Причини занепаду грецької державності. Процес зміцнення Македонії за часів правління Філіпа II. Причини поразки греків біля м. Херонеї та підкорення Греції Македонією. Формування інтересу до історії Македонського царства і стародавнього світу в цілому.
Аннотация к работе
Розвиваюча занепад грецький македонія царство виробити вміння та навички роботи з мапою; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові звязки між занепадом Греції та завоювання її Македонією. -формувати інтерес до історії Македонського царства і стародавнього світу в цілому; наочний: зображення статуї Демосфена, портрет Філіппа II, Александра Македонського; план битви біля міста Херонеї.
У середині ІУСТ.до н.е. становище грецьких міст-держав погіршилося внаслідок війни з персами, незалежність в якій вони зберегли, але понесли тяжких втрат, а також через внутрішні конфлікти та політичну роздробленість. Саме в цей час, зміцніла та почала процвітати Македонія, яка і скористалася ослабленням Греції. Яким чином молода держава Македонія змогла підкорити майже всю, колись сильнішу, Грецьку державу, ми з вами дізнаємося на сьогоднішньому уроці.
ІІІ.Вивчення нового матеріалу.
Тема: Криза грецької державності та піднесення Македонії.
План: Піднесення Македонії;
Соціально-економічне та політичне положення в Греції
CEPIVCT.до н.е.;
3) Встановлення Філіппом II македонської гегемонії в Греції;
1. Піднесення Македонії
У IV ст. до н. е. зміцніла непомітна раніше країна Македонія, що була розташована на півночі Балканського півострова. Македонські царі засвоїли звичаї греків та їхню культуру. Найбільшої могутності Македонія досягла за царя Філіпа II (IV ст. до н.е.). Філіпп був талановитим полководцем, який спочатку провів важливі адміністративні та воєнні реформи. Він створив «македонську фалангу» - стрій солдатів, вишикуваних у 16 рядів і озброєних довгими списами - сарисами. Воїни клали ці списи, завдовжки 6 м, на плечі тих, хто стояв перед ними. Прорвати фронт фаланги було неможливо. Однак її недоліком була неповороткість, тому для захисту фаланги з боків ставили праворуч і ліворуч тяжку та легку кінноту. Філіпп застосовував також пересувні башти на колесах для облоги міст. Також Філіпп II провів вдалу грошову реформу у 356 р. до н.е. Суть її полягала в тому, що цар почав чеканити свою власну золоту монету - «філіппік». На той час, грецькі та перські купці віддавали перевагу золотим монетам царя Персії Дарія І (дарикам), тобто від цього вигравала перська торгівля. Розумний Філіпп II зробив філіппік на декілька сотих грама тяжче «дарика», що забезпечило йому переважання на міжнародному ринку того часу.
В результаті цих реформ значно посилилося положення
Македонії. Маючи сильну армію, Філіпп II почав завойовувати
Грецію, яка була ослаблена Пелопоннеською війною. Він уміло розпалював сварки між грецькими містами-державами і змушував їх приєднуватися до Македонії. А проти тих, хто чинив опір, посилав армію. Багато грецьких полісів визнали владу Філіппа.
Тобто, у IV ст. до н.е. Македонське царство під владою розумного царя Філіпа II та завдяки його вдалим воєнно-адміністративній та грошовій реформам перетворюється на централізовану державу з сильною центральною владою. Також: цар починає проводити політику поширення території, причому не тільки завойовуючи міста, а й використовуючи підкуп.
2. Соціально-економічне та політичне положення в Греції сер.IVCT.до н.е.
Соціально-економічне та політичне положення в Греції сер.IVCT.до н.е. було дуже нестабільним. Різке класове та соціальне розшарування послабляло опір греків македонській експансії. Найбільш багаті і заможні верстви населення відносилися пасивно до македонської загрози і навіть погоджувалися на македонську гегемонію, яка в обмін на втрату або значне зменшення політичної незалежності могла забезпечити їм пануюче положення в своїх полісах. Демократичні ж сили та частина багатого населення, повязаного торговельними інтересами з Північним Причорноморям, виступали проти. В ряді полісів почали виникати антімакедонські та про македонські політичні угруповання. Особливо значними були в Афінах, які розділилися на дві партії. Одні виступали за союз із Філіппом, інші були проти. Перші вірили, що македонський цар припинить міжусобні війни і встановить в усій Греції мир. Другі бажали за будь-яку ціну зберегти незалежність. Серед останніх був знаменитий афінський оратор Демосфен (384-322 рр.до н.е.). Його гнівні і сміливі промови, спрямовані проти царя Філіппа, стали називати філіппіками. Слово «філіппіка» вживають і нині у значенні «викривальна промова проти когось». У 338 р. до н. е. у Беотії біля міста Херонеї відбулася битва греків і македонян. У битві приймав участь син Філіппа II Александр, якому на той час було лише 18 років (той самий Александр Македонський, який через деякий час став великим та знаменитим завойовником стародавнього світу). Філіпп II переміг, Афіни зазнали поразки. Майже вся Греція потрапила під владу Македонії.
Оратор Демосфен. Від народження Демосфен був слабкий та хворобливий. Батьки його рано померли, а нечесні опікуни забрали собі маєток і гроші. Коли хлопчик виріс, він вирішив повернути своє майно назад. Але для цього треба було вміти гарно виступати в суді. Демосфен гаркавив і дуже соромився говорити. Для того щоб виправити цей недолік, він купив цуценя і слідом за ним повторював звук «р-р-р». Крім того, він виходив на берег моря, набирав у рот круглих камінців і під шум прибою вчився чітко вимовляти слова. Невдовзі він зробився гарним оратором і відсудив своє майно.
У Демосфена була ще одна погана звичка: під час промови він, хвилюючись, некрасиво пересмикував плечем. Щоб позбутися цього, він підвісив на нитці до стелі меча, якраз над своїм плечем. Коли він забувався, меч боляче колов його. Так він позбувся цієї шкідливої звички.
Пізніше, коли Греція опинилася під владою македонян, Демосфена заочно засудили до смертної кари за його виступи проти Філіппа. Демосфен утік з Афін і заховався на одному з островів у храмі Посейдона. Храми в давнину служили притулком для втікачів, і ніхто не мав права схопити там людину. Але знайшовся зрадник, який упізнав Демосфена. Він став переконувати його, щоб той поїхав разом з ним до македонців, бо вони, мовляв, не зроблять йому нічого поганого. «Зачекай трохи, - сказав Демосфен зрадникові.- Я напишу листа родичам». З цими словами Демосфен узяв шматок папірусу й очеретинку для письма. Раптом він прикусив кінчик пера і впав на землю мертвим. В очеретині було заховано сильну отруту. Демосфен проковтнув її, щоб не датися живим ворогам.
Таким чином, у IVCT.до н.е. грецькі поліси втрачають свою державну незалежність. Різке класове та соціальне розшарування послабляє опір греків македонській експансії. Це пояснює і різні точки зору греків на політику Македонії. Тобто, беручи до уваги політику Філіпа 11, яка ще більше зміцнила Македонське царство, падіння Греції у цій боротьбі можна було передбачити.
Встановлення Філіппом II македонської гегемонії в Греції. Після перемоги Філіпа Македонського грецькі міста з жахом чекали вирішення своєї долі. Однак Філіпп повів себе як дипломат. Він не став розоряти і пригноблювати їх. Навпаки, Філіпп повідомив, що грецькі міста вільні та повинні домовитися про свій союз, для чого він скликав Панеллінський (тобто всегрецький) конгрес в Коринфі у 337р.до н.е. В ньому приймали участь представники всіх грецьких міст-держав Балканського півострова, за виключенням Спарти. Філіпп намагався залишатися на конгресі в тіні, тому присутнім вважалось, що грецькі держави вільно вирішують свою долю. Насправді Коринфській конгрес був зброєю Македонії, бо на ньому були вибрані свої представники, що повинні були постійно жити у Коринфі та керувати союзом грецьких міст-держав під гегемонією македонського царя. Був прийнятий також ряд рішень, які вимагали від всіх міст-держав жити в мирі та не втручатися у внутрішні справи один одного, не вести війн, не міняти того державного устрою, який вони мали у період конгресу і готуватися до війни з Персією.
Рішення Коринфського конгресу свідчать про їх класову спрямованість проти можливих виступів рабів та про македонської орієнтації держав - учасників конгресу.
Висновки
Отже, Македонія, спираючись на силу своєї зброї, отримала перемогу над союзними грецькими військами та стала сильнішою державою на Балканському півострові. Македонський цар направляв зовнішню політику грецьких полісів, виходячи перш за все з інтересів самої Македонії. Війна з Персією, що намічалася, повинна була справдити зверхність македонської держави над грецькими містами та зміцнити їх зєднання під владою Македонії.
VI.Закріплення набутих знань і вмінь.
Що допомогло Філіппу II завоювати Грецію?
Чому частина афінян підтримувала македонців?
До чого закликав Демосфен?
Де і коли Греція втратила незалежність?
V.Домашнє завдання
§ 39, стр. 190-192 - читати, відповідати на питання.