Характерні ознаки страхування, його призначення, функції та учасники. Система державного соціального забезпечення в Україні. Державне регулювання, роль та значення страхування. Нарахування єдиного внеску. Економічний механізм соціального страхування.
Аннотация к работе
Вступ Одним із стовпів соціальної політики ринкових економік є обовязкове соціальне страхування, механізми якого дозволяють справедливо і ефективно акумулювати і цілеспрямовано розподіляти фінансові ресурси, забезпечуючи медичну допомогу і соціальний захист працюючим і членам їх сімей у випадках настання відповідних ризиків. Унікальність інституту соціального страхування, що виконує «державно - публічні» функції соціального захисту, полягає, в тому числі, і в його позитивному впливі на формування збалансованого «соціально - ринкового» менталітету населення. У цьому звязку, метою роботи є вивчення характерних ознак системи соціального страхування в Україні. Загальна характеристика системи соціального страхування в Україні 1.1 Характерні ознаки страхування, його призначення, функції та учасники Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.[8] Соціальне страхування - встановлена, контрольована і гарантована державою система забезпечення, підтримки престарілих, непрацездатних громадян за рахунок державного цільового позабюджетного Фонду соціального страхування, а також інших колективних і приватних страхових фондів. У модельному законі про державне соціальне страхування, який був прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав учасниць СНД (постанова № 10- 4 від 6 грудня 2000 р.) державне соціальне страхування визначено як частина системи соціального забезпечення, яка організована державою в інтересах застрахованих з метою забезпечення державних гарантій від можливих наслідків соціальних та/або професійних ризиків і полягає в матеріальному забезпеченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної і реабілітаційної допомоги. Імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо. 2. Поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові платежі після обєднання їх у страховий фонд підлягають (за вирахуванням витрат, за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику. 3. Перерозподільний характер відносин, який регулює участь більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які отримують право на виплати із страхового фонду. 4. Страховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страховики (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України Про господарські товариства з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Так, юридичні та фізичні особи сплачують до Фонду соціального страхування України внески в розмірі 5,5 відсотка від обєкта оподаткування, а самі працівники зі свого заробітку - 0,5 відсотка від загальної суми заробітної плати.