Сутнісні характеристики позбавлення волі як виду покарання, його загальні та індивідуальні риси. Традиційні та сучасні науково-теоретичні погляди на покарання та його нормативне закріплення, а також особливості відображення в сучасному законодавстві.
Аннотация к работе
Зясування ознак позбавлення волі як виду покарання завжди викликало науковий інтерес і не в останню чергу це зумовлено історичним розвитком інституту позбавлення волі, модифікацією його сутності та змісту, оновленням цілей та іншими змінами у сфері реалізації цього покарання. Кістяківський, визначаючи покарання, вказував на такі його ознаки: 1) заходи, які за вироком приймаються проти злочинця; 2) вони завдають йому страждання та забирають різні види благ і прав, що йому належать; 3) покарання є прямим наслідком злочину; 4) є відображенням завданого удару, реакцією з боку суспільства, інтереси якого зачеплені злочином [1, с. Сучасне нормативне визначення покарання загалом відображає його сутнісні та формальні ознаки: «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. Незважаючи на те, що судимість логічно наступає за покаранням, у кримінально-правовій літературі вже не перший рік дискутується питання, є судимість ознакою покарання чи лише його наслідком. Так, ще за радянських часів деякі фахівці пропонували відмовитися від судимості, аргументуючи свою думку тим, що правообмеження, повязані з судимістю, не сприяють поверненню осіб, які відбули покарання, до кола правослухняних осіб. їх сучасні однодумці вважають, що інститут судимості, який зберігається у національному кримінальному законодавстві з часів тоталітарної епохи, не може розглядатися інакше, як анахронізм, який не відповідає реаліям демократичного суспільства - він здійснює фактичну селекцію громадян, що грубо порушує принцип рівності громадян перед законом і судом, закрі - пленийу ст.