Дослідження особливостей процесу становлення сучасного бачення феномену освітньої політики в українському суспільствознавстві, соціальній філософії, політичній науці та теорії державного управління. Напрями подальшого аналізу зазначеного феномену.
Аннотация к работе
Приступаючи до розгляду проблеми, відразу зазначимо, що українські науковці, формулюючи визначення освітньої політики, мали зясувати зміст, перш за все, поняття «політика» в контексті не тільки національного, але й європейського та світового дискурсу. Своєрідним навігатором для українських дослідників у визначенні змісту терміну «політика» став «Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки» О.Кілієвича, який, характеризуючи особливості перекладу зазначеного терміну з англійської на українську, зазначив, що «в українській мові термін «політика» відповідає двом різним поняттям, для яких в інших мовах, зокрема, в англійській, використовуються інші слова (policy та politics) [4,с.17]. «В усіх цих випадках, зазначає С.Клепко, термін «політика» означає стратегію і тактику регулятивної, управлінської діяльності (policy), що визначає цілі й завдання розвитку певної сфери суспільного життя, включно з обранням і практичним застосуванням тих або інших шляхів та засобів досягнення цих цілей. Протягом останнього десятиліття поступово в дослідженнях українських науковців стверджувався також погляд на освітню політику як policy в руслі нової дисципліни науки про політику (Policy Study) та аналізу політики (Policy Analysis). У звязку з цим, критикуючи це визначення, В.Андрущенко, В.Савельев ставить наступне питання: «А якщо дії уряду, всупереч його деклараціям, мали негативні наслідки для освіти, то як їх кваліфікувати це політика чи ні?» Зазначені автори ставлять під сумнів доречність ще одного, схожого визначення, згідно якого освітня політика це «вироблений, схвалений та виконуваний урядом і громадськими інституціями курс дій, спрямований на втілення в життя визначених цілей, методів і змістовного наповнення учбових програм, які використовуються в освітньому процесі і призводять до розвитку мислення учнів та студентів, здобуття ними знань і навичок» [7,с.686].