Вивчення клініко-лабораторного перебігу захворювання хронічним гломерулонефритом і визначення факторів, котрі чинять позитивний або негативний вплив на ефективність патогенетичного лікування таких хворих. Лікування комбінованим призначенням небівололу.
Аннотация к работе
Хронічний гломерулонефрит (ХГН) належить до найбільш поширених захворювань нирок, а виникнення хвороби здебільшого в осіб молодого віку, прогресуючий її перебіг, рання інвалідизація і смертність хворих роблять проблему соціально важливою [Колесник М.О., Лапчинська І.І., 1996; Дядик О.І., 1998; Семидоцька Ж.Д., 2001; Топчій І.І., 2001]. Незважаючи на впровадження в практику все нових і нових засобів патогенетичної терапії захворювання, ефективність лікувальних заходів при ХГН почасти залишається незадовільною, що диктує необхідність розробки принципово нових підходів до лікування хвороби. Робота виконувалась відповідно з основним планом НДР Донецького державного медичного університету і є фрагментом комплексної теми “Вивчити стан динамічного поверхневого натягу біологічних рідин у здорових людей і хворих з різними захворюваннями терапевтичного профілю” (№0197V002098). Вивчити клініко-лабораторний перебіг ХГН і визначити фактори, котрі мають позитивний і негативний вплив на ефективність патогенетичного лікування таких хворих. Розробити методику клінічного застосування b1-адреноблокатора небівололу (небілету) у хворих на ХГН, що володіє ефектами стимулятора синтезу оксиду азоту, установити показання і протипоказання щодо його призначення.Усіх обстежених хворих було поділено на 4 групи: 1-у склали 48 (44,9%) осіб, які одержували патогенетичну терапію ХГН без ІАПФ і небівололу, 2-ій групі (18 хворих, 16,8%) додатково призначали ІАПФ, в 3-ій (17 осіб, 15,9%) - з-поміж цих препаратів застосовували небіволол (небілет), в 4-ій (24 хворих, 22,4%) - ІАПФ і небіволол. Однотиповість усіх чотирьох груп за статтю, віком, наявністю чи відсутністю нефротичного синдрому, артеріальної гіпертензії і ниркової недостатності, а також за методами патогенетичної терапії дозволили зіставляти результати лікування в групах. 1-у групу (контрольну) склали інтактні особні (10 щурів), 2-у групу - неліковані тварини з моделлю захворювання (10 особнів), 3-ю - тварини з гломерулонефритом, котрі одержували глюкокортикоїдні гормони і цитостатики (10 особнів), 4-у - тварини з гломерулонефритом, які отримували на фоні глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків ІАПФ, 5-у - тварини з гломерулонефритом, що на тлі глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків одержували небіволол. В обстежених хворих вивчено рівні протеїнурії, еритроцитурії, лімфоцитурії, b2-мікроглобулінурії та фібронектинурії, відносну густину і РН сечі, показників білкового і ліпідного обмінів (загальний білок крові, концентрації в ній альбумінів, імуноглобулінів G, A, М, циркулюючих імунних комплексів, креатиніну, сечовини, сечової кислоти, оксипуринолу, фібриногену, холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої, низької і дуже низької густини), вміст у крові та сечі неорганічних електролітів (натрію, калію, кальцію, хлору, магнію, фосфору), їх кліренсів і кліренсів креатиніну й оксипуринолу. У хворих з сечовим синдромом рівень нітритів/нітратів у крові дорівнював 4,0±0,06 мкмоль/л і достовірно зменшувався в порівнянні з показниками в контролі, в той час як при розвитку нефротичного синдрому цей показник достовірно перевищував аналогічний у здорових людей (р<0,001), складаючи 20,7±0,77 мкмоль/л.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та дістало подальшого розвитку нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності терапевтичних заходів в комплексному лікуванні хворих на ХГН, шляхом використання стимуляторів синтезу оксиду азоту. На результати лікування хворих на ХГН впливають такі чинники, як вік пацієнтів, наявність артеріальної гіпертензії, морфологічний варіант захворювання, показники протеїнурії, фібронектинурії, b2-мікроглобулінурії, кальційурії, фосфорурії, кислотності і поверхневого натягу сечі, параметри білкового і ліпідного обмінів, рівні імуноглобулінів, протиниркових антитіл, кліренсів креатиніну, магнію і фосфору. При ХГН і у тварин з експериментальним гломерулонефритом відбувається порушення в системі NO, що залежать від клінічного перебігу захворювання і проявляються змінами в крові і сечі концентрацій нітритів/нітратів та аргініну, а також дисбалансом циклічних нуклеотидів. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу (небілету) у тварин з експериментальною моделлю захворювання веде до відновлення метаболізму NO, що має переваги над подібними ефектами ІАПФ і дозволяє коригувати дії засобів загальновизнаної патогенетичної терапії (глюкокортикоїдних гормонів, імунодепресантів цитотоксичної дії). Для прогнозування перебігу ХГН хворим доцільно визначення в крові рівня нітритів/нітратів, зростання якого понад 6,5 мкмоль/л (>M 3m хворих) являється прогнознегативною ознакою.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та дістало подальшого розвитку нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності терапевтичних заходів в комплексному лікуванні хворих на ХГН, шляхом використання стимуляторів синтезу оксиду азоту.
2. На результати лікування хворих на ХГН впливають такі чинники, як вік пацієнтів, наявність артеріальної гіпертензії, морфологічний варіант захворювання, показники протеїнурії, фібронектинурії, b2-мікроглобулінурії, кальційурії, фосфорурії, кислотності і поверхневого натягу сечі, параметри білкового і ліпідного обмінів, рівні імуноглобулінів, протиниркових антитіл, кліренсів креатиніну, магнію і фосфору.
3. При ХГН і у тварин з експериментальним гломерулонефритом відбувається порушення в системі NO, що залежать від клінічного перебігу захворювання і проявляються змінами в крові і сечі концентрацій нітритів/нітратів та аргініну, а також дисбалансом циклічних нуклеотидів.
4. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу (небілету) у тварин з експериментальною моделлю захворювання веде до відновлення метаболізму NO, що має переваги над подібними ефектами ІАПФ і дозволяє коригувати дії засобів загальновизнаної патогенетичної терапії (глюкокортикоїдних гормонів, імунодепресантів цитотоксичної дії).
5. У процесі лікування хворих на ХГН найкращі результати досягаються від комбінованого призначення небівололу та ІАПФ, котрі позитивно впливають не тільки на артеріальну гіпертензію, а й інші ознаки захворювання (нефротичний синдром, електроліто- та азотовидільну функції нирок). Включення до комплексу лікувальних заходів небівололу потенціює дію глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків, але зі збільшенням віку хворих і тривалості захворювання ефективність небілетотерапії погіршується.
6. Прогнозпозитивними ознаками щодо подальшого ефекту небівололу у хворих на ХГН є високі рівні лімфоцитурії і калійурії, а також низька концентрація в крові оксипуринолу. Лише на тлі небілетотерапії пригнічуються показники b2-мікроглобулінурії і гіперкаліємії, при цьому даному препарату властиві натрій- і магнійуретичні ефекти.
Практичні рекомендації
1. Для прогнозування перебігу ХГН хворим доцільно визначення в крові рівня нітритів/нітратів, зростання якого понад 6,5 мкмоль/л (>M 3m хворих) являється прогнознегативною ознакою.
2. Хворим на ХГН показане застосування в комплексному лікуванні b1-адреноблокатора небівололу (небілету) в дозі 5 мг/добу та ІАПФ у середньодобових дозах в залежності від рівня артеріального тиску, володіючих ефектами стимуляторів синтезу оксиду азоту.
3. Усім пацієнтам з ХГН на тлі застосування глюкокортикоїдних гормонів та імунодепресантів цитотоксичної дії, а також за наявності b2-мікроглобулінурії (>0,09 мг/л) і гіперкаліємії (>6 ммоль/л) доцільне призначення небівололу в дозі 5 мг/добу.
4. Рівень калійурії в сечі >77 ммоль/добу та оксипуринолу в крові <117 мкмоль/л є прогнозпозитивною ознакою щодо ефективності небівололу у хворих на ХГН.
Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації
1. Игнатенко Т.С., Дьяков И.Н., Щербаков К.С. Современное патогенетическое лечение нефритов. Глава 1 / В кн.: Системная ферментная терапия нефритов / Под ред. О.В. Синяченко, В.Н. Коваенко, Г.А. Игнатенко. - Донецк: Донеччина, 2000. - С. 7-34. (Особисто автором проаналізовано дані світової літератури, що стосуються імунодепресантів і стимуляторів оксиду азота в лікуванні нефритів).
2. Синяченко О.В., Звягина Т.В., Дьяков И.Н. Роль оксида азота в нефрологии. Глава 7 / В кн.: Оксид азота в терапевтической практике / Под ред. О.В. Синяченко, Т.В. Звягиной. - Донецк: Донеччина, 2002. - С. 87-108. (Особисто пошукувачем досліджено стан обміну NO (рівень нітритів/нітратів, амінокислоти аргініну та циклічних нуклеотидів) при ХГН і при артеріальній гіпертензії).
3. Дьяков И.Н. Селективный b-адреноблокатор небиволол. Глава 10 / В кн.: Оксид азота в терапевтической практике / Под ред. О.В. Синяченко, Т.В. Звягиной. - Донецк: Донеччина, 2002. - С. 134-170.
4. Дьяков И.Н. Небиволол (небилет) в лечении артериальной гипертензии // Укр.мед. альманах. - 2001. - № 6. - С. 207-212.
5. Синяченко О.В., Дьяков И.Н., Игнатенко Г.А. Обоснование и перспективы использования небиволола в лечении больных гломерулонефритами // Укр.мед. часопис. - 2001. - Т. 24, № 4. - С. 122-128. (Особисто здобувачем проведено обстеження та лікування небівололом хворих на хронічний гломерулонефрит, розроблено схеми лікування).
6. Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Дьяков И.Н., Звягина Т.В. Роль окиси азота в развитии нефритов // Врачебная практика. - 2001. - № 2. - С. 19-24. (Особисто пошукувачем проведено аналіз отриманих результатів та їх статистичну обробку).
7. Синяченко О.В., Звягіна Т.В., Дьяков І.М., Гринь В.К., Ніколенко Ю.І. Метаболіти оксиду азоту в крові тварин з експериментальним аутоімунним захворюванням // Укр. ревм. журн. - 2001. - Т. 5-6, № 3-4. - С. 83-85. (Особисто дисертантом виконана на щурах модель експериментального аутоімунного захворювання).
8. Дьяков И.Н. Взаимосвязь цитокинов и окиси азота в патогенезе гломерулонефритов // Арх. клин. эксп. мед. - 2001. - Т. 10, № 1. - С. 84-89.
9. Звягина Т.В., Гринь В.К., Дьяков И.Н., Кривошей А.А. Небиволол в лечении больных системной красной волчанкой // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2002. - Т. 3, № 1. - С. 64-68. (Особисто здобувачем проведено лікування небівололом ураження нирок при системному червоному вовчаку, виконано статистичну обробку отриманих результатів).
10. Звягина Т.В., Синяченко О.В., Гринь В.К., Дьяков И.Н., Николенко Ю.И. Уровень метаболитов оксида азота в крови при экспериментальном аутоиммунном заболевании в процессе иммунодепрессивной терапии // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. - 2002. - № 2. - С. 26-31. (Особисто автором у експериментальних тварин з моделлю аутоімунного захворювання вивчено рівень метаболітів оксиду азота).
11. Дьяков І.М. Небіволол (небілет) у комплексному лікуванні хворих на хронічний та вовчаковий гломерулонефрити // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наукових праць. - Київ: Задруга, 2001. - Вип. 6. - С. 178-180.
12. Дьяков І.М. Зміни рівня метаболітів оксиду азоту в крові та сечі при вовчаковому гломерулонефриті і їх корекція небівололом // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. - Дніпропетровськ. - 2001. - С. 41.