Особливості клінічного перебігу апендикулярного перитоніту з використанням методів клінічного прогнозування і моделювання патологічних процесів у дітей. Аналіз ефективності застосування екстракорпоральної детоксикації та медикаментозної реабілітації.
Аннотация к работе
Апендикулярний перитоніт у дітей є важким захворюванням і супроводжується великою кількістю ускладнень. Різноманіття клінічних проявів перитоніту, застосування інвазійних й обмежено інформативних методів діагностики, "висока ціна" діагностичних помилок накладають на хірурга величезну відповідальність при виборі методу лікування. Диференційований підхід вимагає розробки обєктивного, доступного для практичного застосування методу визначення ступеня тяжкості перебігу запального процесу, способів реабілітації у хворих на апендикулярний перитоніт. Велика питома вага запальних процесів у структурі дитячої захворюваності, високий рівень летальності й кількості ускладнень при перитоніті обумовлюють актуальність вивчення й необхідність розробки нових методів діагностики і лікування апендикулярного перитоніту в дітей. Поліпшити результати лікування дітей з апендикулярним перитонітом шляхом зниження летальності та кількості ускладнень за рахунок удосконалення передопераційної підготовки, впровадження методики післяопераційного моніторингу стану хворої дитини, застосування засобів медикаментозної реабілітації.З метою виявлення та вивчення факторів ризику тяжкості перебігу апендикулярного перитоніту, залежно від результатів лікування та сходів захворювання, всі хворі були розділені на 2 групи: зі сприятливим і несприятливим перебігом захворювання (табл.1). Відповідно до розробленої формалізованої схеми оцінки клініко-лабораторних проявів перитоніту у всіх хворих ураховувалися й піддавалися аналізу анамнестичні показники, результати клініко-лабораторного обстеження. Всім хворим проводилася апендектомія, евакуація запального ексудату, у випадку розповсюджених форм перитоніту - промивання черевної порожнини розчином фурациліну 1:5000, дренування черевної порожнини. Ретроспективний аналіз історій хвороби виявив, що 31 дитина (15,4%) надійшла у клініку протягом перших 12 годин захворювання, 46 хворих (23%) надійшли з давністю захворювання 12,1 - 24 години, з давністю захворювання більше 1 доби надійшло 123 (61,6%) дитини. Імунологічне дослідження виявило комбінований тип порушень у пацієнтів всіх груп, незалежно від ступеня розповсюдження перитоніту, що характеризується дисбалансом між активацією або недостатністю клітинної або гуморальної ланок (табл.5).У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності лікування апендикулярного перитоніту у дітей шляхом поліпшення та обєктивізації діагностики проявів ендотоксикозу, оптимізації методик здійснення дезінтоксикаційної терапії, застосування комплексу реабілітаційної терапії, прогнозування перебігу патологічного процесу. Кількісна оцінка проявів ендотоксикозу, заснована на комплексі клінічних, біохімічних, імунологічних, мікробіологічних, морфометричних досліджень дозволяє з досить високим ступенем вірогідності прогнозувати ускладнений перебіг захворювання, оптимізувати тактику лікування хворого. Оптимальною стратегією корекції проявів III-IV ступеня ендотоксикозу у хворих на апендикулярний перитоніт варто визнати максимально раннє застосування еферентних методів детоксикації на доопераційному етапі лікування. Комплексна терапія апендикулярного перитоніту у дітей, поряд із традиційними методами лікування, повинна включати застосування лікарських препаратів, що мають неспецифічну дію на процес адаптації організму до патологічного впливу під час реабілітаційного періоду після перенесеного оперативного втручання. Застосування комплексу реабілітаційних заходів поліпшило результати лікування й знизило кількість ускладнень у дітей з апендикулярним перитонітом (з 12% до 6%), дозволило скоротити перебування хворого в стаціонарі на 3 ліжко-дні.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності лікування апендикулярного перитоніту у дітей шляхом поліпшення та обєктивізації діагностики проявів ендотоксикозу, оптимізації методик здійснення дезінтоксикаційної терапії, застосування комплексу реабілітаційної терапії, прогнозування перебігу патологічного процесу.
2. Клінічний перебіг апендикулярного перитоніту у дітей характеризується вираженими біохімічними, імунологічними, мікробіологічними та морфометричними змінами. Ці зміни носять характер дезадаптаційних реакцій і супроводжуються пригніченням адаптаційних реакцій організму.
3. Інтегрованим показником тяжкості перебігу апендикулярного перитоніту та можливості несприятливого кінця патологічного процесу є ступінь ендотоксикозу. Кількісна оцінка проявів ендотоксикозу, заснована на комплексі клінічних, біохімічних, імунологічних, мікробіологічних, морфометричних досліджень дозволяє з досить високим ступенем вірогідності прогнозувати ускладнений перебіг захворювання, оптимізувати тактику лікування хворого.
4. Оптимальною стратегією корекції проявів III-IV ступеня ендотоксикозу у хворих на апендикулярний перитоніт варто визнати максимально раннє застосування еферентних методів детоксикації на доопераційному етапі лікування. Обовязковим компонентом у лікуванні всіх форм апендикулярного перитоніту повинне бути застосування антибактеріальних препаратів з переважним впливом на анаеробну флору.
5. Комплексна терапія апендикулярного перитоніту у дітей, поряд із традиційними методами лікування, повинна включати застосування лікарських препаратів, що мають неспецифічну дію на процес адаптації організму до патологічного впливу під час реабілітаційного періоду після перенесеного оперативного втручання. Розроблений комплекс медикаментозної реабілітаційної терапії дозволяє домогтися нормалізації клітинного складу крові й зниження показників ендотоксикозу в більш короткий термін у порівнянні із стандартними методами лікування.
6. Застосування розробленого комплексу клініко-лабораторної діагностики апендикулярного перитоніту сприяло оптимізації комплексної детоксикаційної терапії у дітей. Застосування комплексу реабілітаційних заходів поліпшило результати лікування й знизило кількість ускладнень у дітей з апендикулярним перитонітом (з 12% до 6%), дозволило скоротити перебування хворого в стаціонарі на 3 ліжко-дні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Москаленко В.З., Минцер О.П., Веселый С.В., Лосицкий А.А. Диагностика, лечение и клиническое прогнозирование осложненного течения острой хирургической патологии живота у детей - Севастополь: “Вебер”, 2003. - 282 с.
Москаленко В.З., Веселый С.В., Турсунова Ю.Д., Сопов Г.А., Лосицкий А.А., Анастасов А.Г. Динамика индукторов стресса, показателей перекисного окисления липидов и компонентов антиоксидантной системы у детей с острыми хирургическими заболеваниями органов брюшной полости // Клінічна хірургія. - 1996. - №7. - С.29-32.
Москаленко В.З., Шлопов В.Г., Веселый С.В., Шевченко Т.И., Сопов Г.А., Лосицкий А.А., Зайцев В.А. Патоморфология париетальной брюшины у детей с острой хирургической патологией органов брюшной полости // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 1996. - Т. 5. - №2. - С.175-178.
Москаленко В.З., Лосицький О.О., Веселий С.В. Етіопатогенез та лікування гнійного перитоніту у дітей (огляд літератури) // Шпитальна хірургія. - 1998.- №1.- С.101-106.
Курапов Є.П., Москаленко В.З., Анастасов А.Г., Лосицький О.О. Інфузійна терапія залежно від тяжкості ендотоксикозу у дітей з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999.- №1.- С.29-32.
Москаленко В.З., Веселый С.В., Лосицкий А.А., Варенко Ю.С., Ревенко Т.А., Гриценко Л.З. Микробиологическая характеристика и рациональная антибактериальная терапия пельвиоперитонитов у детей // Детская хирургия. - 2000. - №2. - С.26-28.
Лосицький О.О., Москаленко В.З., Омельченко В.В. Емпірична антибактеріальна терапія при апендикулярних перитонітах і оментитах у дітей// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика., Київ, 2001. - Випуск 10, книга 1. - С.155-161.
Москаленко В.З., Минцер О.П., Веселый С.В., Сопов Г.А., Моисеев А.М., Лосицкий А.А., Анастасов А.Г. Прогнозирование исхода осложненного течения острых процессов живота у детей // Методические рекомендации РЦНМИ. - Донецк, 1997. - 22 с.
Москаленко В.З., Веселий С.В., Лосицький О.О. Медикаментозна реабілітація у лікуванні апендикулярного перитоніту у дітей // Хірургія дитячого віку. - 2004. - №2 (3). - С.79-84.