Початок політичної діяльності Бісмарка. Роль Бісмарка в утворенні Північно-німецького союзу. Утворення Німецької імперії. Особливості дипломатії після утворення Німецької імперії. Значення політики для подальшого військово-політичного розвитку Німеччини.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ Розділ І. Отто фон Бісмарк на шляху створення Німецької імперії 1.1 Початок політичної діяльності Бісмарка 1.2 Роль Бісмарка в утворенні Північно-німецького союзу 1.3 Утворення Німецької імперії Розділ ІІ. Основні риси дипломатії Бісмарка 2.1 Загальна характеристика дипломатії Бісмарка 2.2 Особливості дипломатії Бісмарка після утворення Німецької імперії Висновки Список використаних джерел та літератури Додаток 1 ВСТУП Актуальність теми визначається необхідністю дослідження такої колоритної постаті в Німецькій політичній історії, як Отто фон Бісмарк. Також варто відмітити, що Бісмарк був видатним дипломатом і вмілим воєначальником, що в повній мірі проявилося в період так званих прусських війн кінця 1860-х - початку 1870-х років, а також в роки подальшої дипломатичної діяльності Бісмарка. Про дипломатичний талант Бісмарка наочно свідчить і дане йому прізвисько - залізний канцлер. В процесі роботи над курсовою роботою використовувались наступні літературні джерела: монографії, присвячені історії Німецької імперії; навчальні посібники; історичні нариси та біографії Отто фон Бісмарка, а також три томи мемуарів самого Бісмарка Мысли и воспоминания [1], на яких можна зупинитися більш детально. Він наводить одні факти, замовчуючи другі; дає вибіркове трактування третім, але, незважаючи на це, його Мысли и воспоминания - чудовий твір мемуарної літератури ХІХ століття і, як це було відразу відмічено, свого роду політичний заповіт Бісмарка. Історіографія. Підкреслюється, що Бісмарк несе відповідальність за перетворення Німеччини в джерело небезпеки в Європі, а також за її агресорську діяльність. Територіальні межі охоплюють райони Рейну, Німеччини та Прусії кінця ХІХ ст.. Якщо його погляди на роль сили, як вирішального аргументу в політичній та дипломатичній боротьбі, сформувались ще в період революції 1848 року, то розуміння ролі сили в об’єднані Німеччини під гегемонією Пруссії прийшло пізніше. Серед десятка дрібних держав, головну роль відігравала Австрія, тоді як Пруссія повинна була задовольнятися більш скромним положенням. Заручившись нейтралітетом Франції, Пруссія напала на Данію, яка була швидко розгромлена. Великі європейські держави, в особі Англії, Франції та Росії, виявились безсилими завадити краху проіснувавшому чотири століття і визнаному міжнародним договором зв’язку Шлезвіга та Гольштейна із Данією. Від нього ж, як показало найближче майбутнє, залежав хід справ в Німеччині в цілому і в Прусії зокрема. Позиція нейтралітету, зайнята царською Росією в зв’язку з війною Прусії та Австрії проти Данії, укріпила Бісмарка в розумінні того, як важливо для Прусії підтримувати добрі стосунки із східною сусідкою.