Оцінка та управління ресурсним потенціалом банків - Автореферат

На основі огляду та систематизації досліджень з питань управління ресурсним потенціалом банків узагальнено теоретичні підходи до розкриття суті ресурсів та ресурсного потенціалу, удосконалено класифікацію ресурсів банку та охарактеризовано методичний інструментарій управління ресурсним потенціалом банків. З огляду на це, виділено основні ознаки ресурсного потенціалу банку, які є ключовими при розгляді суті даного поняття: 1) ресурсний потенціал визначається існуючими та потенційними можливостями функціонування банку, визначаючи масштаби його діяльності на ринку фінансових послуг, причому у даний аспект входять не лише реалізовані можливості, але й нереалізовані з певних причин; 2) можливості банку залежать від наявної величини фінансових ресурсів, що визначає його здатність до їх формування в майбутньому; 3) можливості банку щодо акумуляції ресурсів мають певну межу, обумовлену врахованими потребами та можливостями у їх використанні. Однак, оскільки банк - це установа, яка функціонує на ринку фінансових послуг як фінансовий посередник і акумулює тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, то першочергового значення у формуванні ресурсного потенціалу банків набувають фінансові ресурси, які є основою ресурсного потенціалу банків. Зокрема, за ступенем ризику залучення фінансових ресурсів доцільно виділити: 1) безризикові фінансові ресурси (ті джерела фінансових ресурсів, які залишаються доступними для банку без ризику вилучення, незалежно від прогнозів економічної ситуації в країні ? власний капітал); 2) фінансові ресурси з мінімальним ризиком (ті ресурси, які можуть бути залучені в банк в міру виникнення потреби у них чи недостатньої ліквідності з чітко обумовленим строком і визначеною процентною ставкою з можливістю необмеженого доступу до джерел коштів ? субординований борг, кредити НБУ та міжбанківські кредити); 3) фінансові ресурси з допустимим ризиком (фінансові ресурси, стосовно яких існують визначені часові рамки в межах яких банк володіє ними, однак існує ймовірність їх дострокового вилучення - строкові депозити банків і клієнтів); 4) фінансові ресурси з критичним ступенем ризику (сформовані із мінливих джерел, які визначаються високим ступенем ненадійності ? депозити до запитання клієнтів). Основне завдання ? визначення фактичних значень показників за визначений період часу; 3) оцінка існуючих (поточних) досягнень ? передбачає формування цілісної системи результативних значень показників з метою виявлення тенденцій розвитку окремих складових ресурсного потенціалу банку; 4) визначення цільових орієнтирів ? встановлення критеріальних значень показників, що дозволить кількісно конкретизувати окремі цілі, яких прагне досягти банк; 5) порівняння цільових орієнтирів з фактичними показниками ? є основою стратегічного планування ресурсного потенціалу банків, ґрунтується на основі розрахунку відхилень значень показників стратегічного і поточного планів і оцінкою намічених цілей банку та реальних досягнень; 6) визначення невикористаних резервів та факторів впливу ? дозволяє оцінити потенційні можливості банку щодо нарощування його ресурсного потенціалу та визначити позитивний або негативний вплив окремих факторів і розробити дієві методи управління залученням і запозиченням ресурсів; 7) контроль і реалізація існуючих та стратегічних можливостей щодо формування і розміщення ресурсного потенціалу банку ? є підсумковим етапом процесу управління ресурсним потенціалом банку, що здійснюється за посередництвом і під керівництвом менеджменту банку.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення методів оцінки та управління ресурсним потенціалом банків й підвищення їх ефективності. На основі узагальнення наукових підходів розкрито сутність банківських ресурсів, представлено чітке розмежування понять “банківські ресурси” та “капітал банку” й поглиблено концептуальні засади формування ресурсного потенціалу банку. На основі узагальнення існуючих підходів до класифікації ресурсів банку удосконалено їх класифікацію з виділенням поряд з такими критеріями як: джерела формування; економічний зміст (елементи); місце мобілізації; можливість прогнозування; належність; час використання; можливість управління; стабільність; рівень субєктів управління; ступінь терміновості зобовязань; валюта формування; принцип платності; резидентність субєктів формування; сегмент фінансового ринку мобілізації ресурсів введенням критеріальної ознаки «ступінь ризику залучення фінансових ресурсів». Процес управління ресурсним потенціалом банків покликаний забезпечити в кінцевому підсумку оптимальну структуру їх ресурсної бази, яка б комплексно враховувала їх прибутковість, ліквідність і ризик. При обґрунтуванні методичних підходів до аналізу ресурсного потенціалу банків необхідно брати до уваги наступне: необхідність урахування в нерозривній єдності істотної участі в отриманні прибутку як активів, так і пасивів (управління структурою балансу банку), що зумовлює потребу ви