Розширення асортименту декоративних рослин для озеленення м. Херсона. Визначення ефективності широкого застосування у озелененні Херсона декоративного інтродуцента альбіцію ленкоранську. Негативні наслідки при введенні в культуру нових видів рослин.
Аннотация к работе
Жорсткі умови навколишнього середовища обумовили небагатий породний склад деревних рослин. Збільшення видового різноманіття рослин, які використовуються для озеленення міста є актуальною на сьогодні проблемою. Перенесення нових видів на території, в яких рослини раніше не росли дозволяє збагатити флору певного регіону, розширити асортимент рослин для озеленення урбанізованих територій. Теоретичні аспекти оцінки інтродукції розглядаються у роботах Н.А. Актуальність роботи обумовлена потребою у розширенні асортименту декоративних деревних рослин для потреб зеленого будівництва, ландшафтного дизайну, садовопаркового будівництва у місті Херсоні, які будуть відповідати вимогам декоративності та характеризуватись високою стійкістю до лімітуючих факторів.Наприклад, рослини з високою морозостійкістю такі як модрина європейська, ялина звичайна, ялиця європейська мало використовуються в озелененні міст півдня України, оскільки мають низьку посухостійкість і тому систематично потерпають від нестачі вологи, високих температур та суховіїв у літній період [13]. Рослини які мають тривале та рясне цвітіння, як правило, страждають від ранньоосінніх та пізньовесняних морозів аридної зони. Узагальнені дані з успішності інтродукції дозволяють звести до мінімуму негативні наслідки при введенні в культуру нових видів рослин [13]. Відсутність критичних низьких температур у зимовий період у Херсоні протягом останніх пяти років, показує позитивну динаміку адаптації альбіції у місті. Рослини добре вегетують, спостерігається щорічний приріст зеленої маси, відмічено щорічне рясне цвітіння та плодоношення, що свідчить про пристосування рослин до нових умов.
Вывод
Розширення асортименту декоративних дерев та чагарників на сьогодні відбувається в основному в результаті стихійного процесу та не завжди має позитивний результат [10]. Збір даних з інтродукції рослин допомагає визначити ступінь адаптації певного виду до нових умов місцезростання, встановити його екологічну пластичність, яка забезпечать його нормальний розвиток в цих умовах [13].
Найбільший науковий та практичний інтерес викликають деревні види, які широко використовуються у містобудівництві, паркобудівництві, озелененні та благоустрої міста. Однак процес адаптації деревних рослин до нових умов також тривалий. Впровадженню їх в культуру передує тривалий практичний досвід, який дозволяє виявити стійкість та довговічність кожного окремого виду.
При перенесенні виду в нові умови будь-який екологічний фактор може виявитись лімітуючим. Наприклад, рослини з високою морозостійкістю такі як модрина європейська, ялина звичайна, ялиця європейська мало використовуються в озелененні міст півдня України, оскільки мають низьку посухостійкість і тому систематично потерпають від нестачі вологи, високих температур та суховіїв у літній період [13]. Для ефективного вирощування таких порід потрібно застосовувати спеціальні прийоми агротехніки. Рослини які мають тривале та рясне цвітіння, як правило, страждають від ранньоосінніх та пізньовесняних морозів аридної зони.
Прагнучи розширити асортимент декоративних насаджень, дослідники тим самим розширюють їх природний ареал, визначають його екологічний потенціал, який віддзеркалює спадкові властивості та історичні шляхи формування видової специфіки, які в природних фітоценозах зазвичай не проявляються [13]. Дослідження еколого-біологічних особливостей успішно інтродукованих видів в конкретному пункті інтродукції, їх флорогенетичних звязків та фітоценотичної приуроченості в природних місцезростаннях є базою для добору нових інтродуцентів та швидкому введенню в культуру корисних та необхідних рослин. Узагальнені дані з успішності інтродукції дозволяють звести до мінімуму негативні наслідки при введенні в культуру нових видів рослин [13]. Для міста Херсона такі дослідження є особливо актуальними, оскільки аридні умови вимагають ретельного добору асортименту дерев та чагарників.
Одним із перспективних інтродуцентів для міста Херсона є альбіція ленкоранська. Її природним ареалом є південь Азербайджану, нижні гірські ліси Ірану, Східна Азія [2], поширена також у межах Китаю, Японії, Індії, в культурі широко поширена на Кавказі, в Середній Азії, Узбекистані, Казахстані, Росії, Україні [10].
Згідно літературних джерел представники родини Mimosaceae R. Brown, до якого належить Albizia julibrissin, неперспективні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах помірного та помірно-холодного клімату [3, 7]. Це єдиний представник родини, що росте в Україні у відкритому ґрунті [4]. Відсутність критичних низьких температур у зимовий період у Херсоні протягом останніх пяти років, показує позитивну динаміку адаптації альбіції у місті. Рослини добре вегетують, спостерігається щорічний приріст зеленої маси, відмічено щорічне рясне цвітіння та плодоношення, що свідчить про пристосування рослин до нових умов.
Альбіція має низку декоративних якостей: зонтикоподібну ажурну крону, орнаментальне листя, рясне та тривале цвітіння. Її можливо використовувати як газонний солітер, у групових та алейних посадках. Перевагами цього виду є швидкий ріст, невимогливість до родючості ґрунту, за сприятливих умов здатність до рясного насіннєвого та порослевого відновлення. Також рослина добре переносить умови міста, є газостійкою та пилостійкою.
Однак, альбіція рослина теплолюбна, її слабка конкурентоспроможність з аборигенними деревними рослинами негативно позначається на її введенні в культуру в умовах міста Херсон.
В Херсоні трапляються близько 70 екземплярів альбіції як в різних обєктах озеленення так і в приватних садибах. Середній вік досліджених екземплярів становить 10-12 років. Трапляються екземпляри більше 20-25 років. Середня висота - 2,5-3 м. Деякі екземпляри сягають 3,5-4 м заввишки.
Тривалість періоду цвітіння складає 80-90 днів. Просунення її на північ стримує недостатня зимостійкість. Згідно літературних даних, рослина переносить без пошкоджень зниження температури до -10 ... -15 ОС, а при - 20 ... -22 ОС відбувається обмерзання основних гілок [4].
Морозостійкість рослин - досить консервативна, спадково закріплена властивість: кожен вид має мінімальну температурну межу, нижче якої нормальна життєдіяльність його неможлива. Знання цього температурного градієнта особливо важливі для інтродукційних деревних рослин [3]. Однак, на рослини протягом зимового періоду діють не тільки низькі температури, а і весь комплекс факторів навколишнього середовища, від яких залежить пошкоджуваність деревних рослин, тобто зимостійкість.
Для оцінки зимостійкості альбіції в умовах міста Херсона була використана шкала зимостійкості Е.Л. Вольфа [1] в інтерпритації Б.Л. Козловського та ін. [13]. Візуальна оцінка зимостійкості проводилась щорічно двічі за сезон: на початку активної вегетації (кінець квітня-початок травня), коли добре помітні зимові пошкодження і у середині літа, коли можна встановити ступінь відновлення втрачених частин. Остаточні висновки про зимостійкість зразка виноситься після критичної зими [13].
За результатами спостережень альбіції ленкоранської в умовах Херсона за представленою шкалою можна оцінити як слабкозимостійку рослину (2 бали), у якої систематично обмерзають або всихають одно- і дворічні пагони і квіткові бруньки, рослини в холодні зими обмерзають до поверхні ґрунту або снігу, однак відновлюються наступного вегетаційного періоду.
Наші спостереження виявили, що пошкодження та загибель екземплярів альбіції протягом зимового періоду повязана не тільки з низькими температурами, а також з низькою супутніх факторів.
Для міста Херсона характерні малосніжні зими і, навіть, при випаданні великої кількості снігу покрив його нестійкий, що призводить до глибокого промерзання ґрунту. Негативними факторами також виступають різкі коливання температур з листопада по березень: холодні періоди чергуються з відлигами. Підсилюють дію низьких температур сильні вітри. Протягом досліджуваного періоду в зимовий період спостерігались обледеніння гілок, а взимку 2015-2016 року льодова кірка на деревах утворювалась декілька разів, що призвело до відмирання та пошкодження осьових гілок у багатьох екземплярах.
На морозостійкість екзотів також впливає тривалість холодного періоду. Для такої теплолюбної рослини як альбіція тривалі заморозки з температурою нижче -10 ... -12 °С призводять до відмерзання окремих гілок, молоді рослини часто вимерзають до кореня. Однак короткочасні морози до -22 °С більшість дорослих рослин витримують. На зимостійкість окремих екземплярів також впливає їх місцерозташування. Ті екземпляри альбіції, які висаджені на відкритих просторах, або з навітряного боку підмерзали більше та гірше відновлювались наступного року, екземпляри висаджені всередині посадок, де нівелюється негативна дія вітру при низьких температурах, виявились більш витривалими до дії низьких температур. Тобто, при проектуванні посадок з альбіцією необхідно враховувати мікрокліматичні умови.
Для низки деревних екзотів велике значення для зимостійкості відіграє вік рослини [13], однак екземпляри альбіції ленкоранської подібної залежності в умовах міста Херсона за результатами наших спостережень не виявили.
Важливе значення для пристосування до зимових умов має своєчасний перехід у стан спокою [12, 13]. В умовах Херсона рослини у період спокою вступають досить пізно - в першу-другу декаду листопада. Рослини досить довго зберігають листя, що ми повязуємо з відносно високими температурами протягом цього періоду (середня температура листопада 8-12°С), а також адаптацією біологічних ритмів рослин до нових умов.
Таким чином, вирощування альбіції в умовах Херсона потребує ретельної підготовки. Для підвищення зимостійкості потрібно в середині літа вносити фосфорно-калійні добрива (краще всього - монофосфат калію), які сприяють здеревянінню пагонів і їх більшій стійкості до низьких зимових температур.
Ще однією перешкодою для введення в культуру декоративних рослин у Херсоні, є комплекс факторів, обумовлених посушливим кліматом, пошкоджуючий ефект яких може бути рівним або більш істотним, ніж сукупність несприятливих умов зимового періоду. Тому посухостійкість деревних рослин у Степовій зоні розглядається нами у якості однієї з найважливіших еколого-біологічних властивостей, що складає адаптаційну характеристику виду. Для оцінки посухостійкості ми обрали пятибальну шкалу А.Н. Корміліцина та І.В. Голубєвої, яка враховує наслідки посухи та потребу у поливі [5].
За результатами наших спостережень альбіція в умовах Херсона за представленою шкалою можна оцінити як рослину середньої по-сухосухостійкі: рослини задовільно розвиваються в звичайні роки, а у посушливі - змінюється ритм росту, частково пошкоджуються листя, вимагається періодичний полив (3 бали). Однак, слід зазначити, що максимальну декоративність рослина проявляє в умовах достатнього зволоження ґрунту, при якому рослини рясно квітнуть, мають тривалий період цвітіння.
Наступною властивістю, яка часто обмежує поширення інтродуцентів, є стійкість до хвороб та шкідників. Як за літературними джерелами, так і за нашими спостереженнями альбіція не пошкоджується хворобами та шкідниками.
При оцінці адаптації інтродуцента до нових умов місцезростання неможливо обійтись без аналізу його здатності до утворення здорового насіння здатного проростати у нових умовах.
За шкалою В.П. Малєєва [11] з поправками Б.Л. Козловського та ін. [13] репродуктивна здатність альбіції в досліджених умовах може бути оцінена у 4-5 балів. Рослини рясно квітнуть та плодоносять, дають невелику кількість самосіву, який зявляється поблизу материнських особин. Лабораторна схожість насіння становить 93%.
Для подальшої натуралізації альбіції важливим етапом є отримання нових особин з насіння місцевої репродукції. При цьому активізується адаптаційний процес [10], стійкість наступних поколінь до нових умов збільшується.
Альбіція ленкоранська - цінний високодекоративний інтродуцент з ажурною кроною та ремонтантним цвітінням. На території міста Херсон застосовується при озелененні у поодиноких та групових вуличних посадках. Даний вид оцінюється як слабкозимостійкий, тобто одно- та дворічні пагони систематично пошкоджуються у зимовий період. Однак, альбіція часто відновлюється даючи кореневу поросль, що звичайно робить її привабливою для дослідників. Рослина виявляє середні показники посухостійкості, може без пошкоджень існувати в умовах аридного клімату. Максимальну декоративність проявляє при правильному місцерозташуванні: максимальному освітленні та помірному зволоженні ґрунту. Цінною властивістю альбіції є її висока стійкість до хвороб та шкідників. Рослина відрізняється рясним цвітінням та плодоношенням. Такі еколого-біологічні властивості разом з великою енергією росту, невимогливістю до родючості ґрунту та стійкістю до міських умов дозволяє застосовувати альбіцію в озелененні міста Херсона.
Список литературы
декоративний рослина озеленення інтродуцент
1. Вольф Э.Л. Декоративные кустарники и деревья для садов и парков. Санкт-Петербург: Изд-во Девриена, 1915. 462 с.
2. Дендрофлора України. Дикорослі й культурні дерева і кущі. Покритонасінні. Частина ІІ. Довідник / М.А. Кохно [та ін.]; за ред. М.А. Кохна та Н.М. Трофименко. Київ: Фітосоціоцентр, 2005. 718 с.
3. Деревья и кустарники СССР / ред. П.И. Лапин. Москва: Мысль, 1966. 637 с.
4. Деревянко Н.В. Интродукция Albizzia julibrissin Durazz в южной степи Украины и перспективы ее использования в озеленении. IV відкритий зїзд фітобіологів Причорноморя: збірка тез доповідей / відп. ред. О.Є. Ходосовцев. Херсон: Айлант, 2011. С. 76.
5. Кормилицын А.Н., Голубева И.В. Древесные растения арборетума Государственного Никитского ботанического сада. Каталог дендрологических коллекций арборетума Никитского ботанического сада. Ялта: Таврида, 1970. 90 с.
6. Корольова О.В., Погасій А.Ю. Оцінка успішності інтродукції деревних листяних рослин парків та скверів м. Миколаєва. Науковий вісник МДУ імені В.О. Сухомлинського. Біологічні науки. 2014. Випуск 6.2. С. 33-36.
7. Кохно М.А. Каталог дендрофлори України. Київ: Фітосоціоцентр, 2001. 72 с.
8. Кохно Н.А. Об оценке успешности интродукции древесных растений. Интродукция древесных растений и озеленение городов Украины. Киев: Наук. думка, 1983. С. 2-8.
9. Лапин П.И., Сиднева С.В. Оценка перспективности интродукции древесных растений по данным визуальных наблюдений. Опыт интродукции древесных растений. Москва: Изд- во Главн. бот. сада АН СССР, 1973. С. 7-67.
10. Магомедова Б.М. Альбиция ленкоранская - перспективный вид в озеленении города Махачкалы. Урбоэкосистемы: проблемы и перспективы развития: материалы V Науч.-практ. конф. / отв. ред. Н.Н. Никитина. Ишим: Изд-во ИГПИ им. П.П. Ершова. 2010. Вып. 5. С. 91-93.
11. Малеев В.П. Теоретические основы акклиматизации. Ленинград: Изд-во с.-х. и колхоз.-кооп. лит., 1933. 168 с.
12. Смирнов Ю.С., Поздова Л.М. Интродукционный метод сохранения биоразнообразия. Биологическое разнообразие. Интродукция растений: материалы II Междунар. науч. конф., 20-23 апреля 1999 г. Санкт-Петербург: Бот. ин-т им. В.Л. Комарова, 1999. С. 14-20.
13. Цветковые древесные растения Ботанического сада Ростовского университета (экология, биология, география) / Б.Л. Козловский [и др.]. Ростов н/Д.: Старые русские, 2000. 144 с.
14. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs hardy in North America, exclusive of the subtropical and warmer temperate regions. 2d ed. N. Y.: Macmillan Co, 1940. 996 p.