Освоєння іншомовної лексики та особливості переймання її елементів під впливом зовнішніх чинників. Питома вага генетичних та історичних джерел слов"янських запозичень. Особливості функціонування іншомовних лексем у сучасній українській літературній мові.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Теоретичні відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові 2. Освоєння латинської лексики в сучасній українській мові 2.2 Освоєння англійської лексики в сучасній українській мові 2.3 Освоєння старословянської лексики в сучасній українській мові 2.4 Освоєння грецької лексики в сучасній українській мові 2.5 Освоєння французької лексики в сучасній українській мові 2.6 Освоєння німецької лексики в сучасній українській мові Висновки Список використаних джерел Вступ Мова відображає довколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід, узагальнює результати пізнання. Тому сучасний стан будь-якої мови - це наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються. Актуальність теми зумовлена: - недостатньою вивченістю іншомовних компонентів як засобу культурного взаєморозуміння європейських народів у формі та змісті слов’янських мов; - потребою виявити взаємозв’язок внутрішніх та зовнішніх (історичних, культурних, політичних, етнічних) чинників у засвоєнні іншомовної лексики українською мовою; - необхідністю ґрунтовного дослідження окремих тематичних груп лексики на різних хронологічних зрізах розвитку української мови. Метою роботи є з’ясування взаємодії внутрішньомовних та позамовних чинників у процесі запозичення іншомовних за походженням лексем українською мовою на тлі інших європейських мов. Джерелами матеріалу слугували Словник української мови в 11 томах за редакцією І.К.Білодіда, Словник іншомовних слів за редакцією Л.Пустовіт, Етимологічний словник української мови у 7 томах за редакцією О.С.Мельничука (т. І-ІІІ), Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. за редакцією Л.Гумецької, Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. У роботі використано такі методи дослідження: - описовий, який дав можливість інвентаризувати лексичні одиниці іншомовного походження і пояснити особливості їх функціонування на відповідному етапі розвитку мови-реципієнта; - порівняльно-історичний, за допомогою якого здійснено порівняння мовних явищ споріднених слов’янських мов і їх розгляд в історичному аспекті; - зіставний, який спрямовано на системне порівняння явищ української мови з іншими мовами з метою виявлення їх специфіки; - результати етимологічного аналізу та аналізу словникових дефініцій. Штець), споріднених та неспоріднених мов (Д. Будняк, А. Ґудманян, В. Сімонок). У кожному випадку автори враховують різні соціомовні ситуації, розглядають соціологічні, психологічні та лінгвістичні аспекти складного процесу впливу однієї мови чи обопільного впливу мов. Завдяки цьому мова збагачується так само як і завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем. Наприклад, до укр. естрада, запозиченого через франц. estrade (з лат. stratum - настил), долучено для збереження жіночого роду флексію -а, що зумовило його відмінювання (естради, естрадою тощо), хоч у французькій мові граматична категорія відмінка відсутня; 3) фонетичне оброблення слова для пристосування його до фонологічної системи запозичуючої мови. Так, на думку Л. Булаховського, укр. лящ, імовірно, походить від рос. лещ у якаючій діалектній вимові.