Важливі складові системи підготовки військових кадрів. Зміни статусу військових кантоністів у першій чверті ХІХ століття. Повстання новгородських і староруських поселенців 1831 року, його значний вплив на зміну структури округів військових поселень.
Аннотация к работе
Згідно з цим проектом передбачалось заснувати приватні училища військових вихованців для навчання і виховання солдатських дітей в усіх містах, де були гарнізонні полки чи батальйони, а також створити Головне училище військових вихованців для 300 кадетів і 700 солдатських дітей, але, з огляду на те, що проект був визнаний дуже дорогим (за попередніми підрахунками, витрати могли перевищити більше 1 млн. рублів), він був відхилений340. Однак, 1805 р. реорганізація військово-сирітських відділень все ж таки була проведена , у звязку з чим солдатських дітей, які навчались у школах військового відомства й перебували на утриманні держави, стали називати “кантоністами”341. Це було обумовлено тим, що зараховували до цих військово-навчальних закладів дітей, які були здатні до стройової служби, мали відповідні фізичні дані, а також перевага надавалась дітям із тих сімей, які мали декілька синів. З 18-ти років кантоністи, які були придатні до стройової служби, вступали до резервних батальйонів та ескадронів, де перебували два роки, а після досягнення 20-ти років, отримавши необхідні знання й уміння, які вимагались від солдата строкової служби, прибували на комплектування діючих батальйонів і ескадронів своїх полків рядовими. Однак, мінімальний вік дитини не завжди враховувався, і в спогадах трапляються відомості про відправку в рекрути і у більш ранньому віці: “Мені було 9 років, коли я був призначений у рекрути й повинен був стати кантоністом”352. І.