Сутність, особливості соціально-політичного контексту (інституцій, процесів, характеру владних стосунків тощо) формування освітньої політики. Аналіз суспільного механізму взаємодії освіти і політики, визначення параметрів, основних інституцій та динаміки.
Аннотация к работе
Формування сучасної системи освіти, що відповідає цим цілям, - один із найважливіших пріоритетів для всіх країн і народів світу. Його зміст та спрямованість визначається через існуючі в суспільстві політичні механізми взаємодії різноманітних інтересів (класових, корпоративних, професійних тощо), характер їх прояву в освітній політиці, в діяльності її основних субєктів, перш за все держави. В пострадянських суспільствах, в тому числі і в Україні, освітня політика, з одного боку, поступово, долаючи спадщину минулого, набуває сучасної конфігурації (рух до відкритості, плюралізму, співпраці, пошуку консенсусу між її агентами тощо), з іншого, стає, в результаті, досить дієвим соціальним інструментом мобілізації наявних ресурсів, досягнення поставлених цілей у реформуванні освіти, її інтеграції у європейський та світовий освітній простір. В Україні поки що не склався відповідний напрям в суспільствознавстві, метою якого є дослідження соціально-філософських засад освітньої політики, не напрацьовано конче необхідного наукового потенціалу для аналізу державної освітньої політики, механізмів її розробки та впровадження. Все ще не створена відповідна інфраструктура, дослідження носять спорадичний характер, відчувається дефіцит наукової та навчально-методичної літератури, контингент аналітиків освітньої політики в її сучасному розумінні обмежується головним чином представниками Академії державного управління при Президентові України.В роботі констатується, що для переважної більшості праць зарубіжних вчених, переважно американських та західноєвропейських, характерним є ототожнення понять “перехід” і “трансформація”, коли мова йде про освіту, освітню політику в Україні. Спираючись на існуючі продуктивні гіпотези та ідеї, творчо розвиваючи їх, дисертант отримав можливість, по-перше, визначити зміст та основні параметри трансформаційних процесів в українському суспільстві, його основних сферах; по-друге, ідентифікувати критерії типологізації суспільств, що трансформуються; по-третє, окреслити обєкт дослідження, його просторові та часові рамки. У другому підрозділі першого розділу “Освітня політика як соціально-політичний феномен” зясовується сутнісний зміст понять “освіта” та “політика”. Автор обґрунтовує тезу про те, що характер взаємовідносин між політикою і освітою, як функціональними підсистемами суспільства, визначається, в кінцевому рахунку, усіма тими явищами, що уособлюються із поняттями “соціальні інтереси” та “влада”. Автор, спираючись на здобутки своїх попередників, здійснив спробу обгрунтувати основи коректного використання значень терміну “політика” (як форма - polity, як вияв волі, як діяльність - politics, як зміст - policy) в процесі аналізу освітньої політики.