Вивчення юридичної природи, доктринальних положень і особливостей правового регулювання недійсності підприємницьких договорів. Проблеми у вирішенні судових суперечок, пов’язаних з визнанням угод недійсними. Пропозиції щодо удосконалення законодавства.
Аннотация к работе
Розгляд таких справ становить для судів значні труднощі, обумовлені необхідністю правильного застосування численних різнорідних правових норм та обєктивного виявлення невідповідності договору вимогам закону тощо. Зважаючи на те, що з набранням 01.01.2004 р. чинності Цивільним кодексом (далі - ЦК) України та Господарським кодексом (далі - ГК) України зявилася низка новел щодо недійсності договорів, перед господарськими судами постало завдання щодо правильного та однакового застосування норм зазначених Кодексів при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів у сфері підприємницької діяльності. На сьогоднішній день проблеми недійсності договорів у сфері підприємницької діяльності недостатньо досліджені в українській юридичній науці, оскільки ці проблеми лише побічно розглядаються науковцями в межах більш загального дослідження проблем підприємницьких договорів, або ж досліджуються в рамках розробки питання про недійсність цивільно-правових договорів в цілому. Предметом дослідження є система чинних нормативних актів України, що регулюють питання недійсності договорів у сфері підприємницької діяльності, існуюча практика господарських судів України, договірна практика субєктів підприємницької діяльності, досягнення вітчизняної та іноземної науки цивільного права. визначено спільні ознаки неукладених та нікчемних договорів (а не відмінності, які вже визначалися в науці), які полягають в тому, що вони: а) не породжують визначені договором наслідки; б) не потребують визнання договору нікчемним або неукладеним в судовому порядку, хоча і не виключають можливості звернення з відповідним позовом; в) при вирішенні спору обумовлюють необхідність врахування судом цих юридичних фактів незалежно від наявності відповідної позовної вимоги; г) обумовлюють можливість застосовування норм права, що регулюють зобовязання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави при поверненні виконаного за такими договорами;Проаналізовано позиції науковців та чинне законодавство на предмет визначення основних ознак недійсності договору, до яких автор відносить: 1) невідповідність договору встановленим законодавством вимогам; 2) припинення юридичного існування договору; 3) настання наслідків недійсності договору (правочину), визначених законом. Удосконалено зміст поняття "недійсність договору", під яким запропоновано вважати юридичну нечинність "договору", встановлену безпосередньо в силу закону або рішення суду внаслідок невідповідності "договору" вимогам законодавства, що тягне припинення юридичного існування "договору" та настання визначених законом правових наслідків його недійсності. Аналізуючи погляди науковців з цього питання, визначено ознаки нікчемного договору: а) відсутність юридичної сили договору в силу закону з моменту його укладення; б) необовязковість прийняття судового рішення для встановлення нікчемності договору; в) встановлення більш тривалих строків позовної давності для застосування наслідків нікчемного договору; г) в судовому процесі встановлення нікчемності розглядається як елемент фактичних обставин справи, тому може констатуватися в мотивувальній частині рішення при вирішенні спору, що виник із договору; д) нікчемність договору може бути усунута виключно у випадках, прямо передбачених законом шляхом визнання договору дійсним в судовому порядку. Дисертантом визначено спільні ознаки неукладених та нікчемних договорів (а не відмінності, які вже визначалися в науці), які полягають в тому, що вони: а) не породжують визначені договором наслідки; б) не потребують визнання договору нікчемним або неукладеним в судовому порядку, хоча і не виключають можливості звернення з відповідним позовом; в) при вирішенні спору обумовлюють необхідність врахування судом цих юридичних фактів незалежно від наявності відповідної позовної вимоги; г) обумовлюють можливість застосовування норм, що регулюють зобовязання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави при поверненні виконаного за такими договорами. За результатами аналізу цивільного законодавства та практики господарських судів доведено необґрунтованість визнання договору неукладеним в тих випадках, якщо: а) договір в частині визначення певної умови відсилає до іншого документа або будь-яким іншим чином встановлює механізм визначення змісту відсутньої умови; в) договір носить додатковий характер до основного договору (застава, порука тощо) і при цьому істотні умови можна визначити виходячи із основного договору; г) договір частково або повністю виконаний сторонами і такі дії свідчать про домовленість сторін укласти договір на відповідних умовах.обґрунтовано висновок про помилковість правової позиції щодо визнання недійсним підприємницького договору у випадках виходу за межі повноважень органом юридичної особи, якщо про обмеження повноважень не було відомо іншій стороні; 526, 632, 673, 682, 762, 843, 857, 1002, 1013, 1014 ЦК України (дають можливість визначити відсутню в договорі істотну умову на підставі зви