Історичні аспекти виникнення рекреаційно-оздоровчої діяльності як із найстаріших видів економічної діяльності та умови відтворення трудових ресурсів. Територіальна організація рекреаційної діяльності в Україні, фактори, проблеми та стратегії її розвитку.
Аннотация к работе
Тим більше, що в останні роки в умовах економічної кризи та надмірного впливу суспільства на природне довкілля в Україні спостерігається швидке зростання захворювань та значне зниження показників природного приросту населення. Оздоровчий відпочинок - це комплекс умов і заходів, що забезпечують охорону здоровя, профілактику захворювань, поточне медичне та санітарно-гігієнічне обслуговування, режим харчування і відпочинку, заняття фізичною культурою і спортом, туризмом. Оздоровчі заклади - центри, санаторії, бази та інші заклади незалежно від організаційно-правових форм, форм власності, розташовані в екологічно безпечній місцевості, які функціонують у літній період або протягом року, що устроєні із дотриманням санітарних, протипожежних, технічних норм і вимог, що забезпечують безпеку життя і здоровя. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоровя - є найвищою соціальною цінністю. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу.Рекреаційно-оздоровча діяльність - явище давнє, яке своїми початками сягає первіснообщинного ладу. Примітивні побудови для лікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних курортів. Властивості лікувальних мінеральних вод та грязей, їхні цілющі фактори ставали основою лікувальних таємниць храмів, нерідко являлись предметом релігійного культу. Проте рекреаційно-оздоровча діяльність особливо широкого поширення набула в Древній Греції і Римі. Рекреаційно-оздоровча діяльність належить до найстаріших видів економічної діяльності, адже потреба в лікуванні і оздоровленні, а також цікавість до нового, ознайомлення із звичаями, традиціями та визначними місцевостями різних народів закладена в генетичних особливостях людини.Потреби у відпочинку та туризмі визначаються необхідністю зняття фізичної, психічної втоми та напруги, бажанням духовного, інтелектуального, фізичного розвитку. Отже, на попит, з одного боку, великий вплив має матеріальна забезпеченість населення регіону, з іншого - пропозиція, можливість вибору згідно смаків, звичок, очікувань рекреантів, що формуються під впливом таких факторів як вік, стать, соціальна належність, традиції, релігійні та національні особливості, уподобання, стан здоровя. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування. Чимале значення для лікування і відпочинку мають рекреаційні ресурси Полісся. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо.Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій сконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка). Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Існує перелік та межі 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму. До нього відносяться: Батилиман - Ласпі, Форос - Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Симеїз, Алупка, Місхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Фрунзенське, Карабах, Алушта, Семидвіря-Клімат тут винятково сприятливий, - період з температурою, вищою за 10 °С триває 7 місяців.В роботі рекреаційної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Після розпаду Радянського Союзу в санаторно-курортній галузі України склалась складна ситуація. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця“ дало змогу не тільки зберегти, але й дати поштовх до розвитку курортної системи незалежної України [15]. Типологічна уніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого має стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО. Розвиток індустрії колективного відпочинку, орієнтований на задоволення потреб рекреантів низького та середнього рівня забезпеченості, передбачає модернізацію санаторіїв, реконструкцію будинків відпочинку з цілорічним режимом роботи, розвиток мережі туристичних маршрутів (пішохідних, водних, кінних), розвиток мережі супутніх послуг для рекреантів.Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санатор
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Істория виневкення рекреаційно-оздоровчої діяльності
1.2 Становлення та розвиток оздоровчо-рекреаційних ресурсів України
2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Територіальна організація рекреаційної діяльності в Україні
2.2 Фактори, що сприяють розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні
3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
3.1 Проблеми розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні
3.2 Стратегії розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні