Структура іншомовної стратегічної компетенції суб’єкта вивчення іноземної мови. Модель готовності, критерії оцінювання, показники і рівні сформованості іншомовної стратегічної компетенції вчителів. Аналіз результатів запровадження розробленої технології.
Аннотация к работе
В останнє десятиріччя почали зявлятися перші вітчизняні та зарубіжні дослідження, що окреслили шляхи вирішення окремих теоретичних і практичних питань підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Крім того, у вітчизняній педагогіці недостатньо розробленими є зміст і структура іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції субєкта вивчення іноземної мови, готовності вчителя іноземної мови до її формування в учнів середнього закладу освіти; не визначені критерії, показники та рівні оцінювання означеної готовності; не розроблено технології підготовки майбутнього вчителя іноземної мови. На шляху розробки вказаних питань постають такі суперечності: між відсутністю у вітчизняних освітньо-нормативних документах конкретних вимог щодо підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції та нагальною потребою в такій підготовці; між необхідністю додержання у вітчизняних освітньо-нормативних і навчально-методичних документах єдиного терміну, що позначав би стратегічну (діяльнісну) компетенцію та співіснуванням таких понять як: загальнонавчальна компетенція, діяльнісна компетенція та стратегічна (діяльнісна) компетенція; між неузгодженістю нормативних вимог щодо розвитку цієї компетенції в учнів та необхідністю розробки чітких орієнтирів для організації навчання. Розробити та експериментально перевірити ефективність технології підготовки майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, а також підготувати рекомендації щодо формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що підготовка майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції набуває ефективності за умов: цілеспрямованої організації процесу формування діяльнісної та психолого-педагогічної готовності студентів у теоретичній, практичній і внутрішньоособистісній сферах; уточнення змісту підготовки майбутнього вчителя іноземної мови шляхом вивчення й інтерпретації даних щодо вихідних особистісних ресурсів та типологічних індивідуальних характеристик студентів кожної групи.У першому розділі - “Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції” - на основі вивчення вітчизняної освітньо-нормативної документації та застосування методу контент-аналізу визначено сутність поняття “стратегічна компетенція"; розроблено структуру стратегічної (діяльнісної) компетенції, укладено класифікацію стратегій іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, розроблено структуру цієї компетенції як характеристики субєкта вивчення іноземної мови та готовності вчителя до її формування, визначено критерії оцінювання, рівні та показники цієї готовності. Аналіз освітньо-нормативних і науково-педагогічних джерел дозволив визначити іншомовну стратегічну (діяльнісну) компетенцію як здатність самостійно формулювати та ефективно вирішувати навчально-комунікативні проблеми, що виникають у процесі вивчення іноземних мов, усвідомлюються як труднощі у виконанні того чи іншого навчально-комунікативного завдання та можуть бути подолані шляхом застосування певного раціонального способу або способів дій. Вона містить три складових: навчальну компетенцію в іноземній мові, що є загальнопредметною інтерпретацією освітніх ключових навчально-пізнавальних компетенцій у циклі мовних дисциплін і визначена як здатність самостійно вчитися, тобто ефективно здійснювати або вдосконалювати навчально-пізнавальну та дослідницьку діяльність у будь-якій освітній галузі; елементи соціальної компетенції, що походить з освітніх ключових соціально-трудових компетенцій і також має загальнопредметний статус (здатність і бажання ефективно співпрацювати з іншими учасниками іншомовного комунікативного процесу з метою спільного досягнення цілей спілкування) та предметну стратегічну (компенсаторну) компетенцію (здатність використовувати вербальні та невербальні комунікативні стратегії для досягнення цілей і завдань спілкування шляхом уникнення зривів у ньому, викликаних недостатньою комунікативною компетентністю співрозмовників). Установлено, що психолого-педагогічна готовність зумовлює здатність учителя іноземної мови ефективно організовувати як процес засвоєння учнями іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, так і власну педагогічну діяльність і передбачає наявність таких компонентів: а) теоретичного (психологічні, дидактичні, методичні, технологічні, науково-дослідницькі знання); б) практичного (гностичні, конструктивно-проектувальні, навчально-практичні, організаторські, виховні та розвивальні вміння); в) внутрішньо особистісного (ціннісні орієнтації та особистісні риси майбутнього вчителя, значущі для формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції). У другому розділі - “Експериментально-дослідницька робота з