Сучасні аспекти проблеми твердих побутових відходів, можливість одержання альтернативної енергії. Ефективність поелементного збирання відходів та вивозу ТПВ до санітарних зон. Принцип роботи сміттєспалювального заводу. Вплив роботи ССЗ на довкілля.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Миколаївський державний гуманітарний університет імені П. Могили Києво - Могилянська академія Факультет еколого-медичних наук Кафедра природокористування Реферат з дисципліни: Альтернативні джерела енергії на тему: Отримання енергії за рахунок спалювання твердих побутових відходів Миколаїв 2008 Вступ Виробнича та побутова діяльність людини неминуче пов’язана з утворюванням твердих відходів. Якщо газоподібні та рідкі відходи відносно швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні років.[5] Тверді побутові відходи (ТПВ) - це гетерогенні суміші, що утворюються в процесі життєдіяльності людини; їх необхідно видаляти і знешкоджувати. До складу ТПВ входять слідуючі компоненти: папір, картон - 20-30%, харчові відходи - 28-45%, дерево - 1,5-4%, чорні метали - 1,5-4,5%, кольорові метали - 0,2-0,3%, текстиль - 4-7%, кістки - 0,5-2%, скло - 3-8%, шкіра, гума, взуття - 1-4%, каміння, фаянс - 1-3 %, пластмаса - 1,5-5%, і таке інше - 1-3%.[2] За останні десятиріччя спостерігається стійка тенденція зростання кількості відходів, так щорічно на нашій планеті утворюються декілька мільярдів кубічних метрів твердих побутових відходів (ТПВ). Тільки міста України виробляють 35-40 млн м куб/ рік (приблизно 10-12,5 млн. т) твердих побутових відходів. Біля 90% цього сміття збирається і вивозиться на 656 звалищ, що розташовані на відстані 10-20 км від міст. [5] За попередньою оцінкою спеціалістів, для міст із населенням 2,5 млн людей добова кількість збираємих та знешкоджуваних в подальшому ТПВ складає 1000-2500 т, що з точки зору технічної реалізації є важковирішуємою і багатовитратною задачею.[3] В комплекс критеріїв, які відзначають ті чи інші підходи до реалізації етапів поводження з побутовими відходами, входять кількісні та якісні показники, що характеризують ТПВ: морфологічний і фракційний склад, вміст органічної речовини, вологості, хімічних компонентів, а також критерії епідеміологічного неблагополуччя - прямі та побічні показники бактеріологічної, гельмінтологічної та іншої небезпеки.[5] 1. На звалищах і прилеглих до них територіях відновлюється бур’яниста рослинність, характеризуючи стійкість до хімічного забрудненню грунтів.[2] На теперішній час в промислово розвинутих країнах (США, Японія, Франція та ін.), експлуатуються десятки сміттєспалювальних заводів, що здійснюють не тільки знищення відходів, але і вироблення великої кількості пари або електроенергії. Всього на момент здобуття незалежності в країні було чотири ССЗ - столичний завод „Енергія” (побудований у 1988 році, запланованою потужністю 355 тисяч тонн відходів на рік), завод у Севастополі (1984 року, на 260 тис. тонн), Харкові (1984, 260 тис. тонн) та Дніпропетровську (добудований у 1992 році, 355 тисяч тонн). Відтак, окрім столичної „Енергії”, решта заводів опинилась на грані закриття, а то взагалі й закривалась час від часу.[7] Всі ці заводи оснащені сміттєзпалювальними котлами потужністю 15 т/год сміття (до 45 т/год пари) виробництва заводу ЧКД «Дукла» (Чехія) і іншим обладнанням виробництва Німеччини і Чехії. Схема сміттєспалювального заводу (ССЗ): 1- Забір повітря; 2- Транспортний приймач; 3- Бункер подачі сміття; 4- Сміттєва шахта; 5- Кабіна оператора; 6- Кран завантаження сміття; 7- Грейфер; 8- Підживлювач; 9- Решітка для підсушки; 10- Решітка для спалювання; 11- Решітка для доспалювання; 12- Золовідводний канал; 13- Вібруючий канал; 14- Магнітний сепаратор; 15- Завантажувач золи; 16- Золова шахта; 17- Котел - утилізатор; 18- Економайзер; 19- Бункер вапна; 20- Пилевловлювач; 21- Вентилятор; 22- Охолоджувач; 23- Сухий скруббер; 24- Теплообмінник; 25- Димосос; 26- Повітряпідігрівач; 27- Димова труба; 28- Конденсатор; 29- Золосбірник; 30- Сбірник шламу; 31- Пилосбірник; 32- Рециркуляційний вентилятор; 33- Вентилятор; 34- Пароповітряний теплообмінник; 35- Деодеризаційний прилад; 36- Приймач золи; 37- Транспортер золи; 38- Дробілка металу; 39- Шахта збору металу.