунтозахисної системи землеробства (безполицевий обробіток ґрунту, варіанти різноглибинного обробітку ґрунту, поверхневий обробіток, нульовий варіант тощо) і на цій основі застосування прогресивних ресурсозберігальних екологічно чистих технологій вирощування сільськогосподарських культур як важливої складової ґрунтозахисної системи землеробства в цілому; наукове обґрунтування землеустрою з удосконаленням землеволодінь і землекористувань, заходів щодо охорони земель з урахуванням проведеної земельної реформи та умов ринкової економіки (оптимізація розмірів сільськогосподарських підприємств, збереження великих земельних масивів у господарствах, застосування контурно-меліоративної системи тощо).

1. Калюжний М.Н., Сімчишин О.Й. та ін. Методичні рекомендації до складання проектів формування землеволодінь та землекористувань сільських (селищних) рад. ? Донецьк-Х., 2000. - 10 с.

2. Сімчишин О.Й. Проблеми ефективного використання виробничого потенціалу в аграрних формуваннях Донецької області // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”) . ? № 7”02. ? С.134-143.

3. Симчишин А.И. Формирование и организация территорий реформированных сельскохозяйственных предприятий как составляющая экономики сельского хозяйства / Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія: у 4 ч. / За ред П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова та ін. / ІАЕ УААН. ? К., 2002. ? С. 337-342.

4. Сімчишин О.Й. Обєктивна необхідність оптимізації землекористувань сільськогосподарських підприємств // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”). ? № 4”03. ? С. 297 - 303.

5. Сімчишин О.Й., Македонський А.В. Концептуальні засади еколого-економічного ресурсоощадного землекористування в регіоні // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування”). ? № 6”03. ?С. 67-73.

6 Сімчишин О.Й. Сучасні погляди на аграрні відносини як важливої складової економічної теорії // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства (Сер. „Екон. науки. Ринкова трансформація економіки АПК”). ? Вип. 25. - Х.: ХНТУСГ, 2004 р. ? С.234-244.

7. Сімчишин О.Й. Економічна ефективність протиерозійних ґрунтозахисних заходів // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Сер. „Економіка АПК і природокористування” . ? № 10”04. ? С.96-106.

8. Сімчишин О.Й. Сучасний стан і необхідність поліпшення внутрішньогосподарських економічних відносин на селі // Держава та регіони (Сер. „Економіка та підприємництво”) . ? 2004. ? № 6. ? С.260-263.

9. Македонський А., Сімчишин О., Петренко О. Обєктивна необхідність екологізації та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства в Україні

// Економіст. ? К.: Колегіум. ? 2005. ?№ 1. ? С.42-45.