Підтримка і популяризація української культури як одного із чинників збереження національної ідентичності у періодиці української діаспори США (від 1947 р.) - Статья
Дослідження україномовних періодичних видань діаспори США на предмет популяризації української культури як одного із чинників збереження національної ідентичності у період після закінчення Другої світової війни та початку третьої хвилі еміграції у США.
Аннотация к работе
Після закінчення Другої світової війни українська громада у США стала творцем громадських і культурних вартостей, зберігала духовні цінності, з її середовища вийшло чимало вчених, філософів, письменників, митців. їх творчість тривалий час підтримувала діаспору у сприянні незалежності України, протистоянні асиміляційним процесам, нейтралізації деструктивних тенденцій у її середовищі, а також активізувала увагу інших національностей, перетворюючи їх у союзників. Однак, як свідчать опубліковані матеріали [13], перед початком масової еміграції українців з Європи у США після Другої світової війни в середовищі української діаспори в цій країні існували неоднозначні думки щодо доцільності допомоги українській інтелігенції в переїзді за океан, що пояснювалися страхом перед масовістю приїжджих і їх можливої неспроможності себе утримувати, принаймні спочатку. З середини минулого століття на теренах США українською діаспорою у місцях поселень (Нью-Йорк, Чикаго, Філадельфія, Детройт та ін.) засновано чимало товариств під назвою клубів чи асоціацій, де створено відповідні умови та атмосферу для творчої мистецької праці. їх важливу роль визначають не тільки перед українською культурою, а й перед українською громадою, оскільки ці «творчі мистецькі острови» [15] сприяють не тільки збереженню, а й розвиткові національної культури в чужому духовно й суспільно оточенні, зацікавлюють українським мистецтвом широку американську публіку, переконуючи в культурному і духовному багатстві українського народу, який довгий час веде боротьбу за своє національне визволення. Практично кожна публікація цього періоду завершується пропагандою, закликом щодо всебічної допомоги українцями таких освітньо-культурних центрів: «Поможім фронтом українського мистецтва приєднувати американських приятелів нашій визвольній справі та покажім світові свої вартості, що їх ворог усіми силами намагається прислонити своєю тенденційною пропагандою» [15]. Емігрувавши в середині минулого століття за океан, українці та їх нащадки мали можливість збиратися на такі імпрези, що служило вагомим чинником збереження ідентичності українства, а жителям країн поселення давало нагоду дізнатися про наш народ, який хоч і був позбавлений власної держави, однак зберігав цілісність, свою культуру в діаспорі, бо під впливом таких стилізованих повторюваних дійств національна ідентичність набуває матеріальних рис.
Список литературы
1. Бевз Т. Сучасна українська діаспора: проблеми і перспективи // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. -К.: ІПІЕНД, 2007. -Вип.34. - С.47-59.
2. Євтух В. Закордонне українство / В. Б. Євтух [та ін.]. - К.: ВІК, 2005. - 308 с.
3. Історія української еміграції / Б. Д. Лановик [та ін.]; ред. Б. Д. Лановика. -К.: Вища школа, 1997. - 520 с.
4. Лісовий О. В. Соціокультурна самоідентифікація особистості: автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Оксен Васильович Лісовий. - Київ: Б.в., 2012. - 21 с.
5. Сергійчук В. Трансформація національної ідентичності: історіософські, культурологічні та соціально-психологічні аспекти /В. Сергійчук, В. Піскун, Т. Воропаева// Фундаментальні орієнтири науки. - К.: Фонд фундаментальних досліджень, 2005. - С.24-53.
6. Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. -К.: НІСД, 2007. -538 с.
7. Українці в зарубіжному світі / А. М. Шлепаков [та ін.]; АН України, Інститут соціальних і економічних проблем зарубіжних країн. -К.: Наукова думка, 1991. - 140 с.