Аналіз понять "кредит" та "кредитний портфель банку" з урахуванням сучасних ринкових умов. Послідовні етапи процесу управління кредитним портфелем комерційного банку, основні методи його здійснення. Сутність традиційної портфельної теорії управління.
Аннотация к работе
Кредитування є найважливішим напрямком здійснюваних банком активних операцій, так як кредитний портфель становить здебільшого від третини до половини всіх активів банку. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, що має свій рівень дохідності та ризику. Тому для успішного кредитування - забезпечення повернення наданих позичок та підвищення дохідності кредитних операцій, банки мають впровадити ефективну та гнучку систему управління кредитним портфелем. Досягнути ж цього можна завдяки вивченню теоретичних і практичних питань щодо підходів та процесу управління кредитним портфелем комерційного банку. За першою темою у розділі "Банківський менеджмент" підрозділу "Управління кредитним портфелем комерційного банку" дисертант дослідив питання класифікації кредитного портфеля, аналізу управління та оцінки ефективності кредитного портфеля комерційного банку.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан наукової розробки даної проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, зясовано інформаційну основу, викладено методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, охарактеризована їх апробація.При визначенні поняття "кредит" як економічної категорії акцентовано на його правовій складовій: кредит - це економічні відносини власності, які виникають між кредитором та позичальником (юридичними та фізичними особами і державами) з приводу перерозподілу тимчасово вільної вартості (в грошовій чи товарній формі) на умовах повернення та платності. Управління кредитним портфелем доцільно розглядати як процес, що складається із пяти послідовних етапів: вибору кредитної політики; аналізу ринку кредитів; формування кредитного портфеля; перегляду кредитного портфеля; оцінки ефективності кредитного портфеля. Розвязання проблеми управління кредитним портфелем комерційного банку значною мірою може бути вирішене завдяки ретельному аналізу кожного етапу процесу управління кредитним портфелем (якщо розглядати управління кредитним портфелем як процес, що складається із певних послідовних етапів). Методи управління кредитним портфелем доцільно досліджувати на трьох ієрархічних рівнях: на рівні банку (економічні показники, авторизація); на рівні кредитного портфеля (диверсифікація, лімітування, створення резервів, страхування, продаж кредитів, секюритизація) та на рівні окремої позички (аналіз кредитоспроможності позичальника, аналіз та оцінка кредиту). Традиційний підхід до управління кредитним портфелем банку визначено як підхід, що ґрунтується на неформалізованих філософських методах пізнання (наукової уяви, інтуїції), використовує в розрахунках коефіцієнтний аналіз, функціонує у будь-якому середовищі, є простим, швидким та дешевим у застосуванні; нетрадиційний - як підхід, що ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання, використовує в розрахунках теорію ймовірності, статистику, економетрію, функціонує у стабільному ринковому ("ідеальному") середовищі, є складнішим, повільнішим та дорожчим у застосуванні порівняно з традиційним (див. табл.Загальний кредитний портфель банків України характеризується: високою питомою вагою короткострокових позичок; домінуванням кредитів у поточну діяльність, наднизьким рівнем кредитів, наданих в інвестиційну діяльність; нерівномірним розподілом кредитних ресурсів між регіонами; високою питомою вагою кредитів, наданих в іноземній валюті; розбалансованою структурою кредитного портфеля за галузями; зменшенням питомої ваги кредитів, наданих НБУ комерційним банкам; диспропорцією між кредитами фізичним і юридичним особам на користь останніх; зацікавленістю комерційних банків у кредитуванні недержавних підприємств; наявністю значної кількості малих кредитних портфелів з незначною кількістю кредитів; тиском на кредитний портфель з боку проблемних кредитів. У підрозділах 2.2 "Теорія традиційного підходу управління кредитним портфелем банку" та 2.3 "Застосування традиційного підходу при управлінні кредитним портфелем (на прикладі АБ "Ажіо") досліджено в теорії та на практиці основний метод традиційного підходу управління кредитним портфелем - метод аналізу показників, що дозволяє банку всебічно оцінити роботу з управління власним кредитним портфелем. До складу методу аналізу показників включені такі класифікаційні групи: обовязкові показники кредитного ризику, встановлені НБУ; агреговані показники якості управління кредитним портфелем; показники достатності резервів банку для покриття збитків; показники дохідності кредитного портфеля; показники, що вимірюють вплив змін процентних ставок на чистий процентний дохід банку та дохідність кредитного портфеля. До показників достатності резервів банку для покриття збитків віднесено: коефіцієнт захищеності кредитного портфеля резервом; коефіцієнт покриття кредитного ризику капіталом банку; показник частки якісних позичок в кредитному портфелі; показник частки проб