Характеристика озерних природно-аквальних комплексів (ПАК) світу, України і Полтавщини: класифікація, живі організми, природні компоненти, види їх взаємодій. Географічно-краєзнавчий підхід та методичні рекомендації до вивчення ПАК у шкільній географії.
Аннотация к работе
ДИПЛОМНА РОБОТА із спеціальності 6.040104 - Географія Озерні природно-аквальні комплекси та їх вивчення у шкільній географії ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ В ОЗЕРНИХ ПАК 1.1 Походження улоговин, їх основні типи 1.2 Хімічний склад та солоність озерної води 1.3 Живлення і водний режим озер 1.4 Термічний режим і динаміка озерної води Розділ 2. ВЗАЄМОДІЯ ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ В ОЗЕРНИХ ПАК 2.1 Живі організми в озерах у контексті абіотичного природного середовища 2.2 Види взаємодій в озерних ПАК 2.3 Класифікація озерних природно-аквальних комплексів Розділ 3. ГЕОГРАФІЧНО-КРАЄЗНАВЧИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ОЗЕРНИХ ПАК 3.1. Вивчення озерних ПАК у шкільному курсі географії 3.2 Змістове забезпечення краєзнавчого підходу до вивчення озерних ПАК ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність теми: у загальній класифікації природно-аквальних комплексів (за Ф.М. Мільковим) виділяють озерні природно-аквальні комплекси. Вони широко представлені на різних материках, є і в Україні. Обрана нами тема являється однією з важливих частин географічної науки. Брак часу на вивчення озер на уроках географії спонукав нас до розробки нових можливих форм їх вивчення. В діапазон нашого дослідження входять як озера світу так і України та Полтавщини. Озера - це своєрідні водні природні комплекси, що різко відрізняються від оточуючих комплексів суходолу. Серед них понад 7 тисяч площею 0,1 кмІ і більше. Всі процеси, що проходять в озерах, - геологічні, фізичні, хімічні, біологічні - вона вивчає комплексно, у взаємозв’язку з водозбором озера. Великий вклад в розвиток лімнології зробили російські і радянські вчені Д.Н. Анучін, Л.С. Берг, С.Д. Муравєйський, Г.Д. Верещагін, Л.Л. Россолімо та інші. “Методика викладання географії в школі”, Дьяконов К.Н. та ін. Завдання: - дати загальну характеристику природних компонентів в озерних природно-аквальних комплексах; - з’ясувати види взаємодій природних компонентів в озерних природно-аквальних комплексах; - обґрунтувати географічно-краєзнавчий підхід до вивчення природно-аквальних комплексів. Так описовий метод використовувався практично в усіх розділах, спостереження при розгляді живих організмів та озер Полтавської області, порівняльний при характеристиці біотичних та абіотичних складових різних озер, системного аналізу при класифікації, синтезу при поєднанні інформації з джерел і власних спостережень. Перший розділ називається «Загальна характеристика природних компонентів в озерних ПАК», він складається з чотирьох підрозділів де основна увага приділяється взаємодії абіотичних компонентів. Для озерних ПАК із незначною інтенсивністю динаміки води і сповільненим водообміном природний компонент вода у їх складі хоча й залишається основним субстратно, проте більшість своїх ознак набуває внаслідок дії на нього інших природних компонентів. Тому перейдемо безпосередньо до їх характеристики. 1.1 Походження улоговин, їх основні типи Озера утворюються в замкнутих пониженнях на суші, які виникають в результаті прояву ендогенних, протікаючих усередині Землі, і екзогенних -зовнішніх процесів. Ендогенні процеси створюють крупні нерівності земної поверхні: гори, западини, розломи земної кори, скиди, вулкани. Екзогенні процеси створюють дрібніші нерівності ерозійного, льодовикового, мерзлотного, еолового, карстового, обвального рельєфу. Тому озерні улоговини за будовою відрізняються великим різноманіттям. Будова озерних улоговин, форма, величина, глибина і навіть деякі властивості озерних вод багато в чому залежать від походження. Про це свідчить форма таких озер, як Байкал, Танганьїка, Ньяса, Мертве море, що займають глибокі і витягнуті грабени. (Додаток А) Тектонічні процеси виявляються не тільки у вигляді швидких зсувів або розломів ділянок земної кори; вони можуть протікати дуже поволі, викликаючи прогинання пластів осадкових порід. Австралії на невеликому базальтовому плато в Північному Квінсленді є група маарів; частина з них зайнята озерами. Найбільш крупні з них - Баррін і Ічам - мають площу до 1 км2, найбільші глибини 65 м. При виверженні вулканів нерідко потоки лави загачують річкові долини або грабени, утворюючи природні дамби. Нерідко відбувається загачування гірських долин обвалами, зсувами, моренами льодовиків. Моренні вали, загачувавши долини, сприяють виникненню загатних озер. Як правило, моренні загатні озера невеликі, витягнуті в довжину, але досить глибокі - 10-20 м і більше. Звичайно вони спускаються річками або заповнюються наносами льодовикових річок. Озерні райони Канади, Скандинавії, Кольського півострова, Карелії, західної і східної Прибалтики - це ландшафти, народжені материковим льодовиком. Наприклад, озеро Хурніндальсватн в Норвегії витягнуте на 10 км, а глибина його досягає 514 м. Чим старша річка, тим вона багатша такими підковами (Рис. 1.3). Рис.1.3 Схематичне зображення озера-стариці [62] В умовах сухого клімату на місці русел річок часто утворюються плесові озера. Підземні води, розчиняючи гірські породи, утворюють під