Проведення аналізу всіх ризикових обставин у майновому страхуванні. Характеристика методів індивідуальних оцінок, середніх величин та процентів. Особливість правового забезпечення страхової діяльності. Необхідність, сутність і принципи перестрахування.
Аннотация к работе
Виходячи з одержаних висновків про можливу динаміку ризику, страховик робить його оцінку. Результати оцінки приймаються за основу для прийняття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема дозволяють віднести обєкт до певної групи, визначити тарифну ставку, яка найбільш обґрунтовано відповідала б даному ризику. Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Оцінюючи збитки, доцільно розрізняти такі його види: ризики, які можливо застрахувати; ризики, що неможливо застрахувати; сприятливі й несприятливі ризики; технічний ризик страховика. Щоб встановити, чи є даний ризик страховим, необхідно застосувати слідуючі критерії: по-перше, ризик, який включається в розмір відповідальності страхової компанії, повинен мати ймовірний характер високого рівня;Правове забезпечення страхування становлять ухвалювані законодавчі та нормативні акти, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками. Улітку 1992 року Укрдержстрах за участю провідних страхових компаній, утворених у період 1990-1992 років, подав до Кабінету Міністрів України перший проект Закону "Про страхування", спрямований на узгодження позицій кількох причетних до страхової справи міністерств і відомств. Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування" став фактично першим базовим законодавчим актом, який забезпечив системне правове регулювання страхової діяльності. У першому розділі встановлюється головний понятійно-термінологічний апарат: визначаються такі базові поняття, як страхування, страховики, страхувальники, обєкти і види страхування, форми страхування, страхові ризики і страхові випадки, страхова сума, страхове відшкодування, страхові платежі і тарифи, співстрахування, перестрахування, обєднання страховиків, страхові агенти та страхові брокери і деякі інші. Другий розділ Закону регулює порядок проведення страхування: визначає вимоги до договорів та правил страхування й відповідної валюти, установлює обовязки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації.Перестрахування виражає систему відносин, згідно якої страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям. В основі перестрахування - договір, у відповідності з яким одна сторона - страховик - передає повністю чи частково страховий ризик (групу страховик ризиків певного виду) іншій стороні - перестраховику. Таким чином, в договорі перестрахуванні діють дві сторони: страхове товариство, що передає ризик (перестраховочний ризик) і страхове товариство, яке приймає ризик на свою відповідальність як перестраховик. В цьому звязку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, якій його приймає,-цесіонарієм. Наступна передача перестраховочного ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик в перестрахуванні третьому учаснику, ретроцедентом.
План
План
1. Оцінка ризиків у майновому страхуванні
2. Правове забезпечення страхової діяльності
3. Необхідність, сутність і принципи перестрахування
Список використаної літератури
1. Оцінка ризиків у майновому страхуванні
Список литературы
1. Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”// України -business.-2001.- 6-13 листопада, №44.
2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від12 липня 2001р.// України -business.-2001.- 4-11 вересня, №35.
3. Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування прибутку підприємств // України - business.-2003.-21-28 січня, №3.