Визначення готовності дітей до навчання в школі, характеристика її складових, а саме розумову, психологічну і фізичну готовність. Аналіз проблеми наступності в сучасній початковій школі з урахуванням досвіду масової школи і передовий педагогічний досвіду.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Підготовка дітей до навчання в школі як психолого-педагогічна проблема 1.1 Поняття готовності дітей до навчання в школі 1.2 Характеристика складових готовності дітей до шкільного навчання 1.2.1 Розумова готовність 1.2.2 Психологічна готовність 1.2.3 Фізична готовність 2. Розвязання проблеми наступності в сучасній початковій школі 2.1 Досвід масової школи і передовий педагогічний досвід 2.2 Результати експериментального дослідження і його ефективність Висновки Список використаної літератури Вступ З прийняттям Закону України „Про загальну середню освіту перед освітянами постало серйозне завдання - з вересня 2001 року вони повинні були готувалися до того, що до школи прийдуть першокласники-шестилітки, які навчатимуться за новим 12-річним терміном навчання. Але не можна не рахуватися з тим, що цей досвід мали, по-перше, не всі школи (приміром, у Харкові число першокласників-шестиліток сягало тільки 7-8 %, а у 2000 році не перевищувало 3% порівняно з числом першокласників-семиліток); а, по-друге, - навчання цих дітей, як правило, організовувалося на базі дитячих дошкільних закладів. Отже, школі все ще належить вирішити питання про створення відповідних умов для навчання шестилітніх учнів з урахуванням психофізіологічних особливостей цього віку. Проте перехід до систематичного навчання викликає в учнів певні труднощі, адже школа з перших днів ставить перед дитиною ряд завдань, які не повязані із безпосереднім її досвідом. Інші визначають шкільну зрілість як досягнення такого ступеня в розвитку дитини, за яким вона стає здатною брати участь у шкільному навчанні (Шванцара І.); або як сукупність певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до вимушеної регуляції своєї пізнавальної діяльності та до соціальної позиції школяра (Божович Л.). На наш погляд, О.Запорожець найбільш чітко й містко визначив поняття готовності до навчання в школі [14]. Одним із основних засобів виконання цього завдання є створення соціально-побутових умов і комфортного середовища перебування молодшого школяра в школі. Щоб зберегти самоцінність дитинства та полегшити адаптацію до шкільного навчання, в початковій ланці мають враховуватися та продовжуватися характерні для дошкільного віку моменти: використання мотивів ігрової поведінки, цілеспрямований розвиток сенсорних процесів: чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору. Вони мають зрозуміти, що порівняння здійснюється у певному порядку.