Синдром емоційного вигорання як негативна реакція працівника на стреси, зумовлені професійною діяльністю, що містять психологічні, психофізіологічні та поведінкові компоненти. Стадії і ознаки даного процесу. Принципи розвитку стресостійкості особистості.
Аннотация к работе
Представники професій, чия діяльність повязана з інтенсивним спілкуванням, рано чи пізно починають відчувати такі симптоми: втома занижена самооцінка скарги на здоровя втрата почуття гумору утрата сил. Стадії та ознаки професійного вигорання попередження звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності надмірна захопленість працівника робочим процесом відмова або мінімізація своїх потреб поза робочим процесом скорочення часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження залежність від сторонньої думки знеособлення себе та свого впливу на робочий процес втрата інтересу до прийняття спільних рішень відчуження втрата радості від роботи емоції притупляються, у взаєминах відчувається відстороненість. дедалі частіше зявляється невизначене роздратування «Дайте мені спокій!» зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами діти потерпають від негуманного ставлення, контролю та нагляду педагога власні невдачі вчитель приписує іншим людям зникає емпатія - замість неї приходять байдужість і цинічність звучать саркастичні репліки про незадовільну матеріальну компенсацію, заклики саботувати через це робочий процес виснаження відчуження набуває яскравішого вираження негативні почуття і роздратування вже не можна приховати (просто неможливо їх тримати їх у собі!) почуття вини й сорому, що отруюють навіть незначні проблиски радості та інтересу емоційне ставлення до світу «сплющене», проявляються елементарні захисні установки та схеми гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку; стійке безсоння; раптові приступи нудоти, запаморочення) можуть розвиватися залежності, змінюватися звички в харчуванні розчарування та відчай це завершальна стадія, її маркери - - відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки роботи, а й життя в цілому - своєрідне оціпеніння, імпульсивність та хаотичність рухів - абсентний вираз обличчя й очей Хто досяг цієї стадії, має лише два виходи: попрощатися з роботою, що повязана зі спілкуванням з людьми розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії (психоаналізу, логотерапії, клієнт-центрованої терапії) Профілактика професійного вигорання Одна з характеристик особистості, що дає змогу протистояти професійному вигоранню, - це стресостійкість. Стадії та ознаки професійного вигорання попередження звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності надмірна захопленість працівника робочим процесом відмова або мінімізація своїх потреб поза робочим процесом скорочення часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження залежність від сторонньої думки знеособлення себе та свого впливу на робочий процес втрата інтересу до прийняття спільних рішень відчуження втрата радості від роботи емоції притупляються, у взаєминах відчувається відстороненість. дедалі частіше зявляється невизначене роздратування «Дайте мені спокій!» зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами діти потерпають від негуманного ставлення, контролю та нагляду педагога власні невдачі вчитель приписує іншим людям зникає емпатія - замість неї приходять байдужість і цинічність звучать саркастичні репліки про незадовільну матеріальну компенсацію, заклики саботувати через це робочий процес виснаження відчуження набуває яскравішого вираження негативні почуття і роздратування вже не можна приховати (просто неможливо їх тримати їх у собі!) почуття вини й сорому, що отруюють навіть незначні проблиски радості та інтересу емоційне ставлення до світу «сплющене», проявляються елементарні захисні установки та схеми гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку; стійке безсоння; раптові приступи нудоти, запаморочення) можуть розвиватися залежності, змінюватися звички в харчуванні розчарування та відчай це завершальна стадія, її маркери - - відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки роботи, а й життя в цілому - своєрідне оціпеніння, імпульсивність та хаотичність рухів - абсентний вираз обличчя й очей Хто досяг цієї стадії, має лише два виходи: попрощатися з роботою, що повязана зі спілкуванням з людьми розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії (психоаналізу, логотерапії, клієнт-центрованої терапії).